Сергій Герасимчук

Регіон:
Чорноморський регіон
Тема:
Політичні системи

Румунська урядова коаліція, яка за останні два роки пережила купу багатотисячних протестів, раптом розвалилася.

26 серпня Альянс лібералів і демократів оголосив про вихід із союзу з соціал-демократичною партією, відкликавши з уряду своїх міністрів. Протягом найближчих 45 днів прем’єр Віоріка Денчіле має або підтвердити свої повноваження прем’єра від парламентської меншості – або ж скласти їх, якщо парламент висловить уряду недовіру.

Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма”для “Європейської правди”

Що ж викликало урядову кризу у сусідній країні і якими будуть її наслідки?

Шляхом Партії регіонів

Навіть значну підтримку населення та стабільну більшість у парламенті не можна використовувати для того, щоб чинити політичну сваволю. Цього уроку свого часу не засвоїли Віктор Янукович та Партія регіонів, тож у підсумку завершення цього політичного проєкту було безславним.

Іронія долі, але хоча б у цьому питанні Україна стає “законодавицею мод”.

Адже схоже, на “політичні граблі” українських регіоналів наступають і румунські соціал-демократи.

Одразу після виборів у 2016 році уряд, здебільшого сформований з представників Соціал-демократичної партії (PSD), спробував ухвалити рішення про пом’якшення покарання за корупцію і амністію для засуджених за неї. У лідера партії Лівіу Драгні був до цього особистий інтерес, адже він і сам перебував під умовним покаранням за зловживання і навіть більше – під ризиком ув’язнення за корупцію (подальші події показали, що він не дарма цього боявся).

Тоді своє слово сказала вулиця.

Румуни вийшли на масові протести і рішення не ухвалили. Масовими протестами супроводжувалися також спроби протягти аналогічні рішення через парламент. Партія соціал-демократів на цьому тлі ставала дедалі більше токсичною.

Суттєвими іміджевими ударами стали звільнення зусиллями соціал-демократів легендарної очільниці Національного антикорупційного директорату Лаури Ковеші, а потім – арешт та ув’язнення лідера соціал-демократів Лівіу Драгні у травні цього року.

А нещодавно партія влади отримала потужний удар, звідки взагалі не чекали. Важливою темою стала некомпетентність правоохоронних органів, що призвела до загибелі викраденої і зґвалтованої дівчини (тоді це стало причиною відставки міністра внутрішніх справ, але і це не вирішило всіх проблем партії).

Навіть партнери по європейській соціал-демократичній родині нещадно критикували румунський уряд.

Франс Тіммерманс, лідер фракції соціал-демократів у Європарламенті, був серед головних критиків курсу Віоріки Денчіле, а Єврокомісія навіть ставила під сумнів можливість головування Румунії в ЄС у першій половині 2019 року.

Натомість уряд йшов на подальшу конфронтацію з Євросоюзом.

Есдеки взяли на озброєння риторику лідера сусідньої Угорщини Віктора Орбана: мовляв, до протестів доклав руку Джордж Сорос.

Цим аргументам повірили не всі. Зрештою, токсичність уряду призвела до того, що навіть вірний партнер соціал-демократів, лідер Альянсу лібералів і демократів (ALDE) Калін Попеску-Терічану не втримався й зрештою оголосив про розпад урядової коаліції, де його політична сила була міноритарним партнером.

Формальним приводом стало те, що соціал-демократи відмовилися висунути його як єдиного кандидата від ALDE та PSD. Проте не можна виключати й того, що обережний Попеску-Терічану просто не хотів, аби його партія брала участь у черговій спробі протягнути через парламент амністію для Лівіу Драгні – цю спробу все ж було здійснено 28 серпня, але без участі партнерів по коаліції вона була приречена на поразку.

Навіть Демократичний союз угорців Румунії, який хоч і не входив до коаліції, проте часто підставляв їй плече, цього разу не став в пригоді PSD.

Щоправда, лідер ALDE Попеску-Терічану не став гучно грюкати дверима, виходячи з коаліції. Він запропонував формулу, яка могла б врятувати уряд від відставки – номінувати міністрів з числа ALDE та партії Pro Romania, яку очолює колишній лідер соціал-демократів, експрем’єр Віктор Понта.

