15-21 травня 2017

ФРАНЦІЯ

Подія: 15 травня президент Франції Еммануель Макрон призначив нового прем’єр-міністра, яким став правоцентрист, представник поміркованого крила Республіканської партії Едуар Філіп. 17 травня, було сформовано новий уряд, до якого увійшли політики правих та лівих сил, центристи та представники громадянського суспільства.

Коментар: Новий уряд Франції є прикладом відходу від стандартної практики формування Кабінету Міністрів в країні, згідно з якою ключові позиції обіймають представники пропрезидентської сили. Центрист Е. Макрон, лідер партії «Вперед!» призначив прем’єр-міністром представника правого табору Е. Філіпа, з яким президент має спільні погляди на шляхи економічного розвитку, відстоюючи ідеї вільного ринку. Загалом міністерські портфелі отримали 2 представники Республіканської партії, 4 – Соціалістичної, 3 міністри відносяться до центристів, а 2 – до лівоцентристів. Решта міністерських посад відійшла громадським діячам та вузьким спеціалістам  в окремих галузях.

Стратегія Е. Макрона спрямована на виконання двох важливих завдань. По-перше, у червні 2017 р. у Франції відбудуться парламентські вибори, у яких, для ефективності здійснення своєї програми, пропрезидентські сили мають отримати більшість. Призначення на міністерські посади авторитетних представників різних політичних сил дозволить пропрезидентській силі отримати більше голосів. По-друге, уряд, до складу якого входять міністри з різним досвідом та поглядами має більше інструментів для реалізації завдань президента та має змогу пом’якшити протиріччя між політичними полюсами.

Фігурою, що має ключову важливість для України, є новий Міністр закордонних справ. Ним став представник Соціалістичної партії, міністр оборони за президента Ф. Оланда, Жан-Ів Ле Дріан. Від нього варто очікувати продовження виробленого зовнішньополітичного курсу, що виражається у підтримці територіальної цілісності України, засуджені російської агресії та збереження санкційного режиму проти РФ. Доказом конструктивності його поглядів слугує те, що, обіймаючи посаду міністра оборони, саме Ж. Ле Дріан відмовився продавати «Містралі» Росії. Він буде представляти Францію у «Нормандській четвірці», де й буде продовжувати відстоювати послідовну позицію французької сторони. Не вбачається вірогідною зміна зовнішньополітичного курсу Франції за нового уряду. Головною метою є подолання кризи в ЄС та подальше поглиблення євроінтеграції.

 ЯПОНІЯ

Подія: 19 травня Уряд Японії схвалив законопроект, що дозволить імператору Акіхіто зректися престолу. Влітку відбудеться процедура схвалення законопроекту у парламенті. У разі набрання законом чинності, імператор Японії складе свої повноваження 1 січня 2019 р. Престол успадкує його старший син Нарухіто. Ця подія стане прецедентом в сучасній історії Японії.

Коментар: Влітку 2016 р. імператор Японії Акіхіто висловив бажання скласти свої повноваження через стан здоров’я. Проте, законодавством Японії не передбачена процедура зречення імператором престолу. Процедура, запропонована урядом, працюватиме у конкретному випадку складення повноважень імператором Акіхіто, що унеможливить її повторне застосування.

Під час розгляду, японська влада також звернула увагу на проблему престолонаслідування, оскільки залишилося лише 4 спадкоємці-чоловіки. Ймовірним є розгляд питання щодо можливості передачі престолу за жіночою лінією.

Згідно з конституцією Японії імператор не має владних повноважень і виконує репрезентативну функцію у якості символу нації. Проте, з огляду на високий авторитет імператора серед політиків та звичайних громадян Японії, він має вплив на події в країні. У контексті нинішнього політичного курсу прем’єр-міністра С. Абе, спрямованого на посилення ролі Японії на світовій арені, важливо, яку позицію стосовно цього займатиме імператор (через його вплив на думку населення). Наприклад, рішення японського уряду про збільшення чисельності сил самооборони та розширення їх повноважень (дозвіл брати участь у іноземних військових операціях), а також намір переглянути дію статті 9 Конституції, що передбачає відмову від війни як суверенного права нації, викликало засудження з боку діючого імператора. Якщо очільникам країни вдасться переконати наступника Акіхіто у доцільності цих дій, в регіоні може з’явитися ще один центр сили, що порушить усталений там баланс сил.

США

Подія: 16 травня відбувся офіційний візит президента Турецької Республіки Р. Т. Ердогана до США. Головною метою зустрічі було обговорення ролі курдських загонів самооборони у боротьбі з ІДІЛ в Сирії та питання екстрадиції турецького опозиційного діяча Ф. Гюлена.

