Надія Коваль

Регіон:
ЄС
Країна:
Об’єднане Королівство
Тема:
Політичні системи

8 червня 2017 року у Великій Британії відбулися позачергові парламентські вибори. За їх результатами правляча консервативна партія зберегла лідерство, але значно втратила у кількості мандатів, і як результат втратила більшість у парламенті. Результати виборів будуть мати безпосередній вплив, в першу чергу, на переговори щодо Брекзіту, які розпочалися 19 червня, а також на можливість проведення другого референдуму щодо незалежності Шотландії, та ставлення Британії до питань боротьби з тероризмом.

Контекст проведення виборів

Позачергові парламентські вибори у Великій Британії стали неочікуваним сюрпризом для багатьох, як в середині країни, так і за її межами, оскільки ще у березні прем’єр-міністр Тереза Мей категорично заперечувала таку можливість. Передвиборча кампанії відбувалась лише 7 тижнів, а партії не мали, ані часу, ані можливості для пошуку нових обличь, що призвело до фактично всіх старих кандидатів на округах.

Необхідно відзначити, що Т. Мей літом 2016 року стала прем’єр-міністром не завдяки виборам, як це відбувається зазвичай, а через відставку керівника партії та колишнього прем’єр-міністра Д. Кемерона після програшу референдуму по Брекзіту, відповідно відчувала певну відсутність легітимної підтримки виборців тій позиції, що вона обрала під час переговорів по Брекзіт. Перед референдумом, Т. Мей сама виступала проти Брекзіту, але став прем’єр-міністром не просто повністю підтримала цей вибір, а й обрала жорсткий варіант переговорів та виходу з ЄС.

Терористичні акти в Манчестері та Лондоні в останній тиждень перед виборами, повністю змінили передвиборчу риторику. Якщо головним лейтмотивом першого місяця кампанії був саме Брекзіт, то вже після лондонських терактів, всі ЗМІ та політики зосередилися лише на темі боротьбі з терором. І тут, в першу чергу, критика була спрямована саме на діючу прем’єр-міністра, оскільки з 2010 по 2016, коли вона займала посаду міністра внутрішніх справ, поліція зазнала найбільших скорочень свого фінансування. Як лідер лейбористів Дж. Корбін, так і мер Лондона С. Хан (теж лейборист), звинувачували у можливості та збільшенні терористичних атак саме неналежне фінансування поліції, яке тільки в Лондоні скоротилось на майже 600 млн фунтів стерлінгів. Позиція Т. Мей негативно вплинула на її імідж в останні дні перед виборами, В одному з останніх своїх передвиборчих виступів, вона заявила, що наступного дня після перемоги, вона ініціює перегляд законодавства в сфері скорочення прав людини і надання більше повноважень поліції, довших термінів звинуваченим у тероризмі і розширенні обмежень і контролю за тими, кого лише підозрюють, але не можуть пред’явити офіційні звинувачення. “Якщо наші закони в сфері прав людини не дозволяють нам це робити, ми змінимо ці закони” – заявила Мей.

Загалом Т. Мей фактично уникала, як телевізійних дебатів з іншими кандидатами, так і відкритих прес-конференцій, надаючи перевагу вибірковим інтерв’ю із заздалегідь узгодженими питаннями, що для британських журналістів виглядало дивно.

Проблемою лейбористської партії був її лідер – Д. Корбін – особистість з популістськими слоганами та не завжди зваженою позицією, яка не сприймається частиною електорату. Його крайнє ліві, майже марксистські погляди, а також авторитарні методи призвели до значного розколу у середині лейбористської партії. Вважалося, що програш на виборах може стати причиною зміни керівництва Лейбористської партії.

Риторика прихильників двох партій на передодні виборів зводилась до того, що «Британії потрібен сильний лідер на переговорах, а не популіст» (консерватори); «з Т. Мей країна йде як можна далі від ліберальних цінностей та соціальної захищеності до хаосу Брекзіту, розколу у суспільстві та в сплеску ультраправих ідей» (лейбористи).

Результати виборів

Результати виборів: 42,4% у консерваторів проти 40% у лейбористів. При чому, 2 міністри уряду Т. Мей програли вибори в своїх округах – міністр у справах Лондона та міністр фінансів. Консерватори отримали лише 318 мандатів, що не дає можливості сформувати більшість. При цьому лейбористи отримали 261 мандат, значно покращився свої попередні результати, отримавши перемогу на додаткових 29 округах. Лондон фактично повністю підтримав лейбористів. Це не стало великою несподіванкою, оскільки Лондон рік тому проголосував категорично проти Брекзіту.

В попередньому парламенті Консервативна партія мала більшість (331 з 650), але ця більшість була лише в кілька голосів, що не давало їм почуватися впевнено. В результаті, консерватори лише втратили крихку більшість, фактично поставши перед складним вибором – або формувати уряд меншості, або об’єднуватися з незначними партіями. Напередодні виборів, британці боялися, що об’єднуватися будуть з ультраправою партією UKIP. Але вони не отримали жодного мандату, значно програвши навіть в тих округах, де на попередніх виборах мали підтримку виборців. Деякі експерти зазначали, що останнім часом сама Т. Мей інкорпорувала багато з ідеології британських ультраправих, тим самим забравши голоси їх прихильників. В результаті, переговори про створення коаліції було розпочато з уніоністами Північної Ірландії.

Деякі британські оглядачі вважають, що перемога консерваторів ґрунтується фактично на тому, що сьогодні в Британії відсутня сильна центристські партія. У разі існування такої альтернативи, шанси торі, які останнім часом відходять від ліберальної економічної політики, значно зменшились. В той же час, багато хто з представників консервативної партії в перші години після виборів почав говорити про необхідність змін у керівництві партії.

Той факт, що жодна з партій не отримала більшість, вважається деяким британськими експертам позитивним фактором, оскільки лідерство обох партій та риторика останніх місяців стали занадто неприйнятні для населення та призводили до розколу у суспільстві. Відповідно відсутність перемоги повинна вплинути на перегляд їх позицій та відхід від радикальних позицій.

Ліберальні демократи отримали лише 12 мандатів, але отримали 4 додаткові мандати порівняно з минулим складом. А їх колишній лідер втратив свій мандат.

Найбільше програли шотландські націоналісти. Шотландська партія незалежності втратила 21 місце в парламенті, залишившись лише з 35 мандатами. Колишніх лідер шотландських націоналістів Саймон програв у своєму окрузі. Загалом в Шотландії, окрім ШНП, консерватори отримали 13 мандатів, Лейбористи – 7, Ліберальні демократи – 4. Значна втрата позицій Шотландською націоналістичною партією ставить під сумнів проведення другого референдуму за незалежність, який ШНП планувало провести вже наступного тижня, і взагалі підриває позиціє націоналістів в регіоні.

Демократична юніоністська партія (юніоністська партія Північної Ірландії) отримала 10 мандатів. Цих мандатів достатньо для формування коаліції з консерваторів. Переговори йшли важко і довго, що фактично призвело до формування уряду меншості, але за підтримки юніоністів у парламенті. Деякі експерти вважають у цьому значну проблему, яка може підірвати мирну угоду у Північній Ірландії. На їх думку, з початку 1990-х уряд Великобританії був нейтральним посередником між юніоністами та націоналістами (в першу чергу партією Шинн Пейн). Жоден попередній уряд не шукав підтримки парламентарів від юніоністської партії, що не бути звинуваченим у підтримки однієї зі сторін конфлікту в Північній Ірландії. Беручи до уваги, що в Північній Ірландії вже майже рік урядова криза, це дестабілізує ситуацію ще більше.

Прогноз подальшого розвитку

Фактично всі оглядачі сходяться на думці, що замість більшої впевненості, яку очікувала Т. Мей, країна отримала більше невизначеності, як щодо внутрішньої ситуації, так і щодо переговорів з ЄС. В той же час, позицію зберіг голова МЗС Британії Б. Джонсон.

Очікувалось, що через результати виборів та затягування з формуванням коаліцій, переговори про Брекзіту, які повинні початися 19 червня, будуть відкладені, але вони розпочались за розкладом. Головними питаннями переговорів є: права людини, в першу чергу права британських громадян в ЄС та права громадян ЄС у Британії; фінансові зобов’язання та виплати Британії після виходу; кордон Північної Ірландії та Ірландії. Головним висновком виборів щодо Брекзіту є неприйняття населенням варіанту «жорсткого» Брекзіту і необхідність Т. Мей корегувати її позицію з цього питання.

Через нестабільність коаліції та уряду вважається за імовірне, що наступні вибори також будуть позачергові. Терміни називаються від 1 року до 3. При чому варто зауважити, що заклики піти у відставку на наступний день після виборів, лунали як всередині консервативної партії та і від інших партій. Наприклад, Найджел Фарадж, колишній лідер партії незалежності, заявив, що людина, яка не вірить у Брекзіт, не може очолювати переговори про вихід з ЄС.

Український контекст

Українське питання не згадувалося під час виборів, оскільки не формує внутрішньополітичний порядок денний Британії. Питання відносин з РФ також не було у пріоритетах. В той же час, позиції лідерів двох партій повинні бути взяті до уваги. До сьогодні, Т. Мей не виступала за зняття санкцій з РФ, і виступала на підтримку України. В той же час, Дж. Корбін має небезпечну позицію щодо РФ. Після анексії Криму він робив заяви, що Росія була спровокована НАТО, тому саме Альянс несе відповідальність, не засуджував анексію Криму. Радник Д. Корбіна С. Мільн, та комунікаційний директор лейбористської партії, має відверто проросійські та антиамериканські погляди, відстоював анексію Криму з боку РФ, назвав її «захисною реакцією». Однак, необхідно відзначити, що така проросійська позиція не є позицією всією лейбористської партії.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.