Артем Филипенко

Регіон:
Cхідне партнерство
Країна:
Молдова
Тема:
Східне партнерство

Записка присвячена аналізу сучасного стану українсько-молдавських відносин. Надається огляд найгостріших питань, які існують у стосунках України та Республіки Молдова, стану торгівлі між двома країнами, переговорчого процесу щодо придністровського врегулювання. Також аналізуються можливі негативні наслідки виборів парламенту Республіки Молдови.

Сучасні відносини між Україною та Республікою Молдова (РМ) можна охарактеризувати як суперечливі. З одного боку, спостерігається позитивна динаміка контактів на вищому рівні, вирішення проблем, які тривалий час були каменем спотикання у двосторонніх стосунках. З іншого боку, залишається низка питань, які негативно впливають на взаємини двох країн.

Серед позитивної динаміки варто відмітити:

Протягом 2017 відбулися робочі візити прем`єр-міністра РМ Павла Філіпа до України (лютий, липень і вересень) та прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана до Молдови (жовтень), причому візит керівника українського уряду відбувся вперше за останні 16 років. Неодноразово проходили зустрічі прем’єр-міністрів в рамках різних міжнародних заходів, а також телефонні розмови між ними.

Під час жовтневого візиту В.Гройсмана сторони підписали угоду між Кабінетом міністрів України та урядом Республіки Молдова про реадмісію та імплементаційний протокол про порядок його реалізації, а також угоду про спільний контроль осіб, транспортних засобів, товарів та предметів у спільних пунктах пропуску через українсько-молдовський державний кордон. 1 березня 2018 р. Верховна Рада України ратифікувала Договір про спільний контроль, що відкриває можливості для встановлення контролю Республіки Молдова за рухом товарів та людей за придністровською ділянкою кордону. Подібний контроль буде здійснюватися в шести пунктах пропуску.

У червні 2017 року Верховна Рада України ратифікувала Договір між Кабінетом Міністрів України та Урядом РМ про співробітництво у сфері охорони і сталого розвитку басейну річки Дністер (Парламент Молдови ратифікував Угоду у 2013 році), що має покращити взаємодію двох країн у збереженні р.Дністер.

2 березня 2018 р. відбувся робочий візит Голови Верховної Ради України Андрія Парубія в Молдову в рамках участі у Міжпарламентській конференції «Грузія, Молдова і Україна: Східне партнерство та сучасні безпекові виклики».

Наприкінці березня п.р. був впроваджений новий модернізований потяг за маршрутом Кишинів-Одеса, який дозволить швидше здійснювати поїздки між двома містами.

Серед негативних питань:

Намір України побудувати 6 гідроелектростанцій на Дністрі. Екологи обох країн висловлюють занепокоєння, що будівництво призведе до падіння рівня води в річці та перебоїв у водопостачанні столиці Молдови та інших міст. Відсутність діалогу урядовців обох країн сприяє політичним спекуляціям навколо означеного питання та провокуванню антиукраїнських настроїв. Враховуючи наближення парламентських виборів, навряд чи варто очікувати від молдавської влади поступливості в цьому питанні.

Ще одне гостре питання – завершення демаркації українсько-молдовського кордону. У жовтні 2017 р. був затверджений спільний план демаркації, однак, враховуючи попередній досвід, існують побоювання щодо зволікання процесу. Тим більш, що мова йде про найбільш проблемні ділянки в районі молдавського порту Джурджулешть та в районі Дністровської ГЕС-2.

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ

Після суттєвого падіння обсягів двосторонньої торгівлі у 2015-2016 роках  спостерігається процес покращення торговельно-економічних відносин. Обсяг торгівлі товарами між двома країнами у 2017 році становив 814,3 млн дол. США. Обсяг торгівлі послугами за результатами 2017 року – 70,8 млн. дол. США. Разом з тим, у торгівлі товарами досі не вдалося вийти на рівень «довоєнного» 2013 року.

Зовнішня торгівля товарами між Україною та Республікою Молдова (тис. дол. США)

2013 2014 2015 2016 2017
Експорт 902756,8 743630,1 524294 481145,4 707601,9
Імпорт 102144,7 61859,5 41242,4 47623,2 106715,6

 

Основними українськими товарами, які поставлялися до Молдови, були продукція агропромислового комплексу, цигарки, ліки, вироби з металу та металобрухт, електроенергія. Загальне нарощування обсягів українського експорту до РМ було обумовлено, передусім, суттєвим збільшенням поставок електроенергії та металобрухту.

Ключовими групами, що імпортувались Україною з Молдови, були: продукція агропромислового комплексу та металургійної промисловості. Вирішальним фактором росту молдовського імпорту в Україну було помітне збільшення поставок металопродукції.

Таким чином у двосторонній торгівлі існує суттєвий резерв. Орієнтиром може слугувати 2008 рік, коли обсяг торгівлі товарами склав 1341,5 млн дол США з яких 1172 млн – експорт.

Водночас слід враховувати, що існує прецедент, коли Уряд РМ запроваджував обмеження на імпорт українських товарів. Так у квітні 2016 р. були запроваджені квоти на імпорт м`ясо-молочної продукції та цементу з України. Незважаючи на те, що ці обмеження були скасовані наприкінці 2016 р., час від часу через ЗМІ та соціальні мережі розповсюджується думка про необхідність захисту молдавського ринку від української продукції.

ПРИДНІСТРОВСЬКЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ І ПОЗИЦІЯ УКРАЇНИ

Придністровське врегулювання відіграє особливу роль в українсько-молдовських відносинах. Україна є учасницею існуючого із 2006 року формату переговорів «5+2», який включає в себе Республіку Молдова, Придністров’я, Росію, Україну, ОБСЄ (а також ЄС та США в якості спостерігачів) та гарантом придністровського врегулювання відповідно до Московського меморандуму 1997 р. Однак російська агресія проти України та погіршення українсько-російських відносин обмежили участь України у переговорному процесі. Незважаючи на те, що протягом 2014-2017 рр. Київ здійснив низку заходів, спрямованих на введення придністровських економічних агентів у молдавське правове поле (не останнє місце тут відіграє впровадження спільного контролю), однією з проблем залишається відсутність цілісного українського бачення політичних перспектив врегулювання.

21 серпня 2017 року Президент Порошенко призначив Віктора Крижанівського спеціальним представником України з питань Придністровського врегулювання. Крижанівський займав цю посаду в 2008-2010 роках і це дає сподівання на посилення позицій України в переговорному процесі, оскільки в останній рік через пасивну позицію України вже навіть почали лунати запити від міжнародних партнерів, чи  збирається Україна продовжувати бути частиною переговорного процесу.

В листопаді 2017 року політичними представниками Молдови і Придністров’я були підписані чотири протоколи, які створюють умови для вирішення окремих питань придністровського врегулювання (апостолювання дипломів, виданих у ПМР; функціонування на території Придністров’я молдавських шкіл, де викладання відбувалося румунською мовою; відновлення стаціонарного телефонного зв’язку та надання ліцензій та частот придністровському мобільному оператору «Інтердністерком»; доступу молдавських фермерів до сільгоспугідь, які містяться на території, підконтрольній ПМР). Перед цим було відкрито міст між селами Бичок та Гура Бикулуй, який був зруйнований під час війни 1992 року. Ці кроки були розцінені учасниками переговорного процесу як суттєвий прорив.

Італія, до якої перейшло головування в ОБСЄ у 2018 р., як до  цього Україна (2013) та Німеччина (2016), має намір зосередитися на придністровському врегулюванні. Під час візиту 27 березня до Кишинева спецпредставника ОБСЄ Франко Фраттіні було наголошено, що нова зустріч у форматі «5+2» може відбутися у Римі вже у травні поточного року. До цього терміну мають бути врегульовані всі питання, які були передбачені протоколом, підписаним за результатами зустріч у форматі «5+2» в Берліні у червні 2016 р., зокрема, питання щодо участі автомобілів з номерними знаками Придністров’я у міжнародному автомобільному русі.

Водночас молдавські неурядові організації виступили з черговою заявою щодо неприпустимості переходу «червоних ліній» в переговорному процесі. Вони вважають, що інтереси Молдови під загрозою, а Кишинів змушують йти на поступки Придністров’ю. Автори заяви критикують місію ОБСЄ в Молдові та учасників формату «5+2»  за байдуже ставлення до російської військової присутності на Лівобережжі Дністра. Місія ОБСЄ також критикується за відсутність уваги до навчань, які проводить російський військовий контингент та так звані Збройні сили Придністров’я. Слід зазначити, що за останні роки інтенсивність навчань збільшилася. Так, у 2016 р. на території Придністров’я було проведено 48 військових навчань, у 2017 р. 150, за перші три місяці 2018 р. – 54. Їх характер (відбиття атак авіації, танкових атак, дії танкового підрозділу в наступі, форсування водних перешкод, боротьба з диверсійними групами) не носять миротворчий характер і спрямовані на відбиття наступу з боку Збройних Сил України. Однак реакції з боку українських дипломатів на подібні навчання у безпосередній близькості від українського кордону досі не було.

Очевидно, що Україні бажано було б представити на заплановану зустріч у форматі «5+2» власну позицію, у тому числі стосовно військової присутності Росії на території Республіки Молдова.

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ 2018 РОКУ: ПРОГНОЗИ ТА РИЗИКИ

В листопаді 2018 року, в Молдові відбудуться парламентські вибори, які матимуть значний вплив на зовнішню політику країни та українсько-молдавські відносини. Результати всіх соціологічних досліджень показують, що електоральні симпатії громадян РМ на боці проросійської Партії соціалістів. Так за даними опитування Республіканського міжнародного інституту, за ПСРМ готові голосувати майже 37% опитуваних, за про європейську партію «Дія та справедливість» (PAS) – 20%, правлячу ДПМ – 8%.

Враховуючи, що РМ – парламентська республіка, перемога соціалістів може призвести до формування проросійськи налаштованої парламентської більшості та Уряду, і, як наслідок, зміну зовнішньополітичного курсу Молдови. Слід зазначити, що за останній час в РМ значно посилилися проросійські настрої. За даними недавнього опитування Республіканського міжнародного інституту, якби в Молдові відбувся референдум про вступ до ЄС або Митного Союзу, 35,6% обрали би Європейський Союз, а 41,2% – Митний Союз, де домінує Росія.

Подібні настрої є, з одного боку розчаруванням населення у проєвропейських партіях, які знаходяться при владі з 2009 року, високому рівні корупції правлячої верхівки та низькому рівні життя громадян, з іншого – масованою російською пропагандою. 12 лютого  2018 р. вступили в силу поправки до Кодексу про телебачення та радіомовлення РМ. які фактично передбачають заборону трансляції всіх інформаційних та інформаційно-аналітичних програм, які вироблені в Росії. Однак ці заходи є недостатніми, оскільки крім інформаційних програм, Росія активно використовує для посилення свого впливу науково-популярні, розважальні та інші передачі. Чималу роль відіграють і російські Інтернет-ресурси та соціальні мережі “Вконтакте” та “Одноклассники”. Водночас Молдова не має достатньо потужностей та фінансів для формування власного контенту.

Слід зазначити, що недостовірну інформацію про ситуацію в Україні здійснюють не лише російські, а й деякі молдавські мас-медіа, афілійовані до Партії соціалістів. Основний акцент робиться на політичній нестабільності в Україні, небезпеці життю та майну громадян Молдови. Крім того, активно експлуатуються теми екологічних загроз з боку України, зокрема, через будівництво каскаду гідроелектростанцій на Дністрі.

Отже, у разі перемоги на виборах соціалістів існує ризик погіршення українсько-молдавських відносин. Успіх соціалістів буде розглядатися як моральна перемога Росії і може вплинути на настрої жителів прикордонних українських областей. Крім того, існує ризик, що перемога проросійських сил дозволить врегулювати придністровський конфлікт на основі моделі, запропонованої Росією («асиметрична федерація»).

Впровадження в Молдові змішаної виборчої системи (51 депутат за партійними списками, 50 – по одномандатних округах) дозволить збільшити кількість лояльних до влади депутатів, однак не дає гарантії формування проєвропейської коаліції та Уряду. Як результат, Молдова може увійти в період політичної нестабільності.

Експертну оцінку виконано в рамках реалізації проекту «Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах ВР України та незалежними аналітичними центрами України», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