Олександр Краєв

Регіон:
Інше
Країна:
Сполучені Штати Америки
Тема:
Європейська інтеграція

2020 рік стане в багатьох аспектах важливим для політичного життя Сполучених Штатів. Окрім виборів президента, які заплановані на 3 листопада, громадяни візьмуть участь у виборах до Палати представників (нижня палата Конгресу) та проміжних виборів до Сенату (верхня палата Конгресу).

Поточний виборчий процес відбувається на фоні найбільшої соціально-економічної кризи початку цього століття. Пандемія коронавірусу, можлива економічна криза та масові заворушення на вулицях американських міст складають вкрай проблемний фон.

Від Демократичної партії за крісло президента бореться колишній віце-президент Джо Байден, від Республіканської партії його опонентом є чинний президент Дональд Трамп. Одна з найбільш інклюзивних та великих кампаній сучасної політичної історії США (з точки зору віку, гендеру та етнічної приналежності кандидатів) завершується достатньо гомогенною дуеллю двох політичних важковаговиків.

Для нас важливими залишаються питання щодо позиції обох кандидатів щодо України, відносин США та Росії тощо. З цією метою ми спробуємо виокремити базовий наратив щодо України у риториці кандидатів, проаналізуємо програми на предмет згадок про Україну, потенційної політики по відношенню до України, а також суміжних питань – протистояння агресивним діям Російської Федерації, санкційний режим та посилення обороноздатності союзників.

БАЙДЕН: УКРАЇНСЬКИЙ СКАНДАЛ ТА “ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДЛЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ”

Ставлення Джо Байдена як кандидата у президенти США до України і навколо української проблематики можна умовно поділити на два етапи: до липня 2019 року і після. “Телефонний скандал” за участю президентів Зеленського та Трампа позначив початок трансформації ставлення демократичного кандидата до України. Вже на кінець 2019 року ми бачимо, як поступово українська проблематика в промовах та програмних документах Байдена поступається більш загальним меседжам про необхідність підтримки свободи в усьому світі та стримуванню агресивної Росії.

Навіть найбільш поверхневий контент аналіз ЗМІ та соціальних мереж за першу половину 2020 року демонструє цей зсув – це відображено і у матеріалах про-партійних медіа, і у незалежних виданнях. Попередній раз Дж. Байден достатньо різко дозволяв собі виступати проти Кремля та особисто проти Путіна у своїй статті для Foreign Affairs у травні 2017, де наголосив на опорі російській агресії (яскравими прикладами якої автор наводив Грузію та Україну), а вже в цьогорічній статті дивився на Росію лише як на “загрозу демократії”.

Відповідно, в останніх редакціях політичної програми Байдена-кандидата згадки про Україну відсутні повністю, так як інформаційно зв’язка понять «Україна-Байден» досі перебуває у тіні скандалу навколо Хантера Байдена (сина віце-президента) та фірми Burisma. Проте в програмі розкрито питання стримування Російської Федерації у тому, що Байден називає “атакою на західні демократії”. Основним компонентом такого стримування вважається сильне та згуртоване НАТО та взаємна підтримка західних демократичних інститутів через так звану Трансатлантичну комісію з питань доброчесності виборів – спеціальний орган, який планується створити у разі перемоги Байдена на виборах. Водночас, фактично повністю ігнорується санкційна складова – однак не тому, що є неприйнятною для Байдена, а скоріше через відсутність причин для перегляду існуючого режиму.

Другим вектором відносин з РФ зазначена необхідність відновити перемовини щодо продовження договору СНО-3 (переговори заплановані на лютий 2021 року, проте наразі їм прогнозується повний провал). Багато в чому тут варто вбачати спроби відновити підхід президента Обами до відносин з Москвою, який полягав у спробах почати відносини по-новому, підтримати систему взаємопов’язуючих угод та працювати відповідно до ліберального погляду на світопорядок. Байден – ліберальний інтернаціоналіст, тому хоча його підхід до України та російської агресії буде абсолютно проукраїнським, варто очікувати і спроб “навести мости” з Кремлем в менш гарячих темах.

Останній місяць перед виборами додав надії на стабільність курсу Дж. Байдена на проактивну підтримку України. У одній з офіційних заяв передвиборчої кампанії Байдена-Харріс зазначалося, що “Байден домагатиметься завершення конфлікту в Україні і працюватиме з європейськими союзниками, щоб підтримати Україну, яка прагне суверенного демократичного і процвітаючого майбутнього, на яке вона заслуговує”. Очевидно, саме Дж. Байден поступово прагне перетворити українську тематику зі слизької та політично незручної на більш вигідний безпековий і політичний кейс, і саме в цьому розрізі починати працювати з нашою державою. Безсумнівно, наявність таких заяв є позитивним зсувом, хоча поки і одиничним в своїй природі.

ТРАМП: “ВИКОНАНІ ОБІЦЯНКИ”

Передвиборча кампанія чинного президента є прямим породженням його першої каденції. Навіть сам девіз кампанії – “Виконані обіцянки” (Promises kept) – показує певну ретроспективність курсу Трампа. Як і у випадку із Байденом, “телефонний скандал” влітку минулого року наклав свій відбиток на риторику передвиборчої кампанії: якщо раніше Україна переважно згадувалася як партнер, союзник, для якого “США роблять більше, ніж європейські країни”, то тепер акцент змістився у царину політичного скандалу та корупційних проблем.

У передвиборчій програмі чинного президента (точніше буде сказати, в переліку його досягнень за першу каденцію) розділ щодо міжнародної політики переважно присвячено успіхам у потужній боротьбі Д. Трампа за чесну для Сполучених Штатів торгову систему, проте безпекова проблематика щодо дій Росії – ба більше, навіть сама Росія – не згадані жодного разу. Єдиний вспомин про роботу у регіоні Східної Європи стосується саміту у Польщі, де президент “просував порядок денний “Америка передусім”.

У контексті посилення обороноздатності варто згадати зусилля чинного президента по збільшенню союзниками по НАТО загального фінансового вкладу в обороноздатність, в якому його в першу чергу підтримали Балтійські країни та загалом країни східного флангу НАТО. Знову ж таки, у передвиборчій програмі цього не відображено.

Якщо розглядати потенційний другий термін Д. Трампа на посаді президента, з точки зору лише закріплення результатів перших чотирьох років (як він сам, очевидно, воліє це транслювати до загалу), то подібний підхід в цілому буде сприятливий для України. Сама президентська адміністрація скоріше відсторонено ставилася до прямої допомоги Україні (а у деяких випадках – як під час “телефонного скандалу” – навіть затримувала виділення цієї допомоги). Водночас достатньо активно розвивалась двостороння військово-технічна співпраця завдяки Конгресу США.

Крім того, варто відзначити позитивну зміну у російському векторі політики президентської адміністрації. Ще на початку каденції Д. Трампа значна кількість оглядачів передбачала зсув позиції нового президента у бік зближення з Росією. Останні роки скоріше показали бажання Трампа приховати власні оборудки з росіянами, а не звести США та РФ політично разом. До того ж, явна прихильність Білого дому до більш жорстокого підходу до росіян позитивно впливала на активну роботу Конгресу щодо надання Україні летального озброєння та більших військових виплат.

Дебати-2020

Очікувалося, що президентські дебати між кандидатами 2020 року стануть політичною сенсацією кампанії. Імідж Д. Трампа як палкого та почасти навіть агресивного оратора достатньо сильно контрастує із більш врівноваженим і спокійним стилем Дж. Байдена. Варто також взяти до уваги вкрай значну політичну поляризацію суспільства та падіння довіри до медіа. За таких умов саме живі дебати кандидатів, як прогнозувалося, мали внести ясність у представлення двох радикально протилежних позицій щодо майбутнього розвитку США.

За класичним сценарієм дебатів, перші з них присвячені загальним питанням: ходу кампанії, ключовим позиція в програмі та найважливішим питанням внутрішньої політики (система охорони здоров’я, пріоритети економічного розвитку, і т.д.). На другі і треті дебати припадають питання зовнішньої політики, соціальні та економічні вектори розвитку та, загалом, додаткові точкові теми для обох кандидатів. Відповідно, саме другі та треті дебати мали представити певний погляд обох кампаній на «українську» тематику в останні тижні перед виборами. Однак цей порядок був змінений через короновірус, виявлений у президента Трампа, тому відбулось лише 2 раунди.

У перших дебатах Україну згадали двічі – обидва рази тему піднімав Д. Трамп і виключно у контексті можливих відносин сина свого опонента від демократичної партії – Хантера Байдена та енергетичної компанії Burisma.

Останні дебати, на які була заявлена тема зовнішньої політики, пройшли в набагато більш зваженій атмосфері, ніж перші, проте до тематичного блоку зовнішньої політики кандидати підійшли обмежено. Україна дійсно згадувалася під час дебатів, проте контекст залишав бажати кращого. Під час цих дебатів майже кожна згадка про Україну від обох кандидатів йшла у контексті корупційних скандалів – у випадку Байдена ці скандали знову стосувалися можливих оборудок його сина, у випадку ж Трампа посилалися на його можливі незаконні дії щодо здобуття компромату на свого опонента. Хоча президент Д. Трамп піднімав тему надання Україні летальної зброї за час його перебування на посаді, проте вона не знайшла свого розвитку під час обговорення.

Висновки

Дж. Байден та Д. Трамп у своїх чисельних виступах та заявах постійно наголошують на тому, наскільки вони та їх політичні курси різні. Однак є декілька спільних рис. У своїй підготовці до виборів 3 листопада обидва кандидати намагаються максимально уникати питання прямого протистояння з Росією, і навіть згадка про потенційне стримування агресора подається крізь цілком обґрунтовану призму власного внутрішнього інтересу щодо захисту демократичних цінностей (як у випадку з Дж. Байденом). Очевидно, що ризикувати черговим загостренням відносин з росіянами, навіть на рівні риторики, не бажає жоден кандидат.

В останній місяць перед виборами Дж. Байден більш наочно заявляє про власну підтримку української боротьби за незалежність проти російської агресії, але поки що однієї заяви недостатньо, щоб робити повноцінні висновки.

Дебати показали, що Україна в США все ще знаходиться у рамках інформаційного наративу пост-імпічменту. Для обох кандидатів тема, пов’язана з нашою державою, продовжує залишатися вельми токсичною, тому в найближчі місяці після виборів не варто чекати активних дій зі сторони Білого дому щодо України. Як і раніше, основну позицію щодо підтримки України та діяльності на нашому напрямку варто чекати від Конгресу.