ПРАВА ЛЮДИНИ

ОЦІНКА УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ У 2019 РОЦІ: В-

У 2019 р. механізмами, які використовувалися для просування питання дотримання прав людини як в Україні, так і громадян України за кордоном, переважно незаконно утримуваних на території РФ, в ОРДЛО та анексованому Криму, залишались майданчики ООН, Ради Європи та ОБСЄ. Водночас інституційна співпраця та політична залученість зазнали впливу через результати електорального циклу 2019 р. і ротацію еліт, у тому числі залучених до процесів, пов’язаних з правами людини. Зокрема, зміна складу української делегації України в ПАРЄ та утримання від участі у вересневій сесії позбавили можливості впливати на утримання уваги інституції. Водночас істотним досягненням МЗС стало рішення Міжнародного суду ООН про розповсюдження юрисдикції Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації на дії РФ в Криму.  

2015-2019

Впродовж п’яти років права людини були у фокусі України як інструмент дипломатії (ініціювання прийняття резолюцій на майданчиках ГА ООН, договірних органів ООН, ПАРЄ, Постійної ради ОБСЄ, переговорний процес у рамках Тристоронньої контактної групи тощо). Другим виміром є виконання міжнародно-правових зобов’язань України (проходження Універсального періодичного огляду у 2017 р., спільне з міжнародними партнерами напрацювання плану дій щодо забезпечення прав людини в процесі реформ в Україні, започаткований у 2018 р. Діалог з прав людини між Україною та ЄС), підтримка захисту прав людини у рамках співпраці України з Офісом Ради Європи.

Провідним документом, у якому відобразилось стратегічне бачення розвитку прав людини в Україні, залишається Національна стратегія з прав людини та План дій на її виконання на 2015 – 2020 рр. Водночас закріплення прав людини як стратегічного напрямку впродовж п’яти років було відсутнє у Стратегії 2020, щорічних посланнях Президента України ВРУ. Опосередковано певні аспекти дотримання прав людини, пов’язаних із наслідками збройної агресії РФ, фігурували в риториці Президента України В. Зеленського (акцент на звільненні військовополонених був частиною публічних виступів впродовж 2019 р.).

 Політичний інтерес/ залученість.

Впродовж січня – квітня 2019 р., як і в попередні роки, послідовну активність проявляли представники фракцій ВР VIII скликання. Найбільш активними були народні депутати, які представляли Україну в ПАРЄ, а також у Мінському процесі, зокрема в гуманітарній підгрупі (фракції БПП «Солідарність», «Батьківщина», «Народний фронт»).

Прямі згадки щодо прав людини відсутні в програмах політичних партій, які брали участь у виборах, а також у програмах більшості кандидатів на посаду Президента України. У ВРУ IX скликання досить послідовними щодо ініціатив із забезпечення прав людини, пов’язаних із наслідками агресії РФ, а також недискримінації, гендерної рівності, прав нацменшин, були представники комітету ВРУ з прав людини, деокупації та реінтеграції ТоТ та АРК, нацменшин і міжнаціональних відносин (фракції «Слуги народу», «Голосу», «Європейської солідарності», позафракційні).

Обидва Президенти звертались до тематики визволення українських бранців в ОРДЛО та Криму, підтримки прав кримсько-татарського населення та консолідації міжнародної підтримки на цьому напрямі.

Міжінституційна співпраця

У ході імплементації плану дій на виконання Національної стратегії у сфері прав людини Мінюст, як і в попередні роки, виконувало координуючу функцію. Відтак взаємодія між Мін’юстом, МЗС, МВС, МінТоТ, СБУ, Офісом Омбудсмена щодо фіксації та розслідування порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях залишалась на сталому рівні, у т.ч. щодо взаємодії з міжнародними партнерами (зокрема, створення спільних робочих груп з МКЧХ).

Водночас через ротацію еліт, зумовлену результатами електорального циклу 2019 р., координація між інституціями у зовнішньополітичному вимірі забезпечення прав людини розвивалась нерівномірно у порівнянні з 2015–2018 рр. Зокрема, не вистачало узгодженої позиції між ОПУ та МЗС щодо комунікації рішення Міжнародного Трибуналу ООН з морського права від 25.06.2019р. і шляхів звільнення українських військовополонених моряків.

Крім того, через відмову участі оновленого складу делегації ВРУ в осінній сесії ПАРЄ і неможливість участі попереднього складу делегації, який неодноразово впродовж 2015 – 2019 рр. доводив свою ефективність, вперше було тимчасово втрачено можливість впливати на формування проєктів резолюцій, які засуджували дії РФ в анексованому Криму та ОРДЛО.

Стратегічне бачення

Як і в попередні роки, провідним документом, який окреслював стратегічне бачення забезпечення прав людини, залишається Національна стратегія з прав людини та План дій на її виконання на 2015–2020 рр. Напрацювання індикаторів оцінки виконання стратегії зберігає актуальність. Це дало б змогу оцінити не тільки кількісне, але і якісне виконання Стратегії.

Програма дій Уряду О. Гончарука у розділі зовнішньої політики передбачає захист українських громадян закордоном.

Діяльність

У 2019 р. тривала діяльність МЗС із забезпечення судового позову України до Міжнародного суду ООН щодо визнання юрисдикції Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації на дії РФ.

Як і в попередні роки, тривав переговорний процес щодо звільнення чи обміну незаконно утримуваних громадян України в ОРДЛО, Криму та РФ. Позитивною тенденцією є залучення досвідчених представників організацій громадянського суспільства до переговорного процесу у рамках Мінських домовленостей попри зміну їх афіліації (залучення В. Лутковської, Уповноваженого ВРУ з прав людини у 2012-2018 рр. до гуманітарної групи у Мінському процесі).

Врахування наслідків порушення прав людини, викликані агресією РФ, як і у 2015–2018 рр., залишались у фокусі Діалогу з прав людини між Україною та ЄС. Зокрема, конструктивним є окреслення шляхів забезпечення дотримання прав людини і пом’якшення гуманітарних наслідків незаконної анексії Кримського півострову та конфлікту на сході України, забезпечення реалізації виборчих прав ВПО, їх повного доступу до медичного обслуговування, соціальних об’єктів та інших державних послуг, а також відокремлення пенсійних виплат від статусу ВПО. Досягненням є окреслення шляхів законодавчих змін, які дозволили міжнародним партнерам робити прямі внески у Фонд гуманітарного розмінування.

Демонстрацією послідовного співробітництва, розпочатого у 2018 р. у рамках діалогу Україна – ЄС з прав людини, залишались зміцнення антидискримінаційної політики, включаючи права вразливих груп, реформування виборчого законодавства згідно з вимогами ОБСЄ – БДІПЛ, реформування правоохоронних органів, боротьба з гендерно обумовленим насильством.

Результати

Незаперечним досягненням за підсумками року і за результатами п’ятиріччя є рішення Міжнародного суду ООН про розповсюдження юрисдикції Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (8.11).

Послідовність діяльності МЗС простежується в ухваленні у ГА ООН чергової резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній республіці Крим та м. Севастополь, Україна» у грудні.

Попри високе значення в гуманітарному вимірі факту повернення в Україну громадян (7.09 та 29.12), незаконно утримуваних в РФ, анексованому Криму та ОРДЛО, що є істотним досягненням сторін, залучених у переговорний процес у рамках гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи, залишається ряд питань щодо саме правового виміру вказаних процесів. Зокрема, попри рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права щодо звільнення військовополонених моряків від 25.05.2019 р. (мали бути звільнені впродовж місяця згідно з ухвалою Суду), їх звільнення і повернення в Україну відбулось у вересні на основі обміну, що порушує рішення Суду.