27 листопада-3 грудня 2017

ІСЛАНДІЯ:

Подія: 30 листопада розпочав роботу новий уряд Ісландії. Сформовано трьох партійну коаліцію у складі Ліво-зеленого руху (ЛЗР), Партії незалежності та Прогресивної партії. Процес переговорів щодо формату коаліції тривав близько трьох тижнів. Прем’єр-міністр країни – лідер Ліво-зеленого руху К. Якобсдоттір. Головна опозиційна сила представлена Соціал-демократичним альянсом.

Коментар: Склад нової коаліції відрізняється від того, який передбачали оглядачі. Від самого початку переговори велись між ЛЗР, Соціал-демократичним альянсом, Прогресивною та Піратською партією. Брак порозуміння між сторонами призвів до переформатування. Наразі, до складу коаліції входять представники всього політичного спектру (ЛЗР – лівоцентристська, Партія незалежності та Прогресивна партія – правоцентристські), що створює занепокоєння стосовно стабільності нового уряду. Зокрема, низка депутатів з ЛЗР проголосували проти коаліції та коаліційної угоди та, найвірогідніше, вийдуть зі складу партії.

Партії погодили програму уряду. Пріоритетними є питання внутрішньої політики. Зазначається намір боротьби з кліматичними проблемами (Ісландія планує знизити рівень викидів в атмосферу більше, ніж зазначено в Паризькій кліматичній угоді), реформування системи охорони здоров’я, забезпечення гендерної рівності, гармонізації ринку праці. В програмі уряду заявлено про готовність збільшити обсяг прийому біженців. Питанням зовнішньої політики не приділено багато уваги. Вбачається ймовірним, що позиція відмови Ісландії від перспективи членства в ЄС буде збережена.

ЛЗР, лідер якого стала прем’єр-міністром, крім цього отримала 2 міністерських портфелі: міністерства охорони здоров’я та міністерства довкілля. Представники переможця виборів, Партії незалежності, очолять найбільшу кількість міністерств: закордонних справ; фінансів; юстиції; риболовства та сільського господарства; промисловості, інновацій та туризму. Відомо, що колишній прем’єр-міністр країни очолить міністерство фінансів. Прогресивна партія опікуватиметься міністерствами транспорту, місцевого самоврядування, освіти, добробуту.

 

НІМЕЧЧИНА:

Подія: Канцлер Німеччини А. Меркель та лідер Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) М. Шульц провели переговори щодо можливості створення «великої коаліції» у складі ХДС/ХСС та СДПН. Переговори були ініційовані президентом Франком-Вальтером Штайнмаєром після невдалої спроби сформувати коаліцію у форматі «Ямайка» (ХДС/ХСС, «Зелені», Вільна демократична партія).

Коментар: Переговори між ХДС/ХСС, ВДП та «Зелених» про створення коаліції, що тривали місяць, завершились безрезультатно через протиріччя стосовно низки питань, а саме: політика стосовно біженців (ХДС/ХСС виступає за встановлення верхньої межі прийому мігрантів, в той час як «Зелені» та ВДП підтримують політику «відкритих дверей»); питання майбутнього європейської інтеграції («Зелені» виступають на підтримку поглиблення інтеграції ЄС в фінансовій сфері. ХДС/ХСС та ВДП виступають за збереження самостійної фінансової політики як невід’ємної частини державного суверенітету), екологічні вимоги «Зелених». На цьому фоні ВДП заявила про відмову брати участь в коаліції.

Відразу після виборів СДПН відмовились брати участь у переговорах щодо створення коаліції, оголосивши перехід до опозиції. Тим не менш, після провалу першого раунду створення коаліції, у нових переговорах, М. Шульц висунув низку вимог задля можливості сформувати «велику коаліцію». Лідер СДПН наполягає на системній реформі ЄС, що полягає у підтримці фінансового союзу, спільній європейській соціальній політиці та єдиних стандартах економічної політики. Крім того, висловлено бажання реформувати систему охорони здоров’я, соціального забезпечення та системи освіти. Раніше, протиріччя стосовно цих питань спричинили намір СДПН перейти в опозицію. Проте, задля збереження стабільності в Німеччині та уникнення розвитку політичної кризи через проблеми з формуванням коаліції М. Шульц заявив про можливість створення союзу з ХДС/ХСС. А. Меркель теж підтвердила такий намір. Після переговорів сторони утримались від офіційних заяв. Очікується, що більш предметна розмова матиме місце вже наступного року. Варто зазначити, що більшість населення Німеччини підтримує можливість створення такого формату коаліції.

Якщо коаліцію ХДС/ХСС-СДПН не буде сформовано, існує ймовірність проведення позачергових парламентських виборів навесні 2018 р. ВДП зацікавлена в розвитку такого сценарію через бажання зміцнити власні позиції. Проте, на законодавчому рівні затверджено можливість створення уряду меншості. В такій ситуації парламент затверджує кандидатуру канцлера шляхом голосування. У разі відсутності рішення після трьох раундів голосування, президент приймає рішення про проведення виборів.

До складу потенційної коаліції входитимуть політичні сили, що мають чітку проукраїнську позицію.

МОЛДОВА:

Подія: 27 листопада у Відні пройшли переговори щодо врегулювання конфлікту в Придністров’ї , що стало першою з літа 2016 р. зустріччю у форматі «5+2» (Молдова, ПМР, Україна, РФ, ОБСЄ, ЄС та США). Сторони конфлікту досягли домовленості стосовно низки питань економічного та соціального характеру.

Коментар: За результатами переговорів сторони підписали наступні документи: про апостилювання придністровських документів про освіту; про функціонування молдовських шкіл на території Придністров’я та про налагодження телекомунікацій. Раніше, 18 листопада за участі керівника невизнаної ПМР В. Красносільского, прем’єр-міністра Молдови П. Філіпа та спеціального представника голови ОБСЄ В. Д. Хайма було відкрито міст через Дністер, який було підірвано у 1992р. та відновлено на початку 2000-х. Укладання вищевказаних домовленостей стало реалізацією положень, закріплених в Берлінському протоколі, прийнятому у 2016 р. за результатами чергової зустрічі в цьому форматі. Демонстрація позитивної динаміки в напрямку врегулювання ситуації була обов’язковою передумовою проведення зустрічі у Відні.

Учасники переговорів, зокрема, Генеральний секретар ОБСЄ Т. Гремінгер та міністр закордонних справ головуючої в ОБСЄ Австрії С. Курц, назвали цю подію значним кроком вперед у напрямку вирішення Придністровського конфлікту. Проте, не варто переоцінювати значення зустрічі. Незважаючи на важливість вирішення низки технічних питань, не має порозуміння у політичному вимірі. Україна, як посередник у врегулюванні, підкреслює пріоритетність цього аспекту, звертаючи особливу увагу на проблему визначення статусу Придністров’я.

Сторони Придністровського конфлікту продовжують займати жорсткі позиції. Придністровська сторона знаходить підтримку від РФ. Тирасполь демонструє відсутність наміру відмовлятись від прагнень до незалежності та не визнає перспективи особливого статусу. Про це свідчить проведення в Москві круглого столу «Політико-правові основи міжнародного визнання незалежності ПМР», що відбувся за тиждень до зустрічі у Відні. За результатами прийнято резолюція про міжнародно-правовий статус ПМР. Позитивний результат відкриття мосту через Дністер нівелюється наміром придністровської сторони встановити там прикордонні та митні пости, що унеможливіть вільний рух товарів і людей.

Довгий час Молдова не проявляла активності у вирішенні конфлікту, де-факто визнавши його «замороження». Зміна підходу спостерігається після обрання І. Додона на посаду президента, що пов’язано з його заявами про наміри федералізувати Молдову. Уряд Молдови, в свою чергу, заявив про розробку стратегії реінтеграції Придністров’я до Молдови. Наразі, стратегію не було представлено в повному обсязі. Проте, можна спостерігати загальні тенденції. Зокрема, це стосується присутності російських військ на території Придністров’я. У липні цього року парламент країни прийняв Заяву про виведення російського контингенту, а в серпні делегація Молдови при ООН оголосила про намір підняти це питання на черговому засідання ГА ООН. Позиція Молдови полягає у виведення російського контингенту та заміні військових миротворців на поліцейську місію, що відповідає і позиції України.

Посередники у врегулюванні конфлікту (Україна та РФ) мають протилежні погляди на шляхи вирішення проблеми. РФ виступає за федералізацію Молдови, де Придністров’я матиме широкі права, включаючи право «вето» на прийняття зовнішньополітичних рішень, що легалізує російську присутність в країні. Україна вступає за зміцнення суверенітету Молдови та реінтеграцію Придністров’я у її склад. До 2014 р. увага України до придністровського питання була знижена. Початок агресії РФ проти України змусив звернути увагу на небезпеку і з боку Придністров’я. Наразі спостерігається тенденція до активізації України в рамках вирішення придністровського питання.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

Пропозиції: