Сергій Герасимчук

Регіон:
Cхідне партнерство
Країна:
Молдова
Тема:
Інше

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ У РЕСПУБЛІЦІ МОЛДОВА

Ключовим чинником, що позначається на внутрішньополітичній ситуації у Республіці Молдова є наближення президентським виборів, які заплановані на осінь 2020 року. Наразі серед основних претендентів на президентську посаду чинний президент Ігор Додон та лідерка опозиції екс-прем’єр-міністр Мая Санду.

Умовно, Ігор Додон представляє проросійські сили, і, хоча декларативно не заперечує європейської інтеграції, є прихильником щонайменше збалансованості проєвропейського та проросійського векторів зовнішньої політики Молдова. Ще напередодні президентських виборів 2016 року в ході виборчої кампанії в якості кандидата Ігор Додон заявив, що вважає Крим російським, чим спричинив дипломатичний скандал у відносинах з Україною (Посла України Івана Гнатишина тоді було відкликано до Києва для консультацій, а після перемоги Ігоря Додона на виборах діалог на президентському рівні було заморожено). Впродовж 2019 р. президент Додон також став фігурантом скандалів пов’язаних з його проросійськими поглядами. Зокрема медіа опублікували відео, на яких президент Молдови зізнавався у отримуванні фінансування з Росії, а про брата Ігоря Додона – Олександра Додона відомо, що він має спільний бізнес з російськими високопосадовцями.

Чинного президента підтримує Партія соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ), якій належать ключові посади у парламенті та уряді (спікер парламенту Зінаїда Гречаний та прем’єр-міністр Йон Кіку є висуванцями ПСРМ). Президент також контролює силовий блок уряду, Конституційний суд Республіки Молдова, а також є ініціатором врегулювання Придністровського конфлікту на умовах Росії (шляхом запровадження прямої чи прихованої федералізації Республіки Молдова, яку з російського боку просуває куратор цього питання, відомий також в Україні – Дмітрій Козак).

В свою чергу президенту Додону опонує і наразі має приблизно однакові з ним показники електоральних симпатій екс-прем’єр-міністр Республіки Молдова Мая Санду. Санду наразі очолює політичну Партію «Дія та Солідарність» (PAS) і водночас входить до політичного блоку «ACUM», де поруч з PAS також представлена політична Партія «Платформа Гідність і Правда» (Платформа ДА), на чолі якої екс-віце-прем’єр та екс-міністр внутрішніх справ Республіки Молдова Андрей Нестасе.

Треба зауважити, що на відміну від Ігоря Додона Мая Санду має чітко виражені проєвропейські погляди, до числа своїх пріоритетів у нетривалий період правління (червень-листопад 2019 р.) визначила боротьбу з корупцією та європейську інтеграцію. Вона також користується підтримкою низки європейських політиків (PAS має статус асоційованого члена Європейської народної партії) та має тісні політичні контакти з правлячою нині в Румунії Націонал-ліберальною партією. Примітно, що заступник Маї Санду у PAS та заступник Голови парламенту Молдови Міхай Попшой у 2019 р. голосував проти повернення російської делегації до ПАРЄ.

Дещо інша ситуація з партнером по блоку «ACUM», лідером Платформи ДА Андреєм Нестасе. На відміну від Маї Санду, Андрей Нестасе продемонстрував певну неперебірливість у встановленні партнерства з іншими політичними гравцями Республіка Молдова. Зокрема під час акцій протесту проти молдовського олігарха Влада Плахотнюка у 2017-2019 рр. Андрей Нестасе співпрацював з одіозним проросійським політиком Молдови Ренато Усатим. Під час голосування щодо повернення російської делегації до ПАРЄ Андрей Нестасе всупереч позиції уряду Маї Санду підтримав повернення російських делегатів. Наразі політична сила Андрея Нестасе перебуває в стагнації, проте, якщо він відмовиться підтримати висування Маї Санду єдиним кандидатом від блоку «ACUM» і висуватиметься сам, це загрожує розпорошенням голосів виборців і електоральними втратами для Маї Санду.

Серед інших, менш впливових гравців Молдови Демократична партія Молдови (ДПМ). До червня 2019 р. ця політична сила та її лідер Влад Плахотнюк де-факто контролювали усю політичну систему Республіки Молдова: бізнес, силові структури, уряд. Після кризи двовладдя у червні 2019 р. Влад Плахотнюк (під тиском зовнішніх гравців – США, ЄС та Росії) поступився владою та виїхав з Молдови – нині перебуває у міжнародному розшуку.

Улистопаді 2019 р. ДПМ своїми голосами допомогла повалити уряд Маї Санду та відтоді підтримує міноритарний уряд ПСРМ, хоча формально не входить до коаліції. У самій політичній партій відбувається боротьба за спадщину Влада Плахотнюка і на лідерські позиції там претендують екс-прем’єр Павел Філіп та екс-спікер Андріан Канду.

У правій частині політичного спектру наразі невпливові Ліберальна партія Молдови на чолі з Доріном Кіртоакою та Партія національної єдності, очолювана Октавіаном Цику. Обидві політичні сили представляють так званих «уніоністів»відомі своїм прихильним ставленням до возз’єднання Республіки Молдова з сусідньою Румунією. Проте вони мають низьку електоральну підтримку і у разі дострокових парламентських виборів у Республіці Молдова ризикували б не подолати прохідного бар’єру.

ПОЛІТИЧНА КРИЗА ВЛІТКУ 2019 Р. ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

Криза двовладдя у Республіці Молдова у червні 2019 р. суттєво позначилась на розкладі політичних сил і її наслідки й дотепер мають вплив на поточну політичну ситуацію. Фактично рішення прем’єр-міністра Павла Філата піти у відставку (і обмежитися наявним статусом лідера парламентської фракції Демократичної партії Молдови), несподіваний від’їзд з країни лідера ДПМ Влада Плахотнюка, нагальне скасування Конституційним судом Молдови власних рішень (які ставили під сумнів легальність нового уряду Майї Санду), – відобразили суттєву зміну ваги та ролі політичних сил і, власне, саму політичну ситуацію в Республіці Молдова.

Співпраця проєвропейського блоку «ACUM» з проросійською ПСРМ та формування ними гібридної коаліції, яка проіснувала з червня до листопада 2019 р. фактично дала старт посиленню політичної ваги президента Ігоря Додона, амбіції котрого до цього стримував Влад Плахотнюк.

Президент Молдови Ігор Додон та нова очільниця уряду Майя Санду на декларативному рівні замовчували розбіжності у питаннях геополітичного характеру і наголошували на своїх намірах сфокусуватися на деолігархізації Молдови, проте у цей період президент Республіки Молдова спромігся забезпечити обрання лідерки ПСРМ Зінаїди Гречаний спікером парламенту, перебрав на себе контроль за силовим блоком. В останні місяці спостерігається посилення впливу Ігоря Додона на медіа-ресурси, які раніше здебільшого обслуговували інтереси ДПМ та Влада Плахотнюка.

Коли Ігорю Додону стало зрозуміло, що ДПМ більше не становить для нього політичної загрози, а Влада Плахотнюка усунуто від влади, він також спровокував розкол коаліції з блоку «ACUM» та ПСРМ і повалення уряду Маї Санду.

Нинішній уряд Йона Кіку, за великим рахунком, представляє інтереси передусім президента Додона, а жодна з політичних сил представлених в парламенті на має достатніх ресурсів аби протидіяти його ініціативам. Єдине що зможе докорінно змінити ситуацію – обрання Маї Санду президентом на виборах восени, проте ресурси наявні в Ігоря Додона суттєво переважають.

Примітно, що ще впродовж червневої кризи як Україна так і Румунія застерігали представників блоку «ACUM» щодо можливості такого сценарію, вказували партнерам з Молдови, що посилення Ігоря Додона може призвести до проросійського розвороту, однак Мая Санду та Андрей Нестасе не дослухались до цих застережень.

Нині Румунія зайняла сувору позицію щодо Молдови. Президент Румунії Клаус Йоганніс та прем’єр-міністр Людовік Орбан (обидва спираються на підтримку Націонал-ліберальної партії Румунії) наполягають на тому, що нинішній уряд Молдови не здійснює проєвропейських реформ та гальмує її європейську інтеграцію. Румунський істеблішмент просуває відповідні позиції і на рівні ЄС та закликає керівництво Євросоюзу з особливою увагою ставитися до негативних тенденцій у Кишинеу.

УКРАЇНСЬКО-МОЛДОВСЬКІ ВІДНОСИНИ: ПОТОЧНИЙ СТАН

У світлі поточних тенденцій принциповими для збереження ефективних двосторонніх відносин України з Республікою Молдова є:

а) збереження проєвропейського курсу Республіки Молдова та спільні ініціативи із європейської інтеграції;

б) запобігання проросійському розвороту Республіки Молдова та посиленню там проросійських політичних сил;

в) уникнення втілення у Республіці Молдова проросійського сценарію Придністровського врегулювання, що може створити неприйнятні для України прецеденти.

Водночас, низка питань двосторонньої співпраці має бути вирішена безвідносно того, яка політична сила має першість у Республіці Молдова. Передусім це питання, пов’язані з функціонуванням Дністровського комплексного гідровузла, завершення демаркації спільного кордону, збільшення кількості пунктів пропуску із спільним контролем на українсько-молдовському кордоні та запровадження поїздок громадян України та Республіки Молдова за ID-картками.

У питанні функціонування Дністровського комплексного гідровузла переговори тривають, однак суттєвого прогресу не окреслилося, оскільки сторони розглядають це питання в пакеті з питанням остаточної демаркації кордону. Високоймовірно, що відсутність поступок молдовської сторони щодо демаркації веде до непоступливості української сторони у питанні гідровузла. Впродовж 2019 року було проведено чотири засідання Спільної українсько-молдовської демаркаційної комісії та засідання Комісії по Дністру, але їх результативність наразі неочевидна. Щоправда, треба врахувати й те, що частково на заваді продуктивному діалогу були вибори в Україні та Молдові, а також зміна уряду у Молдові у червні та листопаді 2019 р.

У листопаді Україна та Молдова також розробили проект Плану демаркації українсько-молдовського державного кордону на 2020 рік. Однак і з його втіленням навряд чи є підстави для оптимізму, оскільки рік буде виборчим у Республіці Молдова.

Загалом, складається враження, що до моменту проведення президентських виборів у Республіці Молдова ситуація у двосторонніх відносинах лишатиметься невизначеною, а після них залежатиме від того здобуде перемогу Ігор Додон чи Мая Санду. У випадку з Маєю Санду можна сподіватися певних позитивних зрушень, тоді як перемога президента Додона посилить залежність Республіки Молдова від Москви, що матиме відповідний вплив і на двосторонні українсько-молдовські відносини.

Підготовлено: Сергій Герасимчук, Заступник Голови Правління Ради зовнішньої політики «Українська Призма».

Експертну оцінку виконано в рамках реалізації проекту «Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах ВР України та незалежними аналітичними центрами України», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».