Геннадій Максак
Відносини з
Європейським Союзом
Крім законотворчої діяльності та участі у формуванні бюджетних рамок діяльності державних установ, які залучені до формування та реалізації зовнішньої іміджевої політики України, а також протидії дискредитаційній активності Кремля за кордоном, ВРУ має власні інструменти парламентської дипломатії, які грають значну роль у формуванні авторитету України на міжнародній арені.
1
Чому ця тема важлива?
Внутрішні реформи в Україні останніх років переважно продиктовані виконанням Україною двосторонніх угод і планів дій з ЄС
Відносини України з Європейським Союзом мають особливий стратегічний вимір, який характеризується не лише високим рівнем політичного діалогу та економічної кооперації. Особливістю відносин можна вважати побудову внутрішньополітичного порядку денного на основі європейських стандартів, які забезпечують утвердження в державі верховенства права, кращих практик урядування, захисту прав людини та розбудови ринкової економіки. Внесення євроінтеграційних прагнень України до Конституції у 2019 стало найвищим доказом стратегічного вибору держави.

Внутрішні реформи в Україні останніх років переважно продиктовані виконанням Україною взятих на себе зобов'язань у рамках підписаних двосторонніх угод і планів дій з ЄС. Недаремно українці, як показують соціологічні дослідження, очікують, що європейська інтеграція принесе їм розширення реалізації власних можливостей на отримання кращих послуг освіти, медицини, ліпших умов на працевлаштування та відпочинок. Тому орієнтація на набуття членства України в ЄС є скоріше ціннісним вибором громадян, які вже відчули на собі переваги безвізового режиму, реформованої державної служби, розпочатої децентралізації, а також європейської допомоги бізнесу і т. д. Отже не викликає подив, що 69% українців готові підтримати вступ України до ЄС, і лише 13% - проти цього. Динаміка підтримки демонструє, що з 2012 до 2019 рік відбулося зростання підтримки майже на чверть.


Власне тут варто пам'ятати, що саме ціннісне сприйняття громадянами України наближення до ЄС, а також відчуття своєї держави як європейської, призвело до провалу режиму В. Януковича та початку Революції гідності в 2013-2014 рр. Ці роки кардинально змінили як саму Україну, так і ситуацію навколо.

Окрім внутрішньополітичного аспекту трансформацій України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зовнішньополітичний вимір діалогу є без перебільшення знаковим.Активна фаза роботи щодо формування нових програмних та інституційних рамок формування позитивного іміджу України бере початок у 2014 році.
Стратегічною метою, яка нині закріплена в Конституції України, є набуття членства в Європейському Союзі,
Менш амбітною, але дуже важливою метою Києва у відносинах з Брюсселем є політична асоціація та економічна інтеграція, що на практиці проявляється в імплементації УА, а також Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ). Київ також зацікавлений в посиленні секторальної співпраці з ЄС, що йде далі за норми Угоди про асоціацію
Україні потрібна матеріально-фінансова та консультаційна підтримка процесу реформ в Україні з боку ЄС та окремих держав-членів. Наприклад, лише у 2018 році розмір фінансової та кредитної підтримки з боку Євросоюзу сягав 1,2 млрд євро
ЄС представляє інтерес також як важливий торговий партнер для України, на долю якого припадає майже 42% українського експорту з потенціалом нарощування української присутності на ринку ємністю більше 500 млн. осіб.

ЄС залишається одним з головних зовнішньополітичних та безпекових партнерів України у відновленні територіальної цілісності та суверенітету України, тиску на Росію з метою припинити гібридну агресію
Україна використовує доступні механізми та інструменти багатостороннього формату Східного партнерства, особливого виміру Європейської політики сусідства, що доповнює рівень двосторонніх відносин
2
Сучасний стан справ
З 2014 року Україна пройшла значний відрізок євроінтеграційного шляху, в тому числі і щодо налагодження політичного діалогу між Києвом та Брюсселем.
Підписання
Угоди про асоціацію
У березні 2014 року, зважаючи на необхідність політичної підтримки України в її протистоянні з Росією, в ході Позачергового Саміту Україна – ЄС було підписано політичну частину Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Далі - УА). 27 червня 2014 року була підписана економічна частина Угоди, а у вересні - ВРУ та Європейський парламент ратифікували УА. До закінчення процесу повної ратифікації всіма державами-членами, відповідно до статті 486 УА з 1 листопада 2014 р. здійснювалося її тимчасове застосування (1 вересня 2017 року).
Розширення експортних можливостей
у 2017 році Україною ратифіковано Регіональну конвенцію про преференційні правила походження Пан-Євро-Мед та Угоду про участь у програмі ЄС «Конкурентоспроможність підприємств малого і середнього бізнесу (COSME)».
Зроблені кроки щодо підготовки умов для підписання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів для пріоритетних секторів промислової продукції (АСАА).
Безвізовий режим
У результаті виконання Україною двох фаз Плану дій з лібералізації візового режиму, з червня 2017 року українські громадяни користуються безвізовим режимом з ЄС, яким за період його дії вже скористалося більше 2 млн. громадян України
Урядовий звіт вказує, що за підсумками виконання завдань, запланованих на 2018 рік, УА була виконана на 52% (у 2017 рівень виконання був 41%). І хоча, сумарний результат виконання Угоди суттєво зростає, рівень відставання від графіку є теж значним. Кращі результати можна побачити у сферах підприємництва, сільського господарства, зменшення технічних бар'єрів у торгівлі, у соціальній політиці та трудових відносинах. Найменше прогресу досягнуто в царинах освіти, навчання та молоді, транспорту та транспортної інфраструктури, державних закупівель, навколишнього природного середовища та цивільного захисту.
В контексті розвитку міжнародної торгівлі України з країнами ЄС відповідно до режиму ПВЗВТ, наша держава продовжує перехід на міжнародні технічні регламенти.

В цілому ж на початок 2019 року в Україні скасовано застосування майже 11 тис. стандартів, розроблених до 1992 року, що становить майже 90% від загальної їх кількості.

Експорт до держав ЄС має постійну позитивну динаміку. Так у 2018 році обсяг експорту товарів до ЄС склав 42% від загального показника, що у грошовому вимірі дорівнювало 20,15 млрд дол. США (у 2017 році Україна експортувала на суму 17,5 млрд дол. США. Найбільшими ринками для українських товарів нині є Польща, Італія, Німеччина, Угорщина і Нідерланди. Право експортувати до держав ЄС мають близько 15 тис. українських підприємств.
Крім двосторонньої співпраці України з Європейським Союзом варто також зазначити і активну участь офіційного Києва у багатосторонньому форматі політики ЄС «Східне партнерство»
Попри значне відставання на рівні двостороннього політичного діалогу під час зустрічей найвищого та високого рівня на щорічних двосторонніх самітах Україна-ЄС (на 20-му та 21му Саміті Україна - ЄС, 9 липня 2018 р. та 8 липня 2019 р. відповідно), а також під час засідань Ради асоціації (останнє засідання відбулося 17 грудня 2018 року), європейська сторона переважно позитивно відмічає український поступ в імплементації УА/ПВЗВТ. Критиці традиційно піддаються антикорупційні реформи та реформування судочинства.

Позитивним моментом є робота української сторони щодо оновлення, де це необхідно, додатків до Угоди з метою сприяння процесу імплементації, узгодженому з розвитком права ЄС.

