Вікторія Вдовиченко

Країна:
Австрія
Тема:
Політичні системи

15 жовтня 2017 відбулися вибори до Національної ради Австрії (нижньої палати Парламенту Австрії). Перемогу отримала консервативна Австрійська народна партія (АНП, ÖVP) – 31,5%, на чолі з новим, молодим і харизматичним головою партії Себастьяном Курцом – міністром закордонних справ Австрії. У підсумку, Народна партія отримала 62 мандати зі 183 місць парламенту.

Впродовж літа АНП вдалося збільшити підтримку на 9-10% та зайняти перше місце. Рівень симпатій до Народної партії на передодні виборів складав майже 33% та залишався непорушним впродовж кількох місяців поспіль. Ще вищим був рівень довіри до лідера партії С. Курца, якого прагнули бачити на прем’єрській посаді 37-38% виборців.

Головна інтрига залишалась, яка партія займе другу сходинку. В результаті, другу позицію зайняли соціал-демократи (СДПА, SPÖ) на чолі із канцлером Австрії Крістіаном Кернем, отримавши 26,9% голосів і забезпечили собі 52 мандати. Соціал-демократична партія здобула перемогу у Відні та Бургенлянді (найбільш східний регіон), що є доволі традиційним для цих регіонів. Проте, К. Керну вдалося отримати вигоду безпосередньо не від виборців СДПА, а від прихильників «зелених», що розкололися на 2 міні-партії. Саме ці виборці перейшли на бік СДПА і врятували підсумок виборів для СДПА. Відповідно, йому вдалося закінчити гонку майже врівень з АПС. Соціал-демократи у 2017 фактично повторили свій попередній результат – у 2013-му вони отримали 26,8% голосів. Але тоді вони фінішували першими, і таким чином отримали посаду канцлера у “великій коаліції”, яку сформували з консерваторами. Цього разу, Австрія стала ще однією європейською країною, де «великі коаліції», на чолі із СДПА, стали історією.

Третьою фінішувала правопопулістська, націоналістична та проросійська “Партія свободи” (АПС, FPÖ) на чолі із Хайнц-Крістіаном Штрахе, показавши один з найкращих результатів у своїй історії: 26% та 51 мандат. Ультраправі перемогли в одній землі – Каринтії (на кордоні зі Словенією).

Четвертою у Національні збори увійде ліберальна партія NEOS з 5,3% голосів, а п’ятою – партія “Список Петера Пільца” (PILZ) з 4,4% голосів відповідно. “Зелені” (GRÜNE) так і не зуміли подолати мінімальний 4-відсотковий бар’єр (3.8%, не вистачило 10 000 голосів).

Відповідно, до наступного скликання Національних зборів Австрії увійдуть п’ять політичних сил. Усього у виборах взяло участь 16 політичних сил. С. Курцу для формування більшості потрібно провести перемовини з керівниками усіх партій, які представлені в новому парламенті заради створення коаліції. Президент Австрії Александер Ван дер Беллен уже доручив (20 жовтня 2017 р.) Курцу сформувати уряд, який очікує закінчення переговорів за 60 днів. Великі шанси, що до «різдвяних канікул» АНП створить урядову коаліцію з правопопулістською Австрійською партією свободи (АПС). Відповідно, питання міграційної політики та внутрішньої безпеки вийдуть на перші місця у внутрішньополітичному дискурсі. Крім того, додаються питання податкової та інших економічних реформ, яких потребує Австрія після фінансової та банківської криз за соціал-демократичного урядування.

ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Вибори в нижню палату австрійського парламенту були призначені на 15 жовтня достроково, тому що в травні поточного року розпалася урядова коаліція у складі “Соціал-демократичної партії” та “Австрійської народної партії”, за ініціативи останньої.

Після того, як Курц очолив АНП у травні 2017, він оголосив проведення позачергових парламентських виборів. Головні виклики, які прагнули подолати політики, були пов’язані із питаннями імміграції, ісламізації та біженців. Партія Свободи впевнено лідирувала в опитуваннях після кризи біженців в 2015 році, допоки С. Курц не оновив політичну програму АНП, забезпечивши себе голосами тих, хто підтримує контроль над міграцією, але при цьому не готовий голосувати за АПС на чолі зі Штрахе, який в минулому був пов’язаний з неонацистськими угрупованнями, а це налякало численних поміркованих виборців.