Ця партія стала свого роду притулком для вихідців із партії соціал-демократів, які не змогли порозумітися з Лівіу Драгнею. Однак така пропозиція була радше декларацією про готовність Попеску-Терічану співпрацювати з Понтою у новому парламенті, аніж реальною пропозицією допомоги уряду Денчіле.

З оглядом на президентські вибори

Президент Румунії Клаус Йоганніс, відомий тим, що більшість часу своєї каденції виступав опонентом правлячої Соціал-демократичної партії і навіть виходив разом з громадянами на протести проти сваволі соціал-демократів, нині скористався ситуацією і вимагає від парламенту голосування про новий склад уряду.

Він справедливо сподівається, що вихід ALDE з урядової коаліції призведе до того, що таке голосування буде провалено.

Відтак, буде відкрито шлях до позачергових парламентських виборів або ж до формування перехідного уряду, на чолі якого Йоганніс сподівається побачити лідера близької до нього Партії націонал-лібералів (PNL).

Примітно, що президент також виступив категорично проти спроб чинного прем’єр-міністра Віоріки Денчіле обійтися “малою кров’ю” і номінувати нових міністрів замість тих, що вибули з уряду після розвалу коаліції з Альянсом лібералів і демократів.

Та й загалом оцінки, які президент дав уряду, були доволі різкими: він назвав правління соціал-демократів та їхніх партнерів по коаліції хаотичним, вказав на те, що після провалу соціал-демократів на виборах до Європарламенту уряд добровільно мав би подати у відставку, закликав сформувати новий, перехідний уряд на період парламентських виборів, які очікуються наступного року.

Схоже, Йоганнісу імпонує українська модель, де на позачергових парламентських виборах пропрезидентська сила стала переможцем на хвилі популярності новообраного президента.

Нині сам президент Йоганніс є фаворитом президентських перегонів, доля яких вирішиться вже восени.

Його рейтинг суттєво випереджає усіх суперників (близько 45%). Слідом за ним, з чималим відривом йде Дан Барна (близько 17%), кандидат від двох політичних сил – Союзу порятунку Румунії та партії Плюс.

Барна очолює союз, натомість лідер партії “Плюс” Дачан Чолош (експрем’єр та ексєврокомісар) поступився йому, оскільки працюватиме в Європарламенті. До речі, балотуються в президенти також чинна прем’єрка Віоріка Денчіле і донедавна її партнер по коаліції лідер ALDE Калін Попеску-Терічану.

Прикметно, що Союз порятунку Румунії наголосив, що вони готові проголосувати за недовіру уряду Денчіле і підтримати новий, транзитний уряд, проте не номінуватимуть до нього нових представників. Схоже, лідер партії Дан Барна сподівається, що на парламентських виборах його політична сила продемонструє результати, які дозволять їй претендувати на кращі позиції у майбутній парламентській коаліції.

Три сценарії для Румунії

Як Румунії вийти з нинішньої кризи? Наразі найбільш реалістичними видаються три сценарії:

1) збереження уряду Денчіле як уряду меншості.

Цей сценарій є найменш вірогідним, бо через токсичність партії вона втратила усіх реальних та потенційних партнерів. При цьому ув’язнення Лівіу Драгні фактично позбавило партію керівництва і з високою вірогідністю партійний актив та місцеві осередки поступово відвойовуватиме Pro Romania Віктора Понти;

2) формування транзитного уряду на чолі з представником PNL.

Такий сценарій підтримує президент Румунії Клаус Йоганніс і закликає до відповідальності й інші парламентські партії.

Щоправда, потенційний союзник у цій справі Дан Барна з Союзу порятунку Румунії більш стриманий у цьому питанні. Він гадає, що транзитний уряд буде недієздатним для проведення реформ. До того ж Барна вибірковий у тому, хто поруч з PNL може сформувати перехідний уряд, і вже окреслив свої червоні лінії;

3) дострокові вибори.

Хоча до такого сценарію мало хто готовий, є голоси, які звучать на його користь. Зрештою, за словами глави нацбанку Румунії Еугена Радулеску, Румунія нині опинилася в надто складній політичній та економічній ситуації, аби перебувати в стані невизначеності ще півтора року, аж до планових парламентських виборів.