30 жовтня – 5 листопада 2017

ІСЛАНДІЯ

Подія: 28 жовтня в Ісландії відбулися позачергові парламентські вибори. В парламент країни пройшли 8 політичних сил. Перемогу (25,2%) здобула партія Незалежності прем’єр-міністра Б.Бенедіктссона. Проте, президент країни Г. Йоганнессон доручив формування уряду лідеру Ліво-зеленого руху К.Якобсдоттір, що отримав другий результат (16,9%).
Коментар: Трьохпартійна правоцентристська коаліція, створена у 2016 р. після дострокових виборів, розпалась після рішення партії «Світле майбутнє» про вихід, що пов’язано зі скандалом, до якого причетний батько прем’єр-міністра Б. Бенедіктссона. В Ісландії діє система відновленої честі, в рамках якої батько прем’єр-міністра поручився за чоловіка, раніше засудженого за педофілію.
Б.Бенедіктссона звинуватили у «порушенні довіри» через те, що він не повідомив решті уряду про цей факт, після чого голова уряду подав у відставку.
До складу нового парламенту увійшли 8 політичних партій, що є рекордною кількістю. Окрім партії Незалежності та Ліво-зеленого руху місця здобули: Соціал-демократичний альянс (12,1%), Центральна партія (10,9%), Прогресивна партія Ісландії (10,7%), Піратська партія
(9,2%), Народна партія Ісландії (6,9%) та партія Відродження (6,7%). Таким чином, у парламенті представлений весь спектр політичних сил, що ускладнить формування нової коаліції та уряду.
Ініціатор політичної кризи, партія «Світле майбутнє» втратила підтримку та не пройшла до парламенту. Партія Незалежності, попри перемогу, значно погіршила свої позиції у порівнянні з минулими виборами. Центральна та Народна партія є новими у політичному житті Ісландії, проте
разом вони здобули 11 місць з 63.
2 листопада президент Г. Йоганнессон доручив формування уряду лідеру Ліво-зеленого руху. Наразі тривають переговори про формування коаліції між Ліво-зеленим рухом (ЛЗР), Соціал-демократичним альянсом (СДА), Прогресивною та Піратською партією.
З огляду на це вбачається, що новий уряд буде тяжіти до ліво-центристського флангу. У внутрішній політиці лідери партій мають консенсус стосовно пріоритетності питань освіти, охорони здоров’я, інфраструктури та транспорту. Проте, партії мусять знайти порозуміння у питаннях зовнішньої політики, зокрема про необхідність повторної подачі заявки для членства в ЄС. ЛЗР та Прогресивна партія виступають проти членства Ісландії в ЄС (що відображає загальні настрої населення, близько 63% виступають проти). ЛЗР виступає проти участі Ісландії у військових блоках (попри відсутність
власних збройних сил, Ісландія є членом НАТО). Піратська партія вбачає можливість проведення референдуму стосовно питання членства в ЄС. Стосовно питань глобальної безпеки всі партії виступають за необхідність підтримання миру та за вирішення конфліктів мирними засобами.
Жодних важливих заяв відносно українського питання чи агресивної політики РФ не лунало. Проте, влада країни виступає єдиним блоком зі світовою спільнотою у засудженні агресії РФ на міжнародному рівні, про що свідчить голосування країни в ООН на підтримку України. Вбачається ймовірним, що формування нового уряду не змінить позицію країни стосовно цього питання.
Спостерігається низький рівень взаємодії між Україною та Ісландією.

 ВЕЛИКА БРИТАНІЯ:

Подія: У Великій Британії набирає обертів політичний скандал, пов’язаний з сексуальними домаганнями з боку високопосадовців. У неприйнятній поведінці звинувачують близько 40 депутатів, 21 з яких є чинними чи колишніми міністрами. На тлі скандалу подав у відставку міністр оборони М. Феллон.
Коментар: Секс-скандал у верхніх ешелонах влади Британії задав репутаційних втрат, як правлячій Консервативній, так і опозиційній Лейбористській партіям. Звинувачення у домаганнях спричинили
відставку міністра оборони та поставили під загрозу політичну кар’єру першого міністра Д. Гріна, високопосадовця міністерства міжнародної торгівлі М. Гарньє, колишнього міністра труда та пенсій С. Кребба та ін.
Прем’єр-міністр країни Т. Мей ініціювала введення нових жорстких правил регулювання поведінки депутатів. Прем’єр-міністр наполягає на швидкому та неупередженому розслідуванні звинувачень.
Вона готова звільнити всіх, чию провину буде доведено. Задля пошуку виходу з кризи Т. Мей запланувала на 6 листопада зустріч лідерів всіх партій, представлених в парламенті.
Ситуація, що склалася, негативно впливає на політичну ситуацію в країні та підриває позиції чинного уряду. На фоні процесу виходу Британії з ЄС, кадрові зміни в Кабінеті міністрів ускладнюють внутрішньополітичне становище. Прем’єр-міністр стає перед вибором, З одного боку, звільнення чиновників та депутатів призведе до втрати балансу та стабільності діючої влади, з іншого – ігнорування проблеми також призведе до репутаційних втрат прем’єра та послаблення її без того невпевнених позицій.
Першим проявом розвитку кризи є призначення нового міністра оборони. Г. Уільямсон є наближеною до Т. Мей особою, проте його призначення викликало невдоволення навіть всередині Консервативної партії. Новий міністр є маловідомою особою, що не має досвіду у військовій сфері.
Ймовірною причиною такого рішення є небажання прем’єр-міністра порушувати баланс сил в уряді та робити гучні перестановки. Позиція нового міністра оборони стосовно ключових проблем міжнародної безпеки наразі не є зрозумілою з огляду на відсутність офіційних політичних заяв стосовно цього.

