Юрій Вдовенко
Економічна дипломатія

ВРУ має у своєму арсеналі політичні, інституційні та законодавчі інструменти розвитку економічної дипломатії. Особливо актуальним є завдання «економізації» української дипломатії в сенсі зовнішньополітичного забезпечення просування на світових ринках економічних інтересів української держави, зокрема українського експорту.
1
Чому ця тема важлива?
Для успішного просування товарів та послуг України на міжнародні ринки, залучення іноземних інвестицій, забезпечення міжнародної допомоги необхідне суттєве коригування зовнішньоекономічної політики.
Економічні чинники національних інтересів присутні в актуальних зовнішньополітичних пріоритетах усіх країн світу, оскільки вони є джерелом добробуту громадян, забезпечують розвиток та процвітання держави. Економізація української зовнішньої політики є нагально необхідною реакцією на сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин, що потребує посилення ролі економічної дипломатії як ефективного інструмента забезпечення національних економічних інтересів.

Дискурс економічної дипломатії активно представлений в сучасному політичному порядку денному України. Основи внутрішньої та зовнішньої політики України передбачають забезпечення сталого розвитку економіки на ринкових засадах та її соціальної спрямованості, а також взаємовигідне співробітництво між державами. Зовнішня торгівля відіграє важливу роль в економічному розвитку України, у зв'язку з чим зростає значення підвищення ефективності торговельних зв'язків та формування конкурентоспроможного зовнішньоторговельного сектора України з використанням дипломатичних інструментів. Для успішного просування товарів та послуг України на міжнародні ринки, залучення іноземних інвестицій, забезпечення міжнародної допомоги необхідне суттєве коригування зовнішньоекономічної політики.

Економічна дипломатія має працювати на реалізацію вигідних для України напрямів структурних трансформацій економіки, актуалізувати дипломатичні інструменти для ефективнішої діяльності держави на зовнішніх ринках, нарощувати потенціал в найперспективніших секторах національної економіки, диверсифікувати географічну структуру зовнішньої торгівлі з мінімізацією критичної залежності від окремих держав та ринків, що у підсумку забезпечуватиме економічну безпеку України.

2
Сучасний стан справ
Діяльність України у сфері економічної дипломатії значною мірою пов'язана з Угодою про асоціацію (УА) з ЄС, зокрема Глибокою та всеохопною зоною вільної торгівлі (ГВЗВТ). Остання від самого початку була розділена на дві складові, оскільки здійснювалась не лише на виконання УА (у т. ч. в рамках режиму автономних торгових преференцій), але й у рамках переговорного процесу з ЄС та РФ щодо запровадження зони вільної торгівлі з 01.01.2016.
Низька ефективність ЗВТ і необхідність їх перегляду невдовзі після укладання зумовлена як відсутністю єдиної політики у сфері зовнішньої торгівлі, так і низькою якістю підготовки економічного обґрунтування доцільності їхнього укладення на підготовчому етапі.
Поступово удосконалюється інституційна база забезпечення міжнародної торгівлі. При Міністерстві економічного розвитку і торгівлі з 2015 року діє Рада з просування експорту, а з 2016 року – Офіс з просування експорту. Питаннями захисту інтересів українського бізнесу займається Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

Окрім торгівлі, увага приділяється питанню залучення інвестицій. При МЗС діє Рада експортерів та інвесторів. У серпні 2016 року Президент України створив Національну інвестиційну раду (у червні 2019 року було оновлено її склад). Координації зусиль на національному рівні сприяли засідання української частини двосторонніх міжурядових комісій з торгово-економічного співробітництва (наприклад, у 2017 році – з Білоруссю та Польщею). У жовтні 2016 року Кабінет Міністрів створив Офіс сприяння інвестиціям. У 2018 році на базі консультативно-дорадчого органу «Офіс з просування експорту» при МЕРТ України була створена державна установа «Офіс з просування експорту України», яка з грудня 2018 року розпочала самостійну роботу з підтримки українського бізнесу та просування експорту. Також було створено Експортно-кредитне агентство, яке на жаль поки не діє.

У частині діяльності із розширення присутності вітчизняних виробників на ринках інших країн шляхом укладання угод про ЗВТ результати є суперечливим. З одного боку, у липні 2016 року Україна підписала угоду про створення ЗВТ з Канадою, законопроект про ратифