Сергій Герасимчук

Регіон:
ЄС
Країна:
Молдова
Тема:
Європейська інтеграція

20 жовтня у Республіці Молдова відбулися місцеві вибори. І цьогорічне голосування дійсно стало особливим.

Цього року виборчий процес не лише мав вплив на конфігурацію органів самоврядування, але й став свого роду індикатором загальнополітичної ситуації у державі. Вибори мали показати і зміну співвідношення сил у нинішній коаліції, яка складається з проросійських соціалістів та проєвропейського блоку ACUM.

І якщо певні результати цих виборів були передбачувані, то деякі стали цілковитою несподіванкою.

Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” для “Європейської правди”

Вибори на користь Додона

Нинішні вибори стали першим волевиявленням громадян після відсторонення від влади колишнього негласного володаря країни Влада Плахотнюка та його Демпартії.

Саме тому вони до певної міри мали стати своєрідним зрізом громадської думки щодо підтримки нинішньої урядової коаліції у складі Партії соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ) та блоку ACUM (у складі блоку з партії “Платформа “Гідність і Правда” – “Платформа ДА” та партії “Дія і Солідарність” – ПАС).

Формат коаліції став сміливим експериментом її лідерів – президента Молдови Ігоря Додона, який неформально очолює ПСРМ, прем’єр-міністра Маї Санду від ПАС та Андрея Нестасе від “Платформи ДА”.
Політичні сили, що увійшли до коаліції, є антагоністами у своїх підходах до ключових напрямів зовнішньої політики. Їх об’єднало лише бажання повалити режим Плахотнюка.

Результати виборів продемонстрували досить передбачувану картину.

Виборець соціалістів загалом сприйняв такий крок свого лідера (що природно, адже позиції Ігоря Додона тепер суттєво посилились, його люди тепер контролюють СІБ – Службу безпеки Молдови, Міноборони, Конституційний суд).

Виборцю блоку ACUM, схоже, нинішня коаліція не дуже до вподоби.

Принаймні, за результатами першого туру виборів примарів (мерів) блок ACUM посів лише третю позицію. Більше того, за результатами першого туру мерами було обрано лише 82 представників блоку (загалом 20 жовтня обирали мерів 898 населених пунктів).

Інтригою стало також те, чим завершиться давнє протистояння у Кишиневі між одним із лідерів ACUM Андреєм Нестасе та його опонентом від соціалістів Іоном Чебаном.

Подейкували, що суперечка між представниками “Платформи ДА” та соціалістів може навіть підважити урядову коаліцію, адже й Чебан, і Нестасе є її представниками, а відтак коаліція висунула двох кандидатів.

Проте питання, як вплине на атмосферу в коаліції обрання одного з них очільником Кишинева, лишилося відкритим.

У першому турі Чебан набрав близько 40% голосів виборців, а Нестасе – 31%. Тепер те, хто стане мером Кишинева, вирішиться у другому турі.

Нестасе сподівається, що йому відійде частина голосів тих, хто голосував за Доріна Кіртоаке – ексмера, який за результатами першого туру посів лише третю позицію. Але таке може статися, лише якщо явка виборців буде високою, а виборці Кіртоаке, як, зрештою, і електорат Нестасе, особливою дисциплінованістю не відрізняються.

Таким чином, до усіх своїх здобутків проросійські соціалісти мають шанси отримати ще й контроль над столицею.

Два повернення

Ще один урок молдовських виборів – загострення конкуренції на “російському” фланзі.

Показовою стала ситуація у місті Бельці на півночі Молдови. Там боротьба за мерське крісло точилася між представником проросійських соціалістів Александром Нестеровським та радикально проросійським політиком Ренато Усатим.

Усатий, який донедавна, за “режиму Плахотнюка”, переховувався у Росії, нещодавно повернувся до Молдови і відразу кинув виклик соціалістам. На місцевих виборах йому поталанило виграти одразу в першому турі.

Одразу після звістки про перемогу Ренато Усатий заявив, що зірка соціалістів (на емблемі ПСРМ зображена п’ятикутна зірка) в першому турі згасла і тепер “горітиме лише тоді, коли їй дозволять, наприклад, у новорічну ніч”.

Схоже, Усатий повертається у молдовську політику і навіть спробує позмагатися з ПСРМ за першість у праві відстоювати інтереси Росії (та, відповідно, за російські ресурси).

І нарешті, сюрпризом виборів стали результати колишньої партії влади.

За кількістю мерів, обраних у першому турі, Демократична партія виборола першість – 191 примар представляє цю політичну силу.

Вибори показали, що хоча лідер Демпартії Влад Плахотнюк покинув країну, вертикаль, яку від вибудував, дотепер лишається доволі міцною, і лише частина “демократів” мігрувала до ПСРМ.

У разі якщо Демпартія зможе позбутися іміджу партії, що служила винятково інструментом Влада Плахотнюка, вона має шанси повернутися у велику політику і навіть претендувати там на “золоту акцію”.

Адже як потенційного партнера її можуть розглядати і ПСРМ, і блок ACUM.

* * * * *

Зрештою, головний висновок після місцевих виборів: хоча у Молдові і сформувалася “антиолігархічна” коаліція з блоку ACUM та ПСРМ, коаліція ця є надто хиткою.

Більше того, не можна виключати, що, з одного боку, у коаліції виникатимуть дедалі нові тертя і два кандидати від неї на виборах у Кишиневі – лише перша ластівка, а з другого боку, у майбутньому виникатимуть нові неприродні альянси: Демпартії – з блоком ACUM чи ПСРМ, Андрея Нестасе – з Ренато Усатим (колись вони вже поєднували зусилля у боротьбі з Плахотнюком)… Кого завгодно із ким завгодно – молдовські політики вже не раз демонстрували відсутність принциповості і схильність до політичної кон’юнктури.

Саме тому ці вибори стали вкрай тривожним сигналом для України – вони підтвердили непередбачуваність молдовської політики, а відтак і самої Молдови як міжнародного партнера.