Сергій Герасимчук Олександр Мішин Наталія Шевченко
Зовнішня політика України поза межами ЄС та НАТО
(Китай, Латинська Америка, Африка)
Нехтування формуванням прагматичних та взаємовигідних відносин з країнами поза ЄС та НАТО у середньостроковій перспективі може призвести до втрати потенційних ринків, а також до схиляння Росією цих країн на власний бік в рамках міжнародних організацій.
1
Чому ця тема важлива?
Українська зовнішня політика не може обмежуватися лише питаннями європейської та євроатлантичної інтеграції. Враховуючи нагальні потреби української держави на міжнародному напрямку (консолідація міжнародної підтримки у протидії агресії, економізація дипломатії, пошук нових ринків збуту особливо для сільськогосподарської та військово-технічної продукції, захист прав українців за кордоном), важливим є розширення географії співробітництва, особливо в регіонах, які мають значний потенціал розвитку.

Україна не обтяжена колоніальним минулим або агресивним сучасним, водночас, добре знайома багатьом в Африці чи Азії завдяки контактам радянських часів. Нехтування формуванням прагматичних та взаємовигідних відносин з країнами поза ЄС та НАТО у середньостроковій перспективі може призвести не тільки до втрати потенційних ринків, а й до схиляння Росією цих країн на власний бік в рамках міжнародних організацій. Міжпарламентські контакти можуть стати позитивним елементом вибудови довіри між країнами.
АФРИКА
Поточні міжнародні процеси засвідчують зростання значущості Африканського регіону для усієї системи міжнародних відносин. Попри певну напруженість у сфері безпеки, геополітична стабільність континенту залишається поза загрозами, а відтак увага глобальних акторів не знижується, а посилюється. Помітним є певне економічне зростання, посилення багатовимірної інтеграції, а також спостерігається стрімкий демографічний приріст населення, його омолодження та урбанізація.

Міжнародні актори, такі, як ЄС, Китай, США, Індія, Ізраїль, ОАЕ, Саудівська Аравія, Канада істотно конкурують між собою за закріплення свого впливу в Африці.
Варто відмітити, що країни Африки - це 28% голосів в ООН, що робить їх підтримку вирішальною для проведення важливих міжнародних ініціатив. Через це триває надзвичайно висока за інтенсивністю розбудова мережі іноземних представництв в регіоні: за період з 2010 по 2016 рр. в країнах Африки було відкрито 320 нових дипломатичних місій. Мережа іноземних місій Китаю тепер охоплює 52 країни регіону, США – 49, Франції – 47, ФРН – 43, Росії – 40, Туреччини – 38. Водночас, Україна має лише 10 не повністю функціональних посольств.
При цьому товарообіг країн ЄС з Африкою за останні 12 років зріс на 41% та сукупно склав $156 млрд. На другій позиції Китай - $120 млрд., а приріст торгівлі досяг 226% (2006-2018 рр.). Важливо відзначити, що не лише великі гравці мають успіхи на континенті. Яскравим прикладом цього є ОАЄ, що стали четвертим за значенням торгівельним партнером країн Африки – $20 млрд. (+221% за минулі 12 років).

В економічному плані країни Субсахарської Африки демонструють найвищі у світі показники проросту ВВП – 4,1% (2018 р.). У 2018 році до Африки надійшло $42 млрд. прямих іноземних інвестицій. У 2019 році очікується збільшення ПІІ до регіону, оскільки уряд КНР у вересні 2018 р. схвалив рішення про додаткове інвестування $60 млрд. Одночасно США, з метою протидії «хижацьким китайським інвестиціям», у жовтні 2018 р. схвалили аналогічний за обсягом фінансовий пакет для країн Африки з метою протидії експансії Пекіну.
В країнах Африки через демографічний вибух збільшується споживання продовольства, що вкрай важливо для українських виробників аграрної продукції.
Загалом населення континенту, що складає 1,21 млрд. осіб щороку споживає продукції на $1,6 трлн. Україні також варто мати на увазі, що регіон відіграє все більше значення для іноземних гірничо-видобувних гігантів: африканські нафто-газові ресурси, колтан, літієві руди, боксити, хром, марганець, залізна руда, урановий концентрат, алмази, цінні породи деревини користуються підвищеним попитом в країнах Заходу, Китаї та Індії.

ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА
Ресурсний та людський потенціал регіону Латинської Америки недооцінений у зовнішній політиці України. Між тим, ці країни мають місткі ринки. Для України привабливим може бути експорт до країн регіону продукції авіа- та машинобудування, сільськогосподарська та важка автомобільна техніка, співпраця у космічній галузі. Окрім економічного інтересу, який був визначальний для України в цьому регіоні до 2014 року, нині активізується і політична складова співпраці - міжнародна підтримка України у протистоянні російській агресії.

На сьогодні спостерігається не лише низький рівень проникнення України в регіон Латинської Америки, а й вкрай низький рівень обізнаності як щодо російської агресії, так і щодо українського потенціалу. Непоодинокі випадки представлення української промисловості через РФ (літаки, ВПК).
КИТАЙ
Впродовж останніх десятиліть в рамках зміни парадигми глобальної політики Китаю, екстраполяції економічного потенціалу КНР, нарощування його лідерських амбіцій, Європа стала предметом пріоритетної зацікавленості Пекіну. Загальна сума китайських інвестицій у держави Європи впродовж останніх 10 років склала понад 272 млрд. євро, а тематика співпраці охоплює широкий спектр питань: від інфраструктурних проектів та торгівлі, до спільних зусиль у боротьбі з тероризмом та ісламським екстремізмом, а також енергетику (включно з відновлюваною), військову промисловість та космос, будівництво та хімічну промисловість, харчові технології.

Поступово зростає інтерес КНР і до держав Центральної та Східної Європи, який можна пояснити прагненням посилити інфраструктурний потенціал транс-євразійської Ініціативи «Пояс і шлях», а також до окремих держав Східного партнерства (приміром, Грузії, з якою Китай у 2017 році підписав Угоду про зону вільної торгівлі). Інтерес викликає також формат «17+1», який поєднує Китай з сімнадцятьма державами ЦСЄ, Балтії, Балкан та Грецією.

Приділяє свою увагу Пекін й Україні. Зокрема, у грудні 2017 року Китай та Україна схвалили план дій, згідно якого передбачається залучення китайських інвестицій до України у обсязі, що сягатиме $7 млрд. Зростає рівень торгівельного обороту – КНР входить до десятки країн з найвищим з Україною товарообігом.
2
Сучасний стан справ
АФРИКА
Відносини України з країнами Африки за останні п'ять років демонструють різнопланових характер. Україна диверсифікує імпорт, розширюючи торгові майданчики у т. ч. і на ринках країн Африки. За даними Держкомстату, товарообіг України з країнами Африки у 2017 році складав $4,7 млрд., тобто перевищив обсяги торгівлі з Росією ($3,9 млрд.). Країни Африки зацікавленні у придбанні широкого асортименту української продукції з високим рівнем доданої вартості (продукція машинобудування, озброєння, ліки, харчові продукти).
Водночас, Київ не приділяє належної уваги розвитку відносин з африканськими партнерами, і контакти підтримуються переважно на рівні українських посольств, мережа яких не відповідає нинішнім потребам і потенціалу політичного та торговельного характеру. В даний час функціонують 10 посольств (Алжир, Єгипет, Туніс, Марокко, Сенегал, Ефіопія, Нігерія, Кенія, Ангола, ПАР).

22 червня 2016 року Україна набула статусу спостерігача в Африканському Союзі, який об'єднує усі держави африканського континенту, проте використання цього майданчику є нефективним.

Україна робить вагомий внесок у підтримку миру та безпеки в країнах Африки. Станом на початок 2019 року кількість українських миротворців на африканському континенті склала 274 особи, що беруть участь у 3 місіях (ДРК, Південний Судан, регіон Аб'єй) – це 81% українських військових у міжнародних операціях з підтримки миру і безпеки. У 2017-2018 р. були виведені українські миротворчі контингенти з Ліберії та Кот д'Івуару. Натомість планується долучення 20 українських військових до складу Багатопрофільної комплексної місії ООН із стабілізації у Малі (МІНУСМА).

ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА
На сьогодні в Центральній та Латинській Америках діють шість диппредставництв України (Аргентина, Бразилія, Куба, Мексика, Перу, Чилі). Натомість в Україні діють чотири посольства латиноамериканських країн (Аргентини, Бразилії, Куби та Мексики). До 2014 року більшість латиноамериканських країн були представлені через свої посольства в Москві, що обмежувало комунікацію і мало вплив на сприйняття України.