Крім двосторонньої співпраці України з Європейським Союзом варто також зазначити і активну участь офіційного Києва у багатосторонньому форматі політики ЄС «Східне партнерство» (далі-СхП), що є особливим виміром Європейської політики сусідства на східному напрямку. Нині в рамках СхП офіційний Київ реалізовує «20 досягнень СхП до 2020 року», які дають додаткові інституційні та фінансові можливості досягати в тому числі і цілей, які зазначені в УА. У рамках політики Східного партнерства Україну включено до індикативних карт Європейської транспортної мережі TEN-T – це розвиток транзитного потенціалу країни
3
Стратегічне бачення
Відносини України з ЄС традиційно мають дуже високий рівень присутності в документах стратегічного характеру, включаючи Угоду про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» 2014 року, яка зазначала, що основою реформ має стати імплементація УА. Починаючи з 2014 р., стратегічність та важливість відносин з Європейським Союзом також відмічалась в Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», Стратегії національної безпеки України, Воєнній доктрині України та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020».

Угода про асоціацію
Найважливішим двостороннім стратегічним документом сьогодні залишається Угода про асоціацію. На її виконання у вересні 2014 р. Кабінетом Міністрів України затверджений важливий документ середньострокового характеру — План заходів з імплементації УА на 2014-2017 роки (від 17.09.2014). Згідно з планом розроблені плани імплементації актів права ЄС. У березні 2015 р. Рада асоціації між Україною та ЄС схвалила оновлений Порядок денний асоціації.

Окремі стратегічні напрямки побудови відносин з ЄС отримали своє практичне наповнення в Плані заходів з виконання Програми діяльності КМУ та президентської Стратегії сталого розвитку «Україна-2020».

З метою оцінки прогресу у виконанні УА в травні 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову, якою визначив підходи до планування та звітування. А у жовтні урядом було затверджено новий План заходів з виконання УА, що містить майже 1950 заходів у 27 сферах, за виконання яких відповідальні 106 державних органи. У розрізі Плану заходів у лютому 2018 року схвалено Дорожню карту законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення планування, моніторингу та оцінки результативності виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергіїта їхніми державами членами, з іншої сторони» від 31 травня 2017 року.

Закон України «Про національну безпеку України»
Важливою стратегічною віхою стало прийняття в червні 2018 року Закону України «Про національну безпеку України», який сформував додаткові підвалини для початку реформування сектору безпеки відповідно до стандартів ЄС і НАТО.
Конституція України
Звичайно, що головним стратегічним виміром стало внесення у 2019 році змін до положень Конституції України, якими закріплюється курс на набуття повноправного членства в ЄС.
4
Що робилося ВРУ
Представники українського парламенту брали активну участь у формуванні інституційних та нормативних рамок популяризації України у світі.
Практично всі політичні партії, які увійшли до Верховної Ради України VIII скликання відмічали, що забезпечення європейської інтеграції України є ключовим пріоритетом української зовнішньої та внутрішньої політики, — що знайшло своє відображення і в Коаліційній угоді 2014 року. Водночас, парламент залишається найслабкішою ланкою в процесі імплементації УА.

З метою оптимізації процесу імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на законодавчому рівні 3 лютого 2015 року у Верховній Раді України створено Міжфракційне об'єднання «Єврооптимісти».

Вкрай активною була робота профільного Комітету з європейської інтеграції ВРУ, який посилено працював над законопроектами т.з. євроінтеграційного пакету, які необхідно прийняти у рамках законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію. Втім не завжди така робота була продуктивною: інколи на заваді ставала низька якість законопроектів, які готувались народними депутатами та лобістськими групами, інколи небажання груп інтересів у парламенті голосувати за окремі законодавчі ініціативи. Також необхідно відмітити недостатній експертний рівень Апарату ВРУ в питаннях законодавства ЄС, з яким доводилося боротися одночасно із законотворчою діяльністю.

Періодично депутати виходили з пропозиціями щодо внесення змін до Регламенту Верховної Ради України, а також інших нормативно-правових актів з метою створення механізму пріоритетного розгляду та фахової експертизи законопроектів, які входять до переліку зобов'язань України в рамках імплементаційного процесу УА. В цьому річищі, варто пригадати такі проекти Законів України як: «Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо удосконалення механізму наближення законодавства України до права ЄС» (№2046а від 09.06.2015), «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо удосконалення експертизи законопроектів, пов'язаних з виконанням міжнародно-правових зобов'язань України у сфері європейської інтеграції)» (№8610 від 13.07.2018), а також «Про засади державної політики в сфері європейської інтеграції» (№10267 від 26.04.2019).

З метою прискорення прийняття євроінтеграційних законопроектів 28 лютого 2018 року схвалено Дорожню карту законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію. Документ містить згадки про 57 законопроектів, які вже перебували на різних стадіях опрацювання у комітетах ВРУ.
Окремо слід зупинитись на діяльності ВРУ в розрізі роботи двосторонніх органів УА. Парламентський вимір тут представлений Парламентським комітетом асоціації (ПКА), що утворений відповідно до статті 467 УА. Це є форум для членів Верховної Ради України і Європейського Парламенту щодо обговорення політичного поступу у виконанні угоди, а також може надавати рекомендації Раді асоціації - найвищому двосторонньому органу в рамках УА.
Хоча режим зустрічей визначається самим ПКА, традиційно вони проводяться 2 рази на рік. Перша інавгураційна зустріч відбулася в Брюсселі у лютому 2015 року за участі Голови ВРУ В. Гройсмана та Президента ЄС М. Шульца. У 2018 році пройшло два засідання: у м. Страсбург і у м. Івано-Франківську та Львові. Останнє 9-те засідання відбулося в березні у м. Страсбург.

Такі зустрічі дають змогу підняти низку політичних питань окрім парламентського контролю над здійсненням реформ в Україні у рамках імплементації УА. На засіданнях часто йшлося про російську агресію, стан дотримання прав людини на окупованих територіях, Мінські угоди і т. д. Цікавою також була практика спільних засідань ПКА та Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції. Заключні заяви та рекомендації ПКА Раді асоціації мають важливе символічне політичне значення.

Додатковим парламентським виміром співпраці з ЄС є участь постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї ЄВРОНЕСТ - багатосторонній платформі, що об'єднує парламентські делегації Європейського парламенту і країн-членів Східного партнерства, у якій беруть участь всі країни Східного партнерства (за винятком Білорусі), та на якій обговорюються питання, що стосуються прав людини, економіки, енергетичної безпеки та боротьби з соціальною нерівністю. Робота проводиться у форматі чергових сесій, а також роботи в комітетах та робочих групах. Українська делегація має позитивний досвід участі в роботі ЄВРОНЕСТ.
Активна робота української делегації спостерігалась в Тбілісі у червні 2018 коли українській стороні вдалося забезпечити прийняття двох важливих для України резолюцій щодо вимоги звільнення усіх українських політичних в'язнів, які незаконно утримуються російською владою, та щодо багаторічної фінансової допомоги ЄС партнерам і розвитку програми «Східного партнерства +» (Грузія, Молдова, Україна).

У грудні 2018 року на засіданні Східноєвропейського компоненту ПА ЄВРОНЕСТ главу Постійної делегації ВРУ у ПА ЄВРОНЕСТ Бориса Тарасюка було обрано Співпрезидентом ПА ЄВРОНЕСТ.
5
Основні проблеми та ризики
Готовність окремих держав ЄС повернутись до busines as usual з Росією, а також ставити під сумнів доцільність продовження спільного санкційного режиму ЄС становить значний ризик
Виклики, які стоять на шляху розвитку стратегічного партнерства між Україною та Європейським Союзом, мають як зовнішній вимір, так і пов'язані з внутрішньополітичної ситуацією обох партнерів.

Перш за все зупинимося на Росії як на факторі можливого погіршення відносин між ЄС та Україною. Кремль системно провадить свою гібридну агресію не лише в Україні, а й в країнах Європейського Союзу, використовуючи інструменти політичного, економічного, інформаційного тиску. Готовність окремих держав ЄС, в яких в ході виборів до влади прийшли популістські та праві сили, повернутись до busines as usual з Росією, а також ставити під сумнів доцільність продовження спільного санкційного режиму ЄС становить значний ризик. Нещодавній офіційний візит президента РФ до Італії лише зайве тому підтвердження.

Окремим викликом є перезавантаження європейських інституцій, яке має відбутись у 2019 році і почалося з виборів до Європейського парламенту в травні цього року. Хоча традиційні проєвропейські сили змогли утримати більшість, втім позиції політичних партій-лідерів, наприклад, Європейської Народної Партії, значно погіршилися, а представники крайніх ідеологічних спрямувань отримали додаткові місця в європейській парламентській інституції.

Східне партнерство як особливий вимір Європейської політики сусідства може втратити на рівні політичного діалогу держав-партнерів (Україна в тому числі) і офіційного Брюсселя
Кандидатури на вищі посади в Європейській Раді, Європейській Комісії та Європейській службі зовнішньої дії представлені вихідцями з країн Західної Європи, що може свідчити про втрату політичної ваги країн Центральної Європи та Балтії, що виступають традиційними адвокатами України на рівні європейських інституцій.

Викликають також певне занепокоєння запропоновані ідеї подальшого реформування зовнішньої політики ЄС, що можуть значно зменшити політичний інтерес держав-членів ЄС до регіону Східного партнерства, а також до України, зокрема. Так, нині на рівні офіційного Брюсселю обговорюється ініціатива щодо об'єднання 13 інструментів зовнішньої політики ЄС в один глобальний Інструмент сусідства, розвитку і міжнародної співпраці (NDICI), до якого увійдуть всі географічні та функціональні напрямки співпраці ЄС з третіми країнами.

Окремо за рамками цього глобального інструменту залишиться лише політика розширення. Звичайно, що за умови такого об'єднання рівень політичного заангажування окремих країн-членів ЄС може зазнати негативних змін, а, наприклад, Східне партнерство як особливий вимір Європейської політики сусідства може втратити на рівні політичного діалогу держав-партнерів (Україна в тому числі) і офіційного Брюсселя. Також не викликають особливого оптимізму плани розподілу Генерального директорату з питань політики сусідства та розширення Європейської Комісії (DG NEAR) на окремі директорати, що будуть опікуватись питаннями розширення та політикою сусідства окремо.

Ризики, які пов'язані з розвитком внутрішньополітичної ситуації в Україні, є не менш загрозливими. Оскільки процес імплементації Угоди про асоціацію, а також проведення внутрішніх реформ знаходиться у фокусі постійної уваги ЄС, то невдачі у впровадженні порядку денного реформ через відсутність політичної волі у нової політичної еліти, можуть вплинути на рівень фінансової та політичної підтримки України.

Не виключений також ризик, що новий парламент не зможе скоротити відставання від графіку адаптації українського законодавства до стандартів ЄС, як того вимагають двосторонні зобов'язанні та внутрішні плани і дорожні карти. Як вже відмічалося, Комітетом з європейської інтеграції неодноразово пропонувалися зміни до регламенту ВРУ, спрямовані на пришвидшення проходження євроінтеграційних законопроектів та їх експертизи Втім цього не відбулося.

Не грають на руку новому керівництву України і відкриті конфлікти з представниками попередньої політичної команди, особливо з тими, що були задіяні на євроінтеграційному треку. Свіжий приклад недопуску до участі у 21му Саміті Україна-ЄС профільної віце-прем'єр-міністерки Іванни Климпуш-Цинцадзе додав вагомих іміджевих втрат Україні, продемонструвавши перевагу політичних сварок над стратегічними питаннями європейської інтеграції та збереження спадкоємності у виконанні євроінтеграційних проектів та інституційної пам'яті.

Також до ризиків можна віднести збереження значного спротиву з боку окремих лобістських груп у Верховній Раді України щодо проходження окремих законопроектів з так званого євроінтеграційного пакету. Не виключається також використання в популістичних цілях законотворчої діяльності, яка протирічить зобов'язанням, взятим на себе в рамках Угоди про асоціацію.

6
Рекомендації
1
Нова Коаліційна Угода має містити в собі згадку про незмінність українського курсу на набуття членства в Європейському Союзі, зазначеного в Конституції України, а також кроки, спрямовані на виконання «домашнього завдання» з імплементації УА протягом наступних 5 років. Доцільно також в угоді вказати, чи планує парламентська більшість вносити оновлення до УА/ПВЗВТ, де вже з 2019 року відкриваються можливості для перегляду в політичній частині, а з 2021 - в частині ПВЗВТ.
2
На рівні Коаліційної угоди бажано також продемонструвати чітку позицію парламентської більшості щодо проектів та ініціатив поглибленої секторальної інтеграції з ЄС (в царині цифрового ринку, митної політики, енергетики, а також у сфері юстиції, свободи та безпеки).
3
Новий склад парламенту та новий уряд мають розробити та затвердити перелік пріоритетних для прийняття Верховною Радою України законопроектів за прикладом попередньої Дорожньої карти законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом на 2018 – 2019 роки. Хоча більшість із законопроектів стосуються радше внутрішніх реформ в Україні, увага до них на рівні парламентської більшості і уряду надасть позитивний сигнал європейським партнерам щодо політичної волі на посилення рівня імплементації УА та зменшення відставання за графіками. Вказана дорожня карта має бути відповідним чином формалізована та мати першочерговість у її виконанні, що, на жаль, не було реалізовано в документі на 2018-2019 рр.
4
Національно-демократичним партіям проєвропейського спрямування, незалежно від перебування у складі майбутньої парламентської коаліційної більшості, необхідно делегувати зі складу своїх фракцій депутатів найбільш фахово підготовлених з питань європейського права та досвідчених в питаннях діяльності європейських інституцій до Комітету з європейської інтеграції.
5
На першому повноцінному засіданні Комітету з європейської інтеграції має бути розглянуто шляхи запровадження процедур пріоритетного проходження законопроектів, пов'язаних з виконанням міжнародно-правових зобов'язань України у сфері європейської інтеграції. З цією метою необхідно змінити окремі положення Регламенту Верховної Ради України. Представниками профільного комітету ВРУ VII скликання неодноразово робились спроби внести такі зміни до Регламенту ВРУ. Остання символічна спроба була зроблена в липні 2019 року законопроектом №10267 «Про засади державної політики в сфері європейської інтеграції», який був рекомендований попереднім складом Комітету ВРУ до прийняття у першому читанні. Вказаний законопроект пропонує системний підхід до формування процедурних та інституційних рамок імплементації УА, зокрема створення спеціальної процедури пріоритетного проходження євроінтеграційних законодавчих ініціатив. Вказані ініціативи можуть стати основою для глибокої дискусії щодо шляхів оптимізації процесу законодавчого забезпечення європейської інтеграції.

6
Депутати від парламентських політичних партій проєвропейської спрямованості мають активно налагоджувати контакти з депутатами оновленого Європейського парламенту. Така комунікація може проходити по лінії співпраці політичних партій, або ж у рамках роботи ПА ЄВРОНЕСТ чи Парламентського комітету асоціації в рамках УА. Необхідно відновити і посилити мережу «Друзів України» в новому Європейському парламенті.
7
Доцільно продовжити позитивний досвід проведення засідань Парламентського комітету асоціації між Україною та Європейським Союзом (ПКА) в регіонах України з метою кращого ознайомлення представників європейської сторони з процесом імплементації реформ на місцях.
8
Варто також насичувати євроінтеграційним змістом порядки денні груп дружби і міжпарламентських зв'язків з окремими країнами-членами ЄС. На тлі нещодавнього посилення пошуку каналів комунікації між країнами-членами ЄС та Росією, утримання стабільного політичного інтересу до України через всі наявні інструменти парламентської дипломатії є важливим. Для керівників груп дружби з української сторони варто провести брифінг за участі представників Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також МЗС України щодо пріоритетності та особливостей формування порядків денних з кожною з держав-членів ЄС.

9
Може мати позитивний ефект проведення міжкомітетських слухань (Комітет з європейської інтеграції та Комітет у закордонних справах) щодо вдосконалення механізму координації участі України у багатосторонньому форматі Східного партнерства, а також виконання 20 досягнень Східного партнерства до 2020 року, який закріплений у декларації Саміту Східного партнерства в Брюсселі у 2017 р. Однією з практичних рекомендацій слухань може бути створення робочої групи за участю парламентарів, в тому числі членів профільних комітетів ВРУ з метою напрацювання до кінця 2019 року позиційного документу щодо українського бачення подальшого розвитку політики Східного партнерства.
10
Окремо заслуговує на увагу продовження та інституціоналізація діяльності ПА ЄВРОНЕСТ за напрямом спільних ініціатив трьох держав-партнерів, які підписали УА з ЄС. Серед ініціатив, які можуть посилити лідерські позиції української делегації в рамках ПА ЄВРОНЕСТ, може бути активна підтримка питання включення до складу асамблеї парламентської делегації з Білорусі, яка наразі не бере участі в роботі структури через значні порушення прав людини під час останніх виборів. Для цього можуть скластися всі необхідні передумови: новий склад делегації від Європейського парламенту до ПА ЄВРОНЕСТ, а також нові вибори до нижньої Палати представників Національних зборів РБ, що мають відбутися восени 2019 року. Українська делегація має включати досвідчених депутатів, які мають досвід співпраці з ЄС та регіоном Східного партнерства.

11
Необхідно відновити діяльність Тристоронньої Міжпарламентської асамблеї Україна-Грузія-Молдова з метою формування спільного порядку денного на європейському рівні. Було б бажано, щоб політичне лідерство з українського сторони виходило від майбутнього голови українського парламенту. Україна може мати більш виражену лідерську роль в рамках вказаної структури, де спільні заяви можуть допомагати просувати на порядку денному ЄС українські пропозиції щодо поглибленої інтеграції та набуття членства України в ЄС.
12
Членам профільного Комітету з європейської інтеграції, а також Парламентського комітету асоціації між Україною та Європейським Союзом, делегації ВРУ до Тристоронньої Міжпарламентської асамблеї Україна-Грузія-Молдова, постійній делегації ВРУ до ПА ЄВРОНЕСТ доцільно установити робочі контакти з Керівними комітетами Української частини Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС, а також Українською національною платформою Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, які здійснюють періодичні моніторинги стану виконання зобов'язань України як в рамках імплементації Угоди про асоціацію, так і 20 досягнень Східного партнерства до 2020 року. Експерти вказаних платформ готують фахову експертизу та рекомендації до державної політики у сфері європейської інтеграції.

13
Членам профільного Комітету з європейської інтеграції, а також Парламентського комітету асоціації між Україною та Європейським Союзом, делегації ВРУ до Тристоронньої Міжпарламентської асамблеї Україна-Грузія-Молдова, постійній делегації ВРУ до ПА ЄВРОНЕСТ доцільно установити робочі контакти з Керівними комітетами Української частини Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС, а також Українською національною платформою Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, які здійснюють періодичні моніторинги стану виконання зобов'язань України як в рамках імплементації Угоди про асоціацію, так і 20 досягнень Східного партнерства до 2020 року. Експерти вказаних платформ готують фахову експертизу та рекомендації до державної політики у сфері європейської інтеграції.