Олександр Шевченко

Регіон:
ЄС
Країна:
Польща
Тема:
Європейська інтеграція

Передумови політичної кризи

У 2015 році в результаті чергових президентських, а згодом парламентських виборів, у Польщі повністю змінилася політична влада. Після восьми років правління ліберальної партії «Громадянська Платформа» (Platforma Obywatelska), до влади на рівні Президента, парламентської більшості та, відповідно, Уряду, прийшла консервативна партія «Право та Справедливість» (Prawo i Sprawedliwość), на чолі з екс-прем’єром Я. Качинським. Вперше в сучасній історії Польщі, уся повнота влади опинилася в руках однієї політичної сили. Уряд Б. Шидло був сформований майже з самих представників «Права та Справедливості».

«Право та Справедливість» йшли на вибори 2015 року з гострою критикою уряду під керівництвом «Громадянської Платформи» та обіцянками перегляду державної політики та реформ у багатьох сферах, зокрема говорилося про необхідність судової реформи. Говорячи про судову реформу, «Право та Справедливість» опиралися на незадоволення поляків роботою судів – близько 70% суспільства вважали, що суди не виконують свою роботу належним чином. Така ситуація, з точки зору ПіС, склалася через неможливість контролю за суддівською владою зі сторони інших гілок влади, що призвело до появи недоторканої «касти» суддів, що в свою чергу, призводить до корупції та суддівського свавілля. Крім того, ПіС посилались на досвід західноєвропейських країн, де виконавча гілка влади має можливість впливати на вибір певних категорій суддів.

Перша криза, пов’язана з судовою реформою настала вже невдовзі після парламентських виборів, коли 2 грудня 2015 року Сейм VIII каденції, опираючись на процесуальні помилки, відмінив рішення, прийняте під час останньої сесії Сейму VII каденції, про вибір п’ятьох нових суддів Конституційного Суду, на заміну тим, чий термін діяльності вже спливав. Натомість, Сейм               VIII каденції обрав п’ятьох інших суддів Конституційного Суду. Опозиція визнала такі дії правлячої партії незаконними. Крім того, в той самий день, Сейм прийняв запропоновану Урядом реформу Конституційного Суду, яка передбачала, що відтепер Конституційний Суд має приймати рішення більшістю в дві третини голосів, замість простої більшості. Крім того, відтепер для засідання Конституційного Суду потрібна присутність 13 суддів з 15, замість попередніх дев’яти. Таким чином, значно зростала вага суддів, що були обрані новим Сеймом і фактично, без них, не могло бути ухвалене жодне рішення Конституційного Суду.

Ці зміни викликали хвилю протестів у Польщі. Опозиція розцінювала їх як наступ на демократію. В грудні 2015 року у десятках міст країни відбувалися антиурядові демонстрації. Також, новий закон зазнав гострої критики зі сторони інституцій Європейського Союзу. Втім, попри значну критику, Президент А. Дуда підписав ухвалений Сеймом закон.

Звинувачення у наступі на демократію нова польська влада отримала також в результаті проведення реформи державних ЗМІ, згідно з якою, значний вплив на державні ЗМІ отримувало Міністерство фінансів. Також, масові протести у Варшаві та інших містах відбувалися під час обговорення законопроекту про повну заборону абортів. В результаті законопроект було відхилено.

Перебіг подій

Чергові протести літа 2017 року не відбулися несподівано, а стали продовженням протистояння всередині польського суспільства, яке зростало протягом останніх двох років. Рушійною силою  протестів є «Комітет оборони демократії», створений у грудні 2015 року, а учасниками протестів – передусім прихильники опозиційних «Громадянської Платформи», «Новочесної» та інших партій. Ці сили, використовуючи тактику «тотальної опозиції», яку вони задекларували одразу після парламентських виборів, гостро реагували на будь яку ініціативу чи дію влади, часто мобілізуючи людей на демонстрації, що тривали в різному масштабі протягом усього 2016 року.

Новий виток кризи, пов’язаний з ухваленням в період з 12 по 22 липня Сеймом та Сенатом Польщі трьох законопроектів, що складають основу судової реформи.

Закон про реформу  Національної ради судочинства. Згідно закону, членів цього контролюючого суддівську гілку влади органу, має призначати не суддівське самоврядування, як це було раніше, а Парламент. Крім того, згідно нового закону до складу ради входить Міністр юстиції. На думку опозиції, за допомогою цих законів, влада намагається підпорядкувати собі суди. Міністр юстиції Польщі З. Зьобро заявив, що цими законами влада протидіє корпоративізму, до якого доходить, коли судді самі себе контролюють, і що Польща має бути демократією, чиєю основою є верховенство права, а не «судократією».