За ці роки спостерігаємо падіння політичної підтримки України у питанні протистояння російській агресії з боку владних еліт країн регіону.
Так, якщо у 2014 році резолюцію ГА ООН про територіальну цілісність України підтримали 13 країн (4 проголосували «проти», серед яких, зокрема, Куба, а 14 – «утрималися», серед них Аргентина і Бразилія), то резолюцію про «Стан із правами людини в АР Крим (Україна) та м. Севастополі (Україна)» у 2016 році підтримали лише 6 країн, у 2017 році – 8, у 2018 – знов 6 країн. Рзолюція «Проблема мілітаризації АР Крим та м. Севастополь і частини Чорного та Азовського морів» (2018) знайшла підтримку тільки 6 країн (4 традиційно проголосували «проти», а 17 – «утрималися»). Серед тих, хто із 2016 року «утримується» під час голосування за українські резолюції незмінно присутні Аргентина, Бразилія, Мексика, Перу, де діють українські диппрествництва.
Регіон загалом та жодна країна регіону не потрапили до розробленої МЕРТ Експортної стратегії України
на 2017-2021 роки.
З 2014 року відбулося стрімке падіння показників українського торгового експорту до країн регіону. Його пік припав на 2015-2016 роки, а у 2017-2018 роках спостерігається позитивна динаміка нарощування експорту. Разом з тим, у 2014-2018 роках не відбулося засідання жодної із 6 спільних міжурядових комісій з питань торговельно-економічного співробітництва (українсько-аргентинської, українсько-бразильської, українсько-парагвайської, українсько-перуанської, українсько-мексиканської та українсько-чилійської) без оприлюднення причин.

Регіон загалом та жодна країна регіону не потрапили до розробленої МЕРТ Експортної стратегії України на 2017-2021 роки. Маємо і прямі фінансові втрати: через односторонню денонсацію Бразилією договору про довгострокове використання української ракети-носія "Циклон-4" на космодромі Алкантара у 2015 році фінансові збитки України можуть сягати $800 млн. (сума кредитів під державні гарантії становила $400 млн). Україна навіть не позивалася до бразильців, хоча нині маємо позови міжнародних інвесторів проти України через недоотримання ними прибутків.

Крім того, існує проблема із поставками 6 літаків АН-158 на Кубу у 2013-2015 роках. За договором, літаки збирали в Україні, їхнє подальше технічне обслуговування під час експлуатації також мають робити українські спеціалісти. Втім, 61% комплектуючих має надходити із РФ, що в умовах російської агресії проти України стало вкрай проблемним, на чому постійно наголошує кубинська сторона.

За умови реалізації політичних завдань та економічних інтересів в регіоні, українськими лобістами можуть бути представники діаспори. Вона складає за приблизними підрахунками до 800 тис. осіб. Необхідним є залучення до економічної та політичної співпраці вихідців із країн регіону, які навчались в Україні. Переважно це громадяни Перу, Куби, Мексики, Колумбії, Венесуели, Аргентини, Бразилії, Чилі.
КИТАЙ
Події в Україні 2014 року викликали в Китаї неоднозначне ставлення. Частина китайського істеблішменту сприйняла ситуацію як результат втручання у внутрішні справи України з боку Заходу та Росії. Водночас, подальші події Китай сприймав з вичікувальних позицій і лише у жовтні 2014 року відбулась зустріч міністра закордонних справ України Павла Клімкіна та його китайського колеги Ван Ї на саміті ASEM. Зустріч президента України Петра Порошенка та глави уряду КНР Лі Кецяна відбулась у січні 2015 року на Світовому економічному форумі у Давосі, а зустріч лідерів двох держав – Петра Порошенка та Сі Цзіньпіна лише у квітні 2016 року на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні.

Починаючи з 2014 року спостерігалося зниження обсягу двосторонньої торгівлі, яка досягнула свого мінімуму у 2015 році
Упродовж 2016 року, після налагодження двосторонніх контактів на найвищому рівні, економічні відносини почали інтенсифікуватися, особливо у сфері сільського господарства, енергетичному секторі, інфраструктурних проектах, тощо.

Україна залишається для КНР перспективним та цікавим партнером у галузі високих технологій. Серед пріоритетних напрямів – співпраця у сфері космосу та військово-технічного співробітництва. У квітні 2016 року було ухвалено Довгострокову програму українсько-китайської співпраці в космічній галузі на 2016-2020 роки з урахуванням реалізації КНР Місячної програми та місії з дослідження планет Сонячної системи і включно з розробкою частин ракет-носіїв та космічних апаратів. Поза тим, за останні п'ять років 20% українського експорту військової техніки припадає на Китай ($485 млн).

3
Стратегічне бачення
Африка
Попри те, що виходячи з об'єктивних економічних інтересів, зовнішньополітичне відомство України артикулює розвиток активного співробітництва з країнами Африки, справа з українського боку ведеться мляво. Африка не відображена належним чином ані в державних нормативно-правових актах стратегічного характеру, ані в площині підтримання політичного діалогу на високому рівні. Плани щодо розвитку ВТС з африканськими партнерами були присутні в стратегічних документах уряду В.Гройсмана, але це нижчий рівень бачення відносин, ніж було за уряду А.Яценюка, коли йшлося про плани створення Зони вільної торгівлі між Україною та країнами Західної Африки. Таким чином, держави Африки лишаються на периферії політичних та економічних пріоритетів України.
Латинська Америка
Латиноамериканський вектор також не розглядався останніми роками як окремий напрям зовнішньої політики України. Інтерес до цього регіону в усіх державних стратегічних документах окреслено лише загальними заявами про необхідність відновлення експортного потенціалу України та надання державної підтримки українським товаровиробникам у просуванні на світові ринки.

Аналіз щорічних доповідей до Послання Президента до ВРУ свідчить про ігнорування стагнаціі у відносинах. У 2015 році пріоритетними партнерами України в регіоні названо Бразилію та Кубу, а у співпраці із Мексикою, Аргентиною, Перу і Чилі робиться акцент на економічній складовій. У 2016 році ні регіон в цілому, ні окремі країни не згадуються як перспективні партнери взагалі, натомість звернено увагу на становлення організації Транстихоокеанського партнерства (до складу якої також входять Чилі, Перу, Мексика), як потенційно привабливої для України. У 2017 році «особливим» партнером визначено Аргентину, а «перспективними» - Чилі, Мексику, Бразилію і Перу. У 2018 році у Посланні Президента до ВРУ будь-які згадки про регіон взагалі відсутні. Все це свідчить про відсутність системного та послідовного бачення регіону та перспектив співробітництва з окремими країнами.

У програмних документах політичних партій чи публічних виступах політиків ні окремі країни, ні регіон в цілому, не згадуються як перспективні для співробітництва.
Китай
На сьогодні варто вважати цілком актуальним ухвалений між сторонами у кінці 2017 року План дій Україна-КНР із реалізації ініціативи побудови «Економічного пояса Великого шовкового шляху» і «Морського шовкового шляху XXI століття», який гармонізований з пріоритетами Ініціативи «Пояс і шлях». Документом передбачається розширення українсько-китайських відносин, зокрема, у галузі торговельно-економічного співробітництва, промисловості, енергетики та інфраструктури.

Позиція України має бути проактивною і спрямованою на набуття максимальної вигоди від появи у регіоні нового глобального гравця, враховуючи інтереси КНР в Східній Європі. В українських інтересах поглиблення торгівельно-економічних та політичних відносин з КНР, встановлення прямих довірливих контактів між лідерами обох держав, участь у форматах співпраці між КНР та ЄС, де Україна як держава підписант Угоди про Асоціацію з ЄС могла б скористатися цим статусом для залучення китайських та європейських інвестицій, запуску спільних підприємств, стати економічним посередником між КНР та ЄС, а також здобути статус спостерігача чи повноправного члена у регіональних форматах за участі Китаю на кшталт Ініціативи «17+1».

Водночас перспективним є розвиток співпраці з розгортання Балто-Чорноморського співробітництва, в основі якого буде співпраця з країнами В4, ГУАМ та ОЧЕС.
4
Що робилося ВРУ
АФРИКА
Верховна Рада України виступає одним з провідних державних інститутів України, що забезпечує розвиток відносин з країнами Африки протягом останніх п'яти років. Це відображається в діяльності Комітету у закордонних справах, голови ВРУ та депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків із африканськими країнами.

Зокрема, на рівні комітету у закордонних справах відбувалися зустрічі з послами країн Африки, акредитованими в Україні; проведено «круглі столи», що стосувалися питань розвитку торговельно-економічних відносин Україна-Африка (2016 р.) та питань співробітництва у сфері освіти (2018 р.); організовано спеціальні парламентські слухання щодо економізації зовнішньої політики (2016 р.), започатковано організацію щорічних урочистих засідань з нагоди «Дня Африки» (2015-2016 рр.). Комітет піднімав питання розробки цілісної економічної моделі для розвитку відносин з країнами Африки, що має замінити комплекс розрізнених законодавчих актів.

Важливим заходом у рамках реалізації міжпарламентської дипломатії стала зустріч голови ВРУ А.Парубія з головою Національної Асамблеї Парламенту Республіки Кенія Дж. Мутурі у травні 2019 року. Зокрема, було досягнуто домовленості, що найближчим часом в Парламенті Кенії буде створена група дружби з Україною та відкрито посольство Кенії в Україні.

Відносно механізму депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків із зарубіжними країнами, то в період 2015-2019 рр. було укомплектовано 11 депутатських груп, що стосувалися Африканського регіону - з Алжиром, ДР Конго, Республікою Конго (Браззавіль), Марокко, Єгиптом, Ефіопією, Нігерією, ПАР, Тунісом та Танзанією. Останньою у 2019 році стала група зв`язків з Кенією. Водночас їх ефективність не є високою, більшість залишаються формальними.

ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА
Упродовж 2015-2018 років у ВРУ було створено депутатські групи з міжпарламентських зв'язків із Аргентиною, Бразилією, Кубою, Чилі, Мексикою та Колумбією.

2015 року було ратифіковано Договір про дружні відносини та співробітництво між Україною та Республікою Парагвай (від 26.04.2012); у 2016 році ратифіковано угоду із Аргентиною про взаємну допомогу щодо розслідувань митних правопорушень, а 2018 року із Аргентиною підписано три міждержавні договори у галузі кримінальної юстиції.

У квітні 2018 року відбувся значимий візит першого віце-спікера ВРУ І. Геращенко до Колумбії, під час якого вона ознайомилася із досвідом реінтеграції зруйнованих тривалим внутрішнім конфліктом територій та особливостями постконфліктного діалогу. У 2017 році вперше молоді українські діаспоряни з Аргентини і Бразилії взяли участь у програмі стажування у ВРУ.

КИТАЙ
Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з КНР створена 11 березня 2015 року і є найбільш чисельною - поєднує 237 депутатів. Проте, кількісні показники не відповідають якісному рівню співпраці та здобуткам у міжпарламентській взаємодії. Парламентська група є лише доповненням до урядових та президентських ініціатив, оскільки переважає співпраця міжгалузевого урядового рівня.

Деякий інтерес до співпраці з Китаєм проявляв спікер Верховної Ради України Андрій Парубій. Ще у 2016 році під час зустрічі з на той час новопризначеним послом КНР в Україні Ду Веєм Голова ВР висловився за приєднання України до започаткованого Китаєм формату «16+1» (нині «17+1»), а також «Нового шовкового шляху», який охоплює країни Центральної та Східної Європи. .

5
Основні проблеми та ризики
АФРИКА
На сьогодні до числа основних проблем розвитку українсько-африканських відносин відноситься брак уваги та ігнорування потенціалу співпраці. Відносини України з державами Африки залишаються поза стратегічними розробками як політичного, так й економічного характеру.

Разом з тим, Києву варто мати на увазі деструктивну і компрометаційну (конкуруючу) роль проросійського лобі, що зацікавлене в стагнації та цілковитій руйнації української присутності в країнах Африки.
ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА
Просування українських інтересів в регіоні може наражатися на певні ризики та проблеми:

Політичні. Наявність в регіоні лівих та популістських режимів (Куба, Венесуела, Нікарагуа, Болівія), які, хоча і не є впливовими в регіональному контексті, на міжнародній арені солідаризуються із позицією РФ щодо Криму та окупації частини території України в обмін на політичну підтримку та економічну допомогу. Їхня позиція сприяє легітимізації дій РФ, а факт визнання свого часу з боку Нікарагуа та Венесуели незалежності Абхазії та Південної Осетії створив небезпечний прецедент і щодо потенційного визнання терористичних режимів ДНР/ЛНР в ОРДЛО
Інформаційні. Регіональні інформагентства проявляють слабкий інтерес до «українського питання», тому беруть інформацію від своїх позаштатних (асоційованих) співробітників у корпунктах у Москві або із інформаційних повідомлень російських новинних агентств, у т. ч. SPUTNIK, телеканалу RT та відеоагенства RUPTLY, які мають іспаномовний, портумовний, франкомовний та англомовний контент, та самостійно присутні в регіональному інформпросторі та телекомунікаційних мережах. Активно співпрацює із ними, зокрема, латиноамериканський телеканал TELESUR, який веде мовлення на Південну Америку та Карибський басейн.
Іміджеві. Російська пропаганда через свої інформресурси намагається представити нинішню ситуацію в Україні як «громадянський конфлікт». Як наслідок, резолюцію РФ щодо боротьби із «героїзацією нацизму, неонацизму» під час голосування в Третьому Комітеті ГА ООН 15.11.2018 року підтримали усі країни Латинської Америки та Карибського басейну, за винятком відсутніх на голосуванні представників Гренади та Домініки. Під впливом російської пропаганди та за матеріальну винагороду на боці ОРДЛО воюють/ли вихідці із країн регіону. Це не тільки, за задумом РФ, інтернаціоналізує конфлікт, але й має позначитися на наших двосторонніх відносинах із країнами регіону. Резонансним стало затримання в Києві та засудження до 13 років позбавлення волі громадянина Бразилії, який має російське коріння та отримав освіту в РФ.

Безпекові. Через наявність в регіоні офшорних зон для України зберігаються ризики недоотримання податків та легалізації через ці зони «брудних грошей». Також країни регіону використовуються як притулок для українців, які тікають від відповідальності за порушення закону.
КИТАЙ
Серед ризиків та можливих негативних наслідків у разі більш активного залучення України до співпраці з КНР слід віднести ризики трьох основних категорій:

Ризики першої категорії ґрунтуються на агресивній моделі китайської економічної поведінки та тісному взаємозв'язку економічних та політичних інтересів КНР. Досвід держав Південно-Східної Азії, а також окремих балканських держав демонструє – надмірна відкритість до китайських кредитних програм та подальша неспроможність виконувати свої боргові зобов'язання може призводити до втрати важливих інфраструктурних об'єктів на користь КНР або загроз державного дефолту. Китайська сторона жорстко захищає свої економічні інтереси і не проявляє рис благодійника. Разом з тим, у разі реалізації багатосторонніх проектів, китайські кредити та інвестиції мають помітну «додану вартість».
Інша категорія ризиків ґрунтується на поступовому погіршенні відносин між США, ЄС та КНР. За таких умов підвищення динаміки відносин з Китаєм може призвести до занепокоєння і відповідних кроків з боку Вашингтону та Брюсселю. В безпековому плані це може призвести до негативних наслідків, адже саме США та європейські члени НАТО виступають найбільш вагомими безпековими партнерами України. Відтак, у випадках, коли ЄС та НАТО виступатимуть із солідарних позицій і обґрунтовано вказуватимуть на ризики, які походять від співпраці з Китаєм, Київ має враховувати думку західних союзників. Водночас, нещодавно почало спостерігатися чергове потепління в американо-китайський відносинах.
Іміджеві. Російська пропаганда через свої інформресурси намагається представити нинішню ситуацію в Україні як «громадянський конфлікт». Як наслідок, резолюцію РФ щодо боротьби із «героїзацією нацизму, неонацизму» під час голосування в Третьому Комітеті ГА ООН 15.11.2018 року підтримали усі країни Латинської Америки та Карибського басейну, за винятком відсутніх на голосуванні представників Гренади та Домініки. Під впливом російської пропаганди та за матеріальну винагороду на боці ОРДЛО воюють/ли вихідці із країн регіону. Це не тільки, за задумом РФ, інтернаціоналізує конфлікт, але й має позначитися на наших двосторонніх відносинах із країнами регіону. Резонансним стало затримання в Києві та засудження до 13 років позбавлення волі громадянина Бразилії, який має російське коріння та отримав освіту в РФ.