 СЕРБІЯ:

Подія: МЗС Сербії жорстко розкритикувало посла України О. Александровича за заяви про підпорядкованість Сербії Росії. Українського посла звинуватили в діяльності, спрямованій на погіршення відносин між РФ та Сербією. Очільники зовнішньополітичного відомства погрожують вжити заходів проти О.Александровича, включаючи можливість позбавити його акредитації.
Коментар: Скандал спричинений інтерв’ю посла України сербським ЗМІ, в якому він звинуватив сербську владу у підпорядкуванні геополітичним амбіціям РФ. Він зазначив, що Росія використовує Сербію для дестабілізації Західних Балкан та перетворює її на інструмент для знищення Європи
(участь РФ та Сербії у спробі перевороту в Чорногорії та у дестабілізації ситуації в Македонії).

Критика на адресу влади Сербії була спрямована також на ігнорування урядом країни участі сербських найманців у війні на Донбасі на стороні сепаратистів.
Проблема неоднозначності зовнішньополітичного курсу Сербії та значного впливу РФ в країні звертала увагу інших представників міжнародної спільноти. Так, голова комітету Європарламенту закордонних справ Д. Маккалістер нещодавно заявив про дестабілізуючу роль РФ в Сербії.
Представник Державного департаменту США Хойт Браян Ї звинуватив Сербію у бажанні «всидіти на 2 стільцях», оскільки влада країни не може остаточно визначитись із зовнішньополітичними пріоритетами. Попри намір інтегруватися в ЄС, продовжується поглиблення зв’язків з РФ.
Діючий уряд Сербії, представлений президентською Прогресивною партією, Соціалістичною партією та меншими партіями Пенсіонерів, Нової Сербії та Рухом Г17, задекларував стратегічною метою досягнення членства в ЄС. В той же час президент країни А. Вучич та міністр закордонних справ І.Дачич (лідер Соціалістичної партії) підкреслюють важливість збереження стратегічного
виміру відносин з РФ.
Попри заяви про пріоритетність євроінтеграційного вектору, реальна ситуація вказує на домінування РФ у порядку денному зовнішньої політики Сербії. Так, з 2012 р. у м. Ніш функціонує спільно сербсько-російський гуманітарний центр, що створює російську присутність в країні. Наразі планується надання дипломатичної недоторканості російським чиновникам, які працюють у центрі,
що викликає занепокоєння європейської сторони. Регулярно відбуваються російсько-сербські військові навчання. РФ поступово займає інформаційний простір Сербії.
У жовтні Сербія приймала зустріч К. Волкера та В. Суркова, у зв’язку з чим президент країни заявив про підтримку територіальної цілісності України, проте сказав, що Сербія ніколи не підтримає санкції проти Росії.
Попри прихильне ставлення до РФ, намір членства в ЄС представниками влади не оскаржується. В цьому контексті важлива заява президента про намір провести дострокові парламентські вибори на початку наступного року, що можуть стати вже третіми з 2014 р. Таке рішення А. Вучич виправдовує
необхідністю підготувати країну до вступу в ЄС, оскільки це забезпечить безперервне правління уряду до 2022 р. Проте, реальною причиною вбачається бажання А. Вучича зміцнити свої політичні позиції, оскільки його обрання на посаду президента супроводжувалося масовими протестами.
Загравання з РФ та скандал з українським послом можна розглядати, як спосіб здобути прихильність населення задля перемоги нинішніх владних сил на дострокових виборах, оскільки більша частина сербського населення дотримується проросійських поглядів. Така ситуація є загрозливою, оскільки на фоні кризових явищ всередині ЄС та його концентрації на своїх проблемах
РФ займає вакуум у балканському регіоні.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

Пропозиції: