Олександр Чебан

Регіон:
Близький Схід
Країна:
Іран
Тема:
Політичні системи

19 травня 2017 року в Ірані відбулися президентські вибори. Вже в першому турі переміг чинний президент країни – Хасан Рухані. Він обраний на другий чотирирічний термін. Оскільки Іран відіграє ключову роль у стратегічно важливому регіоні Близького Сходу, результати виборів в Ірані відобразяться, як на світовій політиці в цілому, так і на Україні.

Політичні погляди основних конкурентів на виборах президента

68-річний президент Рухані важається більш прозахідним та поміркованим політиком, ніж його основний суперник на виборах Ебрахім Раїсі. Останній представляв табір радикалів, які виступали різко проти зближення з Заходом та за ще більш суворе дотримання законів ісламу (наприклад, заборонити іранським жінкам носити вузький одяг). Перемога Раїсі могла б поставити під загрозу основне досягнення президента Рухані – ядерну угоду (Спільний всеохоплюючий план дій (СВПД), досягнуту у 2015.

В той же час не слід переоцінювати прозахідні настрої і лібералізм Рухані та його команди, які самі себе називають себе консерваторами. Рухані зацікавлений лише в економічній співпраці з Заходом та залученні іноземних інвестицій, які вкрай необхідні для відновлення ослабленої санкціями економіки Ірану. Але взамін Рухані готовий дати Заходу лише дотримання СВПД. По іншим важливим напрямам зовнішньої політики (ситуація в Сирії, Іраку, Ємені) Іран при президентові Рухані проводив навіть більш агресивну і антизахідну політику, ніж при його попередниках. 

Загострення внутрішньополітичної боротьби як результат виборів в Ірані

Попри наявні загрозливі тенденції зовнішньої політики Ірану, ця ісламська республіка навряд чи перетвориться в небезпечну країну з одіозним режимом, подібну до Північної Кореї. Принаймні такий висновок можна зробити за результатами останніх президентських виборів. По-перше, перемога Рухані загострила внутрішньополітичну боротьбу в Ірані, яка, скоріше всього, відволікатиме його від більш активної зовнішньої політики. В Ірані президент є лише другою особою в державі, а вся повнота влади належить рахбару (духовному лідеру) аятолі Алі Хаменеї, який підтримав головного суперника Рухані – Е.Раїсі.

Хаменеї, як і іранські радикали, більш схильний надавати перевагу консервативній антизахідній ідеології перед прагматичними міркуваннями про національні інтереси Ірану. Тому Хаменеї не схвалює навіть тимчасову і обмежену лише економічною сферою співпрацю з Заходом, яку пропонує Рухані та його команда в інтересах зміцнення Ірану. Втім, під час свого першого президентського терміну Рухані зумів переконати Хаменеї погодитись з курсом президентської команди на укладення компромісу з Заходом щодо іранської ядерної програми.

Однак, Хаменеї, судячи з усього, швидко розчарувався у спробах Рухані налагодити економічну співпрацю з Заходом (які до речі, поки не були успішними, оскільки західні інвестори навіть після зняття частини санкцій з Ірану не довіряють цій країні, яка за десятиліття санкцій стала досить закритою). Більше того, відомо, що 76-річний і хворий Хаменеї розглядав Раїсі як свого наступника на найвищій посаді в Ірані. Однак для того, щоб стати наступним духовним лідером, Раїсі мав переконливо виграти президентські вибори, щоб заручитись мандатом народної підтримки, яка важлива попри те, що лідера обирає рада з високопоставлених духовних осіб, а не народ. Тепер питання наступництва залишилось невизначеним. Очевидно, що ультра-радикали та сам Хаменеї прагнутимуть не допустити, щоб новим рахбаром став прибічник Рухані, однак знайти відповідного для цієї посади представника табору радикалів після їх поразки на виборах буде досить важко.

По-друге, обравши Рухані, попри те, що всі державні ЗМІ в Ірані відкрито агітували за його набагато більш консервативного суперника, іранські виборці надіслали своїй владі чіткий сигнал про те, що вони хочуть більше особистих свобод і економічного покращення через лібералізацію і більшу відкритість для іноземних країн. І Рухані, і його опонентам доведеться рахуватися з тим, що більшість іранців насамперед хочуть поліпшення добробуту своїх сімей, а не сумнівних геополітичних здобутків чи нових військових перемог.

Прогноз зовнішньої політики Рухані під час другого президентського терміну

Слід очікувати, що зовнішньополітичний курс Ірану найближчим часом істотно не зміниться. В той же час, можна очікувати спроби ініціювати певні зміни у політиці Рухані. Після упевненої перемоги на президентських виборах, президент Рухані, заручившись мандатом народної довіри, може намагатиметься проводити більш рішучу політику щодо налагодження економічної співпраці з Заходом (тим більше, що Рухані вже не треба буде думати про наступні вибори: обиратись на третій поспіль президентський термін заборонено конституцією Ірану).

З іншого боку, продовження агресивної політики Ірану в Сирії, Ємені та Іраку може звести нанівець зусилля Рухані щодо налагодження економічної співпраці з Заходом. Навіть якщо Рухані згодиться піти на поступки США та їх союзників і по цим питанням, верховний лідер Ірану аятола Хаменеї може цьому легко завадити. В той же час, Хаменеї не заважав Рухані та його команді іти на поступки Заходу у питанні ядерної програми, що може відбутися і під  час другого терміну.

Ядерна угода (Спільний всеохоплюючий план дій (СВПД)

СВПД був підписаний у липні 2015 р. між Іраном, з одного боку, та шісткою великих держав (Великобританія, Китай, Німеччина, Росія, США, Франція), з іншого. У результаті цієї угоди Іран в обмін на зняття міжнародних економічних санкцій скоротив обсяги своєї ядерної програми та зобов’язався не спрямовувати її на виробництво ядерної зброї. Міжнародна спільнота визнає, що з моменту підписання угоди Іран виконує її положення та не проявляє намірів щодо її порушення.

США за президента Обами були одним із головних ініціаторів цієї угоди. Однак нова президентська адміністрація Трампа розглядає можливість виходу з неї, попри  те, що Білий дім також визнає, що Іран дотримується цієї угоди. У травні 2017 США погодились не поновлювати економічних санкцій. Але в той же час президент Трамп дав доручення своїм підлеглим впродовж 90 днів вивчити доцільність збереження СВПД. Зараз США більше схиляються до демонтажу ядерної угоди з Іраном. Під час візитів до Саудівської Аравіі та Ізраїлю 19 – 23 травня, Трамп неодноразово заявляв, що Іран треба ізолювати і протидіяти його агресивній політиці на Близькому Сході. 

Є дві головні причини того, чому США та деякі їх союзники (насамперед, Саудівська Аравія та Ізраїль) скептично ставляться до СВПД:

  1. Ядерна угода лише частково обмежує ядерний потенціал Ірану. Якщо він вирішить вийти з неї, то йому достатньо буде одного року, щоб створити ядерну бомбу.
  2. Навіть попри те, що Іран поки не порушує ядерну угоду, він шкодить інтересам США та їх союзників на інших напрямах, зокрема, підтримує одіозний режим Б. Асада у Сирії, хуситських повстанців у Ємені і сприяє дестабілізації цієї країни, зміцнює свій вплив у Іраку.

Таким чином, не виключено, що Іран прагне використати СВПД лише як тимчасовий інструмент для відновлення своєї економіки за рахунок зняття санкцій. Коли ж ця мета буде досягнута, то можна очікувати, що Іран використає свою економічну міць для проведення ще більш агресивної політики на Близькому Сході і навіть для відновлення воєнної ядерної програми. 

Тим не менше, США буде не так легко демонтувати ядерну угоду з Іраном, оскільки для цього потрібна буде згода всіх інших її підписантів. Іран при президентові Рухані намагатиметься зберегти цю угоду, Росія, Китай, і, скоріш за все, Франція та Німеччина теж не погодяться з позицією США щодо демонтажу ядерної угоди з Іраном, якщо тільки сам Іран її не порушить. Тому вбачається, що у найближчі роки ядерна угода з Іраном залишиться чинною, і загроза набуття Іраном ядерної зброї не буде актуальною.

Стан українсько-іранських відносин та перспективи їх подальшого розвитку

Сума товарообігу між Україною та Іраном у 2016 р. склала 745 млрд. дол., причому з них 705 млн. дол. припадає на експорт України в Іран. Подібне співвідношення між експортом та імпортом мало місце і в попередні роки. Зняття Україною санкцій з Ірану у 2016 році позитивно позначилося на товарообігу між двома країнами, який зріс майже на 170 млн. дол. порівняно з 2015 роком. З іншого боку, у 2014 році, коли ще діяли санкції, сума товарообігу була навіть трохи більшою (на 10 млн. дол.), ніж у 2016 р., коли санкції були вже зняті.    

Тим не менше, у 2016 році, після зняттям санкцій з Ірану, Київ здійснив спроби суттєво покращити відносини з Тегераном. Український міністр енергетики та вугільної промисловості двічі відвідав Іран у 2016 р. Україна та Іран підписали Меморандум про взаєморозуміння. Іран проявив зацікавленість щодо співпраці з Україною у сфері енергетики та авіабудівництва. Однак, попри інтенсифікацію контактів між двома країнами жодного контракту так і не було підписано.

Зважаючи на те, що зараз США відносяться до Ірану зі значно більшою недовірою, ніж за президента Обами, Україні не варто надто активно добиватися чисельних контрактів з Іраном, аби не викликати роздратування США та їх союзників, у підтримці яких наша країна зацікавлена.

Перспективи відносин Ірану та Росії

Ще напередодні виборів російські високопосадовці та експерти запевняли, що для Росії, як Рухані, так і Раїсі однаково прийнятні на посаді президента Ірану. Перемогу Рухані Росія сприйняла позитивно, заявивши, що його політика щодо ядерної програми сприятиме збереженню стабільності в регіоні. Під час першого терміну Рухані, Росія продовжила підтримувати з Іраном партнерські відносини та поставляти йому зброю. Іран вміло маневрує між Заходом та Росією, щоб отримати вигідніші контракти. Не виключено, що і в минулому році Іран пішов на більш інтенсивні контакти з Україною лише задля того, щоб певним чином натиснути на Росію та домогтись від неї кращих умов поставок зброї до Ірану або більш вигідної співпраці щодо підтримки режиму Асада у Сирії. Отже, навіть якщо Україна в майбутньому і отримає певні вигідні пропозиції від Ірану, це зовсім не означатиме, що Іран буде готовий до тривалого взаємовигідного співробітництва з нашою державою.

Висновки та рекомендації