Парламентські вибори визначили прихильність виборців до правих партій – АНП та АПС разом набрали близько 58 % голосів. На попередніх виборах 2013 року консерватори були другими із 24 % голосів, а правопопулісти – третіми, здобувши 20,5 %.

Історично, Австрія була двопартійною. У післявоєнний період її очолювали консерватори, що змінилися соціал-демократами. Проте, за декілька останніх років до цих партій додалася іще одна не менш потужна – Австрійська партія свободи. Вона регулярно стала виборювати лідерство на виборах земельного рівня і навіть ледь не перемогла на торішніх президентських виборах.

Курц очолив АНП лише півроку тому, але напередодні виборчих перегонів він докорінно оновив цю партію. Причому, зробив це не за допомогою виходу з партії та створення нового руху, на кшталт Емануеля Макрона. Він обрав своєрідну “гібридну” модель: новий корпоративний колір – синій, нові обличчя у національному виборчому списку та нова інституційна структура партії, яка поєдналася із елементами «старої» АНП, залучення активістів із молодіжного крила партії, яке він раніше очолював. Курц представив свій прихід до влади в партії як її перезавантаження. Крім того, він постійно підкреслював свої лідерські якості, в тому числі і наголошуючи на самостійному, всупереч опору Ангели Меркель, закритті балканського маршруту міграції.

Його головні тези щодо подолання імміграційних викликів базуються на його попередньому досвіді в якості державного секретаря у справах інтеграції (2013 р.). Після зайняття посту міністра закордонних справ, він продовжив займатися тими ж питаннями: пришвидшив процес визнання професійної кваліфікації, отриманої за межами ЄС для іммігрантів, успішно адвокатував зміни в закон про громадянство Австрії, дозволяючи інтегрований іммігрантам швидше отримати громадянство (ті, хто добре володіє німецькою мовою та займається громадською діяльністю). Курц впевнено виступає за новий підхід до питання імміграції, долучившись до розробки нового закону про інтеграцію мігрантів. Згідно з цим проектом, мігранти зобов’язуються підписати так звану «інтеграційну угоду», за якою вони проживають та сповідують австрійські цінності та платять штрафи у разі невиконання закону.

Під час виборчих кампаній, лідери обох партій (АНП та АПС) поділяли погляди щодо ідеї закритих кордонів Австрії, які зможуть успішно зупинити шукачів притулку та нелегальних мігрантів. Пропозиції Курца про збільшення кількості депортацій та створення таборів для мігрантів у Африці допомогли переконати виборців проголосувати за нього. Кількість прохачів притулку в Австрії зменшується. Більша частина мігрантів прибуває до країни з інших країн-членів ЄС. Проте, значний відсоток австрійців все ж відчуває страх перед засиллям іноземців.

При цьому АНП не говорить, як буде долати міграційні виклики у майбутньому, вважаючи, що для цього уже було зроблено достатньо: вищезазначений «балканський коридор» та закриття Бреннерського перевалу, якими біженці переважно діставалися території Австрії. Відповідно, міграційна криза навряд чи буде настільки чутливим питанням для її громадян та економіки.

Водночас, у мусульманському середовищі у Курца з’явилися критики, оскільки у своїх заявах він ототожнює ісламізацію виключно з біженцями та особами, що прибули до країни протягом останніх декількох років. Крім того, звучали й непопулярні висловлення, зокрема, щодо того, що мусульманські дитячі садки перешкоджають інтеграції. В той де час, в цілому, Курц не є антиісламістом, на відміну від лідера АПС Штрахе.

 «УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ» В АВСТРІЙСЬКОМУ ПОРЯДКУ ДЕННОМУ

Після проведених виборів, Міністерство закордонних справ Австрії буде очолюватися представником АНП. Відповідно, білатеральні відносини із Україною не надто зміняться: важливість економічного партнерства збереже свою актуальність, але лише за умови реалізації успішної адженди реформ з боку України. Крім того, продовжаться дискусії щодо підтримки України на рівні ЄС, лунатимуть тези про необхідність припинення воєнних дій на Сході України.

С. Курц є проєвропейським, «проавстрійським» політиком і, водночас, підтримує Україну. Він безпосередньо відвідував прифронтові території України та проводив перемовини із українськими політичними силами. Варто зауважити, що як голова МЗС він відповідав за головування Австрії в ОБСЄ у 2017, відповідно  дуже добре орієнтується у питаннях Сходу України та Криму.

Водночас, С. Курцу властива суттєва «маятниковість» у зовнішньополітичних тезах, оскільки він виступає за «замирення» відносин із Російською Федерації на рівні ЄС. Ця політична теза має велику підтримку серед австрійців, що також сприяло підтримці Курца. Таке прагнення «дружити зі всіма» є практичним вираженням центрального елементу австрійського світогляду — нейтралітету. У нейтралітеті австрійці вбачають ключ до успіху у сучасному глобалізованому світі. Відповідно, можна очікувати на дискусії на рівні ЄС щодо перегляду санкцій щодо Росії. В цьому зацікавлений основний можливий партнер по коаліції – лідер АПС Штрахе, негативно налаштований проти подальших санкційних заходів ЄС. Австрія дуже зацікавлена в покращенні економічних відносин з Росією, у тому числі й в енергетичному секторі. Австрійський бізнес не бажає обирати між Україною та Росією і негативно сприймає будь-які спроби введення російського чинника в австрійсько-українські відносини.

До відома:

Австрія-Україна: Австрійська Республіка є п’ятою серед найбільших інвестиційних партнерів України. Австрійські інвестиції в Україну становлять 2,5 млрд євро. Найбільші серед компаній з австрійським капіталом – Райффайзен Банк Аваль та страхова компанія «Уніка» (UNIQA). Майже 60% української ковбаси виробляють із австрійськими спеціями. Перший рік дії Угоди про зону вільної торгівлі не призвів до відчутного зростання обсягів торгівлі, але у 2018 році очікується зростання товарообігу між країнами на 20%. У 2016-2017 рр. Австрія прийняла на відпочинок 8 великих груп дітей із прифронтової зони. Ці поїздки профінансували уряди федеральних земель Австрії.

 Австрія-Росія: інвестиції Австрії в Росії складають близько 8,5 млрд євро, у свою чергу інвестиції РФ в Австрії – 10,15 млрд євро. Понад 70% газу Австрія імпортує з Російської Федерації. Країни підписали міжурядову угоду про будівництво газопроводу «Південний потік», а «Газпром» та австрійська OMV — базову угоду про співпрацю. Державна компанія OMV запросила Газпром інвестувати у місцеву інфраструктуру, сподіваючись стати центральноєвропейським дистриб’ютором російського газу. Крім того, австрійські посадовці пообіцяли своїм російським партнерам використати весь свій вплив, щоб добитися реалізації проекту «Північний потік-2» . Частка австрійського OMV у проекті — 10%.

Австрія від самого початку проголошення Україною незалежності підтримувала євроінтеграційні прагнення України. Відбувається регулярний діалог на рівні міністрів закордонних справ Австрії та України та відбулося розширення діалогу на рівні канцлера і президента. Актиіні контакти і на  міжпарламентському рівні.

Проте, внутрішньоукраїнська політична нестабільність та «затягування» реформ призвели до того, що австрійська політична еліта розчарувалась в можливостях України приєднатися до ЄС, а тому Австрія опинилася у компанії «євроскептиків» щодо надання нашій державі членства в ЄС. Неостанню роль в цьому відіграла і Росія, яка протягом останніх років вкладала численні кошти на підтримку ультраправих партій Європи. Крім того, Австрія негативно сприймає прагнення України стати державою-членом НАТО. Якщо для України зближення з НАТО є запорукою безпеки, то для нейтральної Австрії розширення присутності НАТО у Східній Європі — це джерело нової нестабільності у регіоні та посилення атлантичного вектору на континенті.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