– Закон про реформу судів загальної інстанції, який дає право Міністру юстиції одноосібно, без консультацій з представниками органів правосуддя, призначати та звільняти голів судів загальної інстанції.

Закон про Верховний Суд, котрий змінює структуру Верховного Суду, а також надає більші повноваження Президенту та міністру юстиції для регулювання його діяльності. Так, наприклад, закон запроваджує процедуру звільнення судів Верховного Суду, і остаточне рішення в цьому приймають Міністр юстиції та Президент, тоді як зараз у них таких повноважень немає. Крім того, замінюється процедури виходу суддів на пенсію – якщо зараз для них діє єдиний пенсійний вік – 70 років, і у випадку бажання судді продовжити діяльність, рішення щодо цього приймав голова Верховного Суду, то згідно з законом, судді-жінки йдуть на пенсію в 60 років, чоловіки в 65, а згоду на продовження їхньої діяльності має надати Національна рада судочинства.

Ухвала цих законів викликала нову хвилю протестів. 20 липня у Варшаві відбулась найбільша акція протесту проти судової реформи, яка зібрала близько 50 тисяч людей. Крім того, в цей день пройшли акції майже у всіх найбільших містах Польщі. Загальна кількість учасників протесту по всій країні – близько 100 тисяч осіб. Про свою підтримку протестувальників заявили три екс-Президенти Польщі – Л. Валенса, А. Квасневський та Б. Коморовський.

21 липня Прем’єр-міністр Б. Шидло заявила, що Польща продовжить реформу попри протести та що реформа передбачає систему контролю над судовою гілкою влади, як це діє у Німеччині, Данії, Нідерландах, Швейцарії та інших європейських країнах.

24 липня Президент А. Дуда заявив, що прийняв рішення накласти вето на два з трьох законопроектів, а саме на закон про Верховний Суд та про реформу Національної ради судочинства, що відбулось 31 липня. Водночас, А. Дуда підкреслив необхідність судової реформи в країни, але зауважив, що це має бути мудра реформа. Президент висловив надію, що за два місяці заветовані законопроекти будуть переглянуті і прийняті у новій редакції.

Міжнародна реакція

19 липня Єврокомісія закликала Польщу відкласти проведення судової реформи, адже вона «матиме дуже негативний вплив на незалежність суддів». 30 липня Єврокомісія офіційно розпочала процедуру запровадження санкцій проти Польщі. Головним приводом для цього є зміна пенсійного віку для суддів чоловіків – 65 років і для суддів-жінок – 60 років, в чому Єврокомісія бачить гендерну дискримінацію.

Крім того, позицію ЄС висловив Перший заступник Голови Єврокомісії та Єврокомісар з верховенства права Ф. Тіммерманс, котрий підкреслив, що події в Польщі є фундаментальною загрозою для правової держави. 26 липня Єврокомісія надіслала Польщі рекомендації щодо проблеми порушення верховенства права, а Ф. Тіммерманс зазначив, що якщо протягом місяця рекомендації не будуть виконані, ЄС активує процедуру запровадження дисциплінарного покарання.

Президент Європарламенту А. Таяні у листі, надісланому 18 липня до А.Дуди, підкреслив свою стурбованість запропонованими в рамках реформи законами, адже вони можуть «суперечити фундаментальним принципам договорів ЄС, послабити незалежність та неупередженість польської судової системи та підірвати розподіл влади у Польщі».

Комісар з прав людини Ради Європи розкритикував Закон про реформу Національної ради судочинства, та заявив, що цей закон підвищує політичний контроль над судами та чинить перешкоду їх незалежності.

Державний Департамент США, у зверненні від 21 липня щодо ситуації в Польщі, заявив, що реформа підриває незалежність судів та ослаблює судочинство в Польщі.

Міністерство юстиції Німеччини зауважило, що в такому вигляді судова реформа Польщі, може призвести до політичної ізоляції країни.

Ще під час передвиборчої кампанії, різко щодо ситуації в Польщі висловився і президент Франції Е. Макрон, котрий зазначив, що Європа не може ігнорувати країну, що порушує усі фундаментальні принципи ЄС, і тому, він виступає за впровадження санкцій проти Польщі.

Натомість, прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан, реагуючи на початок санкційної процедури проти Польщі зі сторони Єврокомісії, 22 липня заявив, що Угорщина стоїть на боці Польщі та закликає Єврокомісію не виходити за межі своїх повноважень. Також, він зазначив, що Угорщина буде використовувати усі правові можливості всередині ЄС, щоб боронити інтереси Польщі.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

Висновки та рекомендації