Сергій Герасимчук

Регіон:
Чорноморський регіон
Країна:
Румунія
Тема:
Політичні системи

Румунія в останні роки демонструвала рішучість у боротьбі з корупцією та безкомпромісність антикорупційних інституцій, що відповідало очікуванням виборців, позитивно позначалось на авторитеті і довірі до влади та сприйнятті Румунії у світі. Проте питання очищення влади було не вирішене остаточно.

 Ретроспектива розвитку конфліктної ситуації

Наприкінці 2016 року відбулися парламентські вибори, результатом яких стала перемога Соціал-демократичної партії – PSD: понад 45% голосів виборців (154 з 329 місць у нижній палаті парламенту та 67 із 136 місць у Сенаті). Представники PSD обіцяли зосередитися на сферах освіти та охорони здоров’я, скоротити податки для малого та середнього бізнесу, підвищити зарплати та пенсії.  PSD критикувала технократичний уряд Дачана Чолоша (позапартійного), – за нібито те, що «ним керували євробюрократи з-за кордону» та за те, що «він підпав під вплив міжнародного фінансиста Джорджа Сороса». Разом з тим, у 2016 не було  помітних корупційних скандалів у порівнянні з  попереднім періодом, коли уряд очолював Віктор Понта (PSD).

Нинішня коаліція, де домінуючу роль відіграє PSD (на чолі зі спікером Лівіу Драгня), від початку свого правління здійснювала політично невиважені і подекуди провокаційні кроки. Соціал-демократи номінували на посаду прем’єр-міністра Севіль Шайде, призначення якої не відбулося з огляду на те, що її чоловік, сирієць за походженням, виявився прихильником режиму Башара Асада, відтак, президент Румунії Клаус Йоханніс відхилив її кандидатуру. Політичної кризи вдалось уникнути завдяки тому, що коаліція переглянула кандидатуру і висунула нового кандидата – Соріна Гріндяну, який  був затверджений Прем’єр-міністром. Проте вже невдовзі виникла чергова політична суперечка, пов’язана з так званою «амністією для корупціонерів». 18 січня ц.р. Міністерство юстиції Румунії опублікувало план такої амністії (пропонувалося амністувати групу високопосадовців (переважно однопартійців, що раніше були засуджені за корупційні діяння), а також декриміналізувати відповідне законодавство в цілому). Це призвело до шквалу критики; громадськість розпочала акції протесту, до яких долучилась частина політичного істеблішменту на чолі з Президентом Клаусом Йоханнісом.

Поточний стан

22 та 23 січня ц.р. у Бухаресті відбулися перші масові маніфестації (за різними даними, у них взяли участь до 30 тисяч людей). Схожі акції протесту відбулися у Клюжі та Яссах. Згодом, такі акції поширилися на Тімішоару, Сібіу, Констанцу та низку інших міст. Проти урядових ініціатив виступила не тільки громадськість, а й румунський істеблішмент: Генеральний прокурор Августин Лазар, Національний антикорупційний директорат на чолі з Лаурою Ковеші, та Президент Румунії Клаус Йоханніс.

Незважаючи на наявний ризик загострення політичної ситуації, уряд уночі (!) 31 січня ц.р. ухвалив рішення у відповідності до раніше оголошених заяв. Це стало причиною значного посилення та радикалізації громадських протестів, які за кількістю учасників сягнули рівня Антикомуністичної революції 1989 р.: скажімо у Бухаресті кількість протестуючих сягнула 150 тисяч осіб. Румунія опинилася на межі не лише політичної, але й інституційної кризи. Впродовж останнього тижня суспільні протести посилюються.

Політичні інституції намагаються знайти способи компромісного рішення конфлікту з допомогою політичних та правових механізмів. Зокрема, Президент Румунії запропонував винести питання на референдум, а також передав питання на розгляд Конституційного суду, до чого останніми днями долучився і Омбудсмен Віктор Чорбя. Генеральний прокурор оголосив про подання до суду позову щодо оцінки правомірності урядового рішення, а Національний антикорупційний директорат відкрив провадження щодо ознак корупційного впливу в ході прийняття урядового рішення (дана структура має значну процесуальну незалежність і відіграє суттєву політичну роль). Румунська православна церква в особі патріарха Даниїла закликала до мирного вирішення суперечки та продовження боротьби з корупцією заради спільного розвитку

Основними опонентами PSD у парламенті стали Націонал-ліберальна партія (PNL) та Союз порятунку Румунії (USR).

Ситуація в Румунії викликала також і міжнародну реакцію, передусім в ЄС. Уповноважені представники Німеччини, Франції, Бельгії та Нідерландів, а також Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер висловили застереження щодо ризиків, які супроводжують гальмування антикорупційної політики у Румунії. Аналогічні застереження висловили представники США та Канади. У сусідній Болгарії та Молдові відбуваються громадські акції підтримки антикорупційного поступу та мирного рішення конфлікту.

Напрямки розвитку конфліктної ситуації

Попри зазначене, уряд проявляв твердість у своєму рішенні, наголошуючи на політичній справедливості та правовій вивіреності власного рішення. Уряд вказував на неприпустимість політичного тиску, називав Президента політично упередженим, тим самим обмежуючи власне поле для маневру, ризикуючи втратити можливість «зберегти обличчя». Щоправда, позиції окремих членів уряду стали хитатися, виникла гостра внутрішня дискусія, розбіжності загострюються, що вже призвело до гучної відставки одного з членів Кабінету – Міністра підприємництва та торгівлі Флоріна Жиану. Про вихід з партії оголосила депутат від PSD Аурелія Крістя. На знак протесту проти урядового рішення та партійної політики подав у відставку також мер м. Сігішоара, представник PSD, Овідіу Меленкревян.

Попри відкритість конфлікту і відвертість його учасників, ситуація за своїм подальшим перебігом і наслідками виглядає малозбагненною. Резони урядового рішення, якщо вони і є, цілком покриваються ризиками втрати довіри і повної дискредитації нинішнього уряду, загрозою його народного повалення, втратою легітимності парламентської коаліції. Незважаючи на те, що 5 лютого уряд відкликав свою ініціативу, протестувальники вимагають відставки уряду, побоюються спроб ухвалити рішення про амністію та декриміналізацію корупції в інший спосіб (приміром через парламент). Дедалі частіше звучить вимога відставки лідера PSD, спікера Лівіу Драгня.

Український контекст

На перший погляд, Україна могла б не зважати на внутрішньополітичну кризу в Румунії. Зокрема, з урахуванням позитивної динаміки у двосторонніх відносин та тяглості у зовнішній політиці Румунії. Однак, є низка чинників, через які ситуація для України видається доволі тривожною. Румунії загрожує загальна дестабілізація, а відтак Україна в її особі може втратити спроможного і дієвого партнера в регіоні. Поряд з тим, що відбувається у політичних колах Чехії, Словаччини, Угорщини, Туреччини, Молдови та Польщі – де спостерігається турбулентність стратегічного мислення, і якщо не пропросійський, то антиукраїнський ревізіонізм, – Україна може опинитися в «поясі нестабільності». Крім того, румунський досвід  боротьби з  корупцією та можлива реакція населення  у разі зворотних  рішень, є  вкрай важливою для вивчення в Україні.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.