Третя категорія ризиків – можливість зближення КНР та РФ. Росія зацікавлена у послабленні двосторонніх зв'язків України з Китаєм, дискредитації України як стабільного та надійного партнера
6
Рекомендації
Африка
1
Провести Парламентські слухання на тему «Поточний стан та перспективи розвитку відносин України з країнами Африки»
2
Опрацювати через Посольство України в Ефіопії (яке вже 9 років без Посла) можливість візиту парламентської делегації ВРУ до Панафриканського парламенту та провести зустріч з його керівництвом
3
Укомплектувати депутатські групи зв'язків з Анголою, Гвінеєю-Бісау, Мадагаскаром та Мозамбіком
4
Створити нові депутатські групи, перш за все з Сенегалом, Суданом, Кот д'Івуаром, Республікою Того, Ганою, Руандою
Латинська Америка
1
В рамках Комітету у закордонних справах ВР України провести «круглий стіл» з аналізом стану справ у сфері політичної та економічної співпраці, де за участі представників МЗС, МЕРТ, ТППУ, МОН, дипломатичних представників цих країн та бізнесменів-вихідців із країн регіону, які працюють в Україні, виявити проблеми у двосторонніх відносинах, у т.ч. і законодавчі норми, які заважають інтенсифікації співробітництва
2
До Коаліційної угоди у переліку перспективних ринків зазначити і регіон Латинської Америки та Карибського басейну (Центральної Америки), та державну підтримку національних експортерів в цьому регіоні
3
Активізувати роботу відповідних депутатських груп з міжпарламентських зв'язків ВРУ з парламентами країн регіону та сприяти роботі там «груп дружби» з Україною
Китай
1
) З огляду на політичну та економічну значимість для України співпраці з Китаєм, питання стратегічного партнерства Україна-Китай доцільно винести на обговорення в ході підготовки Коаліційної угоди, запланувати окреме Парламентське слухання, де мали б бути представленні відповідні спеціальні відомчі Доповіді щодо оцінки стану та перспектив відносин
2
Окрім торговельного напряму відносин України з Китаєм, про що зазначалось вище, важливими для української сторони галузями співпраці є розвиток в Україні спільних з КНР виробництв, інвестиційне залучення, технологічна та наукова співпраця
3
Беручи до уваги те, що до пріоритетних сфер інвестування у КНР віднесено електроенергетику, нафтогазову промисловість, розбудову інфраструктури, цивільну авіацію, телекомунікації, військову промисловість, необхідно зосередитись на взаємовигідній співпраці у згаданих сферах, врахувати у Коаліційній угоді та забезпечити на практиці патронат Прем'єр-міністра України над спільними проектами у пріоритетних галузях.
4
Зважаючи на динаміку розвитку агропромислового сектору КНР, доречно провести консультації з представниками Українсько-китайської ради торгівельно-економічного розвитку на предмет забезпечення інтересів українського аграрного сектору у торгівельно-економічних відносинах з КНР.
5
Іще одним пріоритетним напрямом двосторонніх відносин виступає подальший розвиток довірливого політичного діалогу та співпраця на міжнародній арені, заручення підтримкою китайської сторони у міжнародних організаціях (та неформальних майданчиках). Провідну роль у такому розвитку гратиме встановлення діалогу на рівні очільників парламентів.
6
На регіональному рівні доречно провести консультації з представниками об'єднання «17+1» щодо співпраці у формуванні порядку денного економічних відносин з Китаєм та піднімати цю тему у діалозі з представниками відповідних Посольств в Україні. Доречно також розробити механізми координації позицій держав Східного партнерства (щонайменше держав, що підписали Угоду про Асоціацію з ЄС) щодо перспектив регіональної співпраці з КНР.
7
Україні слід вивчити можливість долучення до Азійського банку інфраструктурних інвестицій (Asian Infrastructure Investment Bank), який разом з Фондом Шовкового шляху є основним фінансовим інструментом у рамках Ініціативи «Пояс і шлях» (окремі держави ЄС, в тому числі «ядра ЄС» вже тепер отримують вигоди від співпраці зі згаданими фінансовими інституціями).
8
Беззаперечним інтересом України є співпраця з КНР у глобальних питаннях, щодо яких позиції Пекіну співпадають з ЄС або США: у питаннях нерозповсюдження, ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ), протидії кліматичним змінам та вироблення взаємоприйнятних правил економічної взаємодії.