СЛОВАЧЧИНА

ОЦІНКА УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ У 2019 РОЦІ : В-

Відносини зі Словацькою Республікою залишаються сфокусованими на політико-дипломатичній активності, зважаючи на особливу роль цієї країни в політичних процесах у регіоні ЦСЄ. На двосторонньому порядку денному немає проблемних питань, більшість стратегічних інтересів обох країн співпадають (щодо реверсу газу, недопущення будівництва газопроводу «Північний потік-2», необхідності відновлення територіальної цілісності України тощо). Але обмеженість торговельно-економічної чи військово-політичної співпраці, відсутність «великих» угод стратегічного характеру, тактичне, а не стратегічне планування, що домінує у двосторонніх відносинах, не дозволяє говорити про використання потенціалу відносин повною мірою.

2015-2019

Протягом останніх п’яти років незалежно від змін урядових команд та голів держав діалог між Україною та Словаччиною є стабільним і передбачуваним. Словаччина виявилась надійним партнером України в останні роки, солідаризувавшись у питанні підтримки територіальної цілісності України, невизнання анексії Криму та санкцій проти Росії, зокрема й через організацію реверсу природного газу в Україну, чим допомогла останній забезпечити свою енергетичну незалежність від Росії. Попри контроверсійні погляди деяких політичних лідерів Словаччини (колишнього Прем’єр-міністра Р. Фіца, Спікера парламенту А. Данка), Словаччина за останнього уряду встояла проти розхитування човна ревізіоністськими силами, а Україна утримала офіційну підтримку цієї країни. Головним завданням двостороннього діалогу на нинішньому етапі є перехід від констатації безконфліктності та безпроблемності двосторонніх відносин до початку роботи органів влади обох країн над стратегічними темами, до яких (за винятком енергетики) Словаччині та Україні не довелось до сих пір системно звертатись.

 Політичний інтерес/залученість

Відносини зі Словацькою Республікою залишаються необтяженими серйозними проблемними питаннями. Політико-дипломатичний вимір співпраці наразі превалює над усіма іншими, зважаючи на те, що з середини 2018 р. до середини 2019 р. Словаччина головувала у Вишеградській групі та протягом 2019 р. – в ОБСЄ. Всі згадки про українсько-словацькі відносини українськими високопосадовцями стабільно носять позитивний характер. Існує консенсус, що ці відносини слід поглиблювати, але говорити про системний інтерес українського політикуму до Словаччини не доводиться. Активізується інтерес до країни під час офіційних візитів, наприклад, новообраної словацької Президентки З. Чапутової у вересні 2019 р., чи першої за декілька років зустрічі Прем’єр-міністрів країн під час візиту В. Гройсмана в Братиславу у квітні 2019 р..

Відносини зі Словаччиною не фігурували під час президентської та парламентської кампанії в Україні. До кінця року так і не була сформована депутатська група з міжпарламентських зв’язків зі Словаччиною.

Найбільш активно Словаччина згадувалась у контексті саме її зусиль як головуючої країни в ОБСЄ щодо розв’язання конфлікту на Донбасі та щодо тристоронніх газових переговорів у форматі Україна – РФ – ЄС, де важливою є роль Єврокомісара від Словаччини, Віцепрезидента ЄК з питань Енергетичного союзу М. Шефчовича, під головуванням якого проходять переговори.

На всіх двосторонніх майданчиках традиційно згадувались словацький досвід членства в ЄС та НАТО, незмінна підтримка суверенітету, територіальної цілісності та євроінтеграційних прагнень України цією країною. Співпраця у сфері енергетики, зокрема намагання зберегти статус основних країн-транзитерів російського газу в ЄС, залишається стрижнем українсько-словацьких відносин. Згадується потенційна участь Словаччини в роботі майбутнього консорціуму з управління українською ГТС.

Водночас Словаччина не була названа серед країн, з якими треба відновлювати «коло друзів», у виступі В. Пристайка під час призначення у ВРУ, а в Указі Президента №837/2019 згадувалась лише опосередковано як одна з сусідніх держав для розвитку партнерських добросусідських відносин.

Інституційна співпраця

Міжінституційна координація словацького напряму зовнішньої політики на урядовому рівні є задовільною. Більшої уваги з української сторони, зокрема Мінсоцполітики, потребує проблема трудової міграції задля захисту прав українських громадян – трудових мігрантів у Словаччині. У цьому контексті актуальним є оновлення застарілої нормативно-правової бази між двома країнами. Питання запровадження спільного контролю та облаштування інфраструктури в пунктах пропуску на українсько-словацькому кордоні традиційно гальмується, в т.ч. і через обмеженість фінансових ресурсів. Засідання Міжурядової комісії з транскордонного співробітництва, попередньо заплановане на жовтень 2019 р., не було проведене, оскільки триває погодження співголови комісії з української сторони.

Стратегічне бачення

Наряду з великим потенціалом співпраці та помірним політичним інтересом України до Словаччини прогалини в українсько-словацькій взаємодії зберігаються. Всі зустрічі на високому рівні торкаються питання невикористаного потенціалу, зокрема, в економічній співпраці. Після початку реверсу газу зі Словаччини у 2014 р. відсутність «великих тем» продовжує визначати двосторонній порядок денний. Обмеженість торговельно-економічної чи військово-політичної співпраці, відсутність угод стратегічного характеру, тактичне, а не стратегічне планування, що домінує у двосторонніх відносинах, не дозволяє говорити про використання потенціалу відносин на повну.

Діяльність

У 2019 р. політичний діалог був досить активним. У вересні Україну з офіційним візитом відвідала Президентка СР З. Чапутова, під час якого вона підтвердила підтримку євроінтеграційних прагнень України з боку Словаччини. Протягом року очільник словацької дипломатії М. Лайчак у якості Діючого голови ОБСЄ здійснив декілька візитів в Україну. Також відбувся робочий візит Прем’єр-міністра України В. Гройсмана в Словаччину, а Заступника Міністра закордонних справ України В. Боднара взяв участь у засіданні Міністрів закордонних справ країн-учасниць Вишеградської четвірки та Східного партнерства у рамках словацького головування у В4 в Братиславі, та ін. Під час візитів було підписано декілька угод.

Прогрес спостерігався на транспортному напрямку в контексті розвитку комбінованого сполучення з Китаю до Європи. Після приєднання України до Меморандуму щодо розвитку Шовкового шляху сторони почали обговорювати практичні питання доставки вантажів з країн ЄС до Китаю і назад через територію України та Словаччини, розбудову логістичних центрів у містах Мукачево, Чоп і Кошице. Було запущено нове залізничне сполучення Мукачево – Чоп – Кошице.

Через антиукраїнську позицію Спікера Парламенту СР А. Данка міжпарламентський діалог є практично замороженим. Засідання Міжурядової змішаної комісії з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва, останнє засідання якої відбулось ще у 2013 р., знову було перенесено словацькою стороною через обструкціоністську позицію Міністерства економіки СР.

Результати

Зовнішньополітичний консенсус у Словаччині щодо необхідності відновлення територіальної цілісності України та продовження санкційної політики ЄС щодо Росії зберігається. Це є позитивним досягненням, зокрема й на тлі того, що словацький політикум не є гомогенним відносно підтримки України (наприклад, три з чотирьох тодішніх словацьких представників в ПАРЄ – від владних партій Smer та SNS – голосували за повернення російській делегації в червні 2019 р.).

У 2019 р. було підписано Угоду про внесення змін до Угоди між Україною та СР про місцевий прикордонний рух від 2008 р., що розширює перелік прикордонних населених пунктів, до яких застосовується ця угода, та збільшує до 90 днів безперервний термін перебування. Було також підписано Декларацію щодо умов використання визначеної частини повітряного простору СР українським постачальником авіаційних експлуатаційних послуг відносно Міжнародного аеропорту «Ужгород». У майбутньому планується підписання угоди, яка дозволить відкрити регулярне сполучення в аеропорту «Ужгород». У результаті безвізового режиму між Україною та ЄС збільшився пасажиропотік між країнами. У 2019 р. компанією WizzAir був відкритий новий рейс Братислава – Одеса на додаток до існуючих рейсів у Київ та Львів.

На гуманітарному напрямі важливою подією є відкриття Інституту україністики при Прешовському університеті. Словаччина продовжувала надавати гуманітарну допомогу на реабілітацію українських військових.

У сфері економічної взаємодії спостерігається уповільнення зростання показників зовнішньої торгівлі між Україною та Словаччиною.