Коментар: Після обрання президентом Д. Трампа відносини США та Туреччини залишаються напруженими. Криза спричинена двома ключовими проблемами. По-перше, погляди між двома країнами розходяться стосовно тактики боротьби з ІДІЛ в Сирії. Маючи на меті якнайшвидше вирішення проблеми ІДІЛ, США підтримують курдські загони самооборони, що довели свою боєздатність та підготовленість у боротьбі з цією терористичною організацією. Міжнародна антитерористична коаліція планує звільнення Ракки, столиці ІДІЛ, для чого необхідно залучити сили сирійських курдів. З цією метою адміністрація Трампа схвалила забезпечення курдських угрупувань важким озброєння. З огляду на курдську проблему Туреччини, керівництво країни сприйняло рішення США як загрозу національній безпеці. По-друге, проблемним залишається питання екстрадиції турецького опозиціонера Ф. Гюлена, якого підозрюють в організації спроби військового перевороту в Туреччині в липні 2016. Американська сторона відмовляється здійснити цей крок через брак, на  їх погляд, доказів причетності Ф. Гюлена.

Після зустрічі 16 травня, сторонам не вдалося домовитись стосовно вищезазначених проблем. Після переговорів президенти обмежились загальними заявами про важливість розвитку двосторонніх відносин. Такий стан справ створює умови для продовження зближення Туреччини з РФ, що є небажаним для інтересів України. Незважаючи на різницю позицій стосовно режиму Б. Асада у Сирії, а також консенсус між США та Росією стосовно ролі курдів, кризові явища у відносинах Туреччини та США штовхають Р. Т. Ердогана до пошуку порозуміння, перш за все, з російською стороною у противагу США.

Подія: 20-21 травня президент США Д. Трамп перебував з офіційним візитом у Королівстві Саудівська Аравія. За результатами зустрічі Д. Трампа з королем КСА Салманом було підписано низку двосторонніх договорів, зокрема угоду про постачання американської зброї на суму 110 млрд. дол. Крім того, президент США виступив з промовою перед лідерами 55 ісламських країн на Арабському ісламському саміті. 

Коментар: Після обрання Д. Трампа президентом США в Саудівській Аравії існувало занепокоєння стосовно перспектив двосторонніх відносин через різкі анти-ісламські заяви Д. Трампа під час передвиборчої кампанії. Проте відмова президента США від втручання у внутрішні справи інших держав, якщо це протирічить американським інтересам, створила умови для зближення двох країн. Питання про порушення прав людини в КСА вбачається Д. Трампом другорядним у порівнянні з важливістю реалізації стратегічних інтересів у близькосхідному регіоні.

Візит Д. Трампа до Саудівської Аравії став його першою поїздкою у якості президента, що підтвердило його намір керуватися національними інтересами у зовнішній політиці. Пріоритет для США в регіони – це наявність надійного стратегічного партнера та союзника у боротьбі з екстремізмом, що й уявляє собою КСА. Це ще раз було підтверджено під час промови Д. Трампа на Арабському ісламському саміті, в якій президент США пом’якшив свою риторику відносно ісламу, підкресливши, що боротьба з тероризмом – це не боротьба між релігіями, а боротьба добра зі злом, що не має нічого спільного с релігійною приналежністю чи національністю. Отже, візит Д. Трампа до Саудівської Аравії показав, що США повертаються до традиційної системи союзних відносин у регіоні, що означає підтримку лояльних до США Аравійських монархій та загострення відносин з Іраном та його союзниками.

ІРАН

Подія: 19 травня в Ірані відбулися президентські вибори, за результатами яких було переобрано діючого президента Х. Рухані, представника реформістського крила іранських політичних сил. Здобувши 57% голосів іранців він випередив свого головного суперника І. Раїсі, політика консервативного спрямування, за якого проголосували 38,5% виборців.

Коментар: Перемога діючого президента означає продовження курсу Ірану на лібералізацію економіки, послаблення утисків у суспільному життя та інтенсифікації міжнародного співробітництва. Основним здобутком Х. Рухані під час першої каденції було підписання «ядерної» угоди з США, Великобританією, Францією, КНР, РФ та Німеччиною у 2015 р., що послабило режим міжнародних санкцій проти Ірану і, фактично, вивело його з міжнародної ізоляції. У своїй передвиборчій програмі Х. Рухані підкреслював важливість дії цієї угоди, на відміну від свого суперника, що мав намір переглянути її положення.

Проте в цьому контексті важливо звернути увагу на систему державного управління в теократичному Ірані, відповідно до якої президент є очільником виконавчої гілки влади. Главою держави є Верховний лідер – авторитетний релігійний діяч, – сьогодні цю посаду обіймає Алі Хаменеї. Питання зовнішньої політики та оборони входять до компетенції останнього, і, крім того, усі важливі як внутрішні, так і зовнішні політичні рішення мають бути схвалені ним. З огляду на це, дії президента Ірану обмежені владою повноважень Верховного лідера.

Головним зовнішньополітичним викликом для президента Рухані стануть проблеми у відносинах із США. Визначившись з тим, хто є ключовим союзником США на Близькому Сході, Адміністрація Д. Трампа вважає Іран однією з головних загроз регіональній безпеці. Президент США має намір переглянути домовленості, укладені з Іраном за президентства Б. Обами та знову включити країну до «вісі зла». Ситуацію ускладнює рецидив проведення Іраном випробувань балістичних ракет та втручання в конфлікти в Сирії та Ємені. У зв’язку з цим США поновили правову дію частини санкцій проти Ірану.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

Пропозиції