Регіон:
Близький Схід
Країна:
Ірак, Росія, Сполучені Штати Америки
Тема:
Політичні системи

25 вересня в Курдистані та на контрольованих курдами спірних територіях за
адміністративними межами автономії відбувся референдум, на якому 93 відсотки
висловилися за незалежність цієї провінції від Іраку. Участь у плебісциті взяли 3,4 млн
іракських курдів, що склало понад 70% виборців. В той же час, керівництво Курдистану
зазначає, що «розлучення» може зайняти понад 2 роки і потребує переговорів з Багдадом.

ПЕРЕДУМОВИ

Історичний Курдистан — територія розселення курдського народу на півночі Іраку, Сирії,
заході Ірану, на південному-сході Туреччини (загальна кількість у світі приблизно 25 млн. осіб).
Іракський Курдистан уперше був інституалізований як автономний регіон після тривалого
військового протистояння курдського населення з іракськими урядовими військами в 1970 році.
Однак тоді угода не була реалізована. На тлі ірано-іракської війни в кінці 1980х рр. урядові
війська С.Хусейна провадили масові страти курдів. Фактично Курдистан постав в результаті
підготовки США операції по звільненню Кувейту від сил С.Хусейна в 1990-1991 роках. Статус
автономії врешті був зафіксований в конституції Іраку 2005 року.
В Курдистані проживає до 5,5 млн осіб. Регіон є багатим на нафту, достатньо економічно
розвиненим та безпечним у порівнянні з іншими регіонами Іраку. Ідея створення незалежної
держави має значну підтримку серед курдського населення Автономії, а також користується
певною підтримкою серед інших етнічних і релігійних груп, зокрема єзидів і частини арабських
племен, які населяють регіон через високий рівень толерантності курдів до інших народів та
релігій. Геноцид під час правління Саддама Хусейна і ті травми накладаються на сприйняття
сучасного Іраку з боку курдів.
Зараз курди бояться того, що Ірак перебуває під значним впливом Ірану та шиїтських
ополченців. Курди ж є переважно сунітами, хоча є й шиїти та християни. Крім того, така
підтримка незалежності з боку населення обумовлена роллю Курдської автономії у боротьбі з
Ісламською державою (ІД) та наданням гарантій безпеки не тільки для власне курдських
районів, але і для племен та інших мешканців прилеглих до Курдистану територій. На фоні
тотального колапсу іракської армії у перші роки боротьби з ІД, Курдська автономія виявилася
єдиною ефективною силою, здатною гарантувати безпеку. Після колапсу іракської армії,
Пешмерга вимушена була зайняти залишені території перед приходом туди бойовиків ІД, таким
чином врятувавши їх від терору.
Серед зайнятих в 2014 році місто Кіркук, яке має надзвичайне символічне значення для курдів.
Крім того, райони навколо Кіркука є дуже важливими нафтовими регіонами країни. Згодом,
коли ситуація з ІД почала стабілізуватися і влада в Багдаді зрозуміла, що пряма небезпека для
столиці минула, саме контроль над спірними територіями став причиною чисельних конфліктів
між центральним урядом і Курдистаном.
У своєму рішенні про проведення плебісциту курдська влада апелює до положень
Конституції Іраку, де проблеми спірних територій тісно переплетені з правом курдської
автономії на відокремлення. Стаття 140 основного закону передбачає зобов’язання центральної влади провести референдум на спірних територіях щодо їх бажання приєднатися до автономії.
Протягом 12 років цей пункт не було виконано, що курди вважають порушенням Конституції.
Рішення про проведення референдуму було прийнято після звільнення силами коаліції Мосула.
Як неодноразово заявляли курдські чиновники, метою голосування було не проголошення
незалежності, а надання мандату курдським лідерам на проведення переговорів, щоб
забезпечити "оксамитове розлученням". Ще в 2005 році, курди наголошували, що, якщо їх
права будуть поважаться, то вони не будуть вимагати незалежності та будуть працювати на
майбутнє Іраку.
Іншим важливим чинником, який зумовив рішучість керівництва автономії провести
референдум про незалежність стали уявлення про сприятливу для цього ситуацію в регіоні.
Близький Схід, дестабілізований конфліктами в Сирії та Ємені, загостренням шиїто-сунітського
протистояння та багаторічною війною з ІД. В цій ситуації, на думку президента Курдистану
Барзані, ймовірність застосування військової сили проти Курдистану є мінімальною,
оскільки це критично вплине на безпекові виклики, як для країн-сусідів, так і для всієї
антитерористичної коаліції. Військові формування курдської адміністрації — Пешмерга,
відіграють важливу роль у звільненні ключових населених пунктів Північного Іраку від
бойовиків ІД і відмова від їх залучення послабить антитерористичну коаліцію. Іракська армія
значно ослабла у боях з ІД, а шиїтське ополчення, яке формально підпорядковане Багдаду,
відіграє переважно допоміжну роль. Таким чином, на думку місцевих аналітиків усунення
Пешмерги від бойових дій може призвести навіть до відродження ІД.
На фоні боротьби з ІД керівництво Курдистану встановило тісні контакти з усіма сусідніми
державами, а також з США та іншими країнами Заходу. Наприклад, загони Пешмерги
отримували різноманітну допомогу, зброю та військове спорядження, як від Пентагону, так і від
іранського Корпусу вартових ісламської революції.
У певні періоди сирійської кризи Курдистан виступав як єдиний серед сусідів союзник
Анкари, навіть не зважаючи на загострення ситуації з курдськими повстанцями в Туреччині.
Ербіль виступав як центр стабільності, а уряд Автономії – як відносно надійний і прогнозований
партнер, особливо на тлі перманентної політичної кризи в Багдаді. Влада іракського
Курдистану обміняла відмову від підтримки тих курдських груп, які ведуть збройну боротьбу з
Анкарою та Тегераном на торгові преференції від цих країн. Такі дружні стосунки іракського
Курдистану з Іраном та Туреччиною помітно послабили тиск на керівництво автономії у період
підготовки до референдуму. В Тегерані та Анкарі недооцінили рішучість президента
Барзані, і помилково вирішили що референдум – це черговий інструмент тиску з метою
перерозподілу повноважень і торгів з федеральним урядом Іраку.

РОЛЬ РОСІЇ ТА РОСНАФТИ

Однак, ймовірно вирішальним аргументом на користь проведення референдуму стали
контракти, підписані урядом Курдської автономії з російською компанією Роснафта. Останній
контракт з Роснафтою на видобуток нафти з 4 розвіданих родовищ був підписаний 18 вересня,
за тиждень до референдуму.
У зв’язку з безпековими викликами та ускладненою логістикою, Курдистан вважається дуже
важким регіоном для інвестування. З 2014 року нафтові компанії відмовилися від розробки і
втратили права на 19 нафтових родовищ. Натомість, Роснафта за останній рік уклала
декілька угод з урядом Курдистану на вкрай вигідних для автономії умовах. Так, за право
почати роботи Роснафта виплатить 4 мільярди доларів, що перевищує платежі інших компаній.
В лютому 2017 року "Роснафта" взяла на себе зобов'язання вносити авансові платежі за
майбутній видобуток протягом наступних трьох років. Іншою угодою Роснафта забезпечила
доступ до основних експортних трубопроводів, а також уклала угоду про розподіл продукції на
п'яти нерозвіданих нафтових родовищах. Досі не відомо, які саме нафтові поля передали
Роснафті, у Багдаді особливо занепокоєнні, що вони можуть бути розташовані на спірних

територіях Кіркуку. Припускають, що у такому випадку Роснафта отримає заборону на роботу в
інших районах країни
Війна з ІД і тривалий період низьких цін на паливо суттєво вплинули на фінансову систему
Курдистану. Борги Курдистану оцінюються в 20 млрд дол., регіональний уряд не в стані
виплачувати заробітну платню навіть своїм службовцям. В цій ситуації надходження від
Роснафти критично важливі для фінансової системи. Також входження Роснафти мало
гарантувати відсутність повної і всеосяжної блокади з боку сусідів, у першу чергу продовження
роботи експортного нафтопроводу через Туреччину. Входження російської компанії, близької
до В.В.Путіна, в Курдистан влада автономії подає як свідчення підтримки Росією незалежності.
Офіційно Москва залишалася нейтральною, підтримуючи як "єдність та територіальну
цілісність іракської держави", так і "законні прагнення курдів".

ПОЗИЦІЯ БАГДАДУ

Багдад різко засудив проведення референдуму. Іракський парламент уповноважив прем'єр-
міністра розгорнути війська. Крім того, уряд заблокував операції з курдськими банками та
запровадив заборону на міжнародні польоти до Курдистану.
Референдум за незалежність підняв націоналістичні настрої в Іраку і прем'єр-міністр Абаді
перебуває під величезним тиском – від нього вимагають провадити жорстку політику проти
курдів. Референдум в Курдистані може підірвати електоральні перспективи Абаді на загальних
виборах, запланованих на квітень 2018 року. До референдуму Абаді розглядався як фаворит
гонки. З огляду на те, що курди не будуть оголошувати референдум недійсними, допомагаючи
Абаді впоратися з цією ситуацією, його підтримка є найвищим американським пріоритетом.
Якщо він програє, Іран буде переможцем, оскільки більшість інших перспективних кандидатів є
набагато ближчими до Тегерана, і в такому випадку військова присутність США в країні буде
під питанням.

ПОЗИЦІЯ СУСІДНІХ ДЕРЖАВ

Президенти Ірану та Туреччини провели переговори в Тегерані щодо Курдистану, за
результатами яких виступили з погрозами та попередженнями Ербілю. Іран і Туреччина
погрожують застосувати війська для стабілізації ситуації у разі появи на території Курдистану
неназваних ворожих елементів, а також заблокувати всі шляхи сполучення з Курдистаном.
Обидві країни стягнули до кордонів з Курдистаном символічні військові підрозділи.
Проте в позиціях Тегерану і Анкари є знакові відмінності – Іран продовжує наголошувати на
заходах з підтримки власної курдської меншини і на братерських стосунках з автономією.
Анкара жорстко заявляє, що не допустить утворення нової держави, яка є «частиною ворожого
плану проти Туреччини». Президент Ердоган виступив з погрозами заблокувати нафтопровід з
Курдистану, що призведе до фінансової катастрофи для автономії. В Тегерані також
розглядають кризу з Курдистаном, як привід покращити взаємодію і довіру з Анкарою.
Уряд Іраку буде добиватися від Туреччини, щоб платежі за нафту, яка експортується з
Курдистану через турецький нафтопровід поступали до федерального бюджету, а не на рахунки
автономії. Уряди Іраку та Туреччини планують відкрити нові пункти пропуску і забезпечити
пряме автомобільне сполучення в обхід території Курдистану.

ПОЗИЦІЯ США

США також розглядають присутність курдів в Іраку як фактор стабільності і запобіжник проти
подальшої дезінтеграції країни і перетворення її в державу що не відбулася. Курди з їх точки
зору є найбільш поміркованою, проамериканською групою в Іраку, з найбільш розвиненими
державними установами та найдовшим досвідом демократії. За останні 15 років курди були
ключовим союзником США. Ірак, позбавлений Курдистану, швидше за все, буде більш
вразливим до іранського впливу, буде набагато більш ісламістським. За відділенням
Курдистану постане питання розпаду залишків країни на сунітську та шиїтську частини.

Утворення незалежного Курдистану також поставить питання майбутнього курдських
районів в Туреччині, Ірані та Сирії та стане поштовхом для переділу кордонів для всього
Близького Сходу. Характерно, що М. Барзані вже привітали лідери Каталонії, підтримку також
висловили інші сепаратистські рухи Європи.
З огляду на це, США будуть тиснути на регіональних партнерів щоб не допустити застосування
сили проти Курдистану, і знизити градус протистояння, оскільки тиск з боку сусідів може
виявитися контпродуктивним. Стратегія швидше за все буде полягати у втягненні сторін в
тривалі переговори навколо суперечливих питань, які будуть включати розширення статусу
автономії і вироблення тимчасових умов із міжнародними гарантіями. США будуть
переконувати Багдад та Туреччину, що більше можна отримати через де-ескалацію та діалог,
ніж через погрози.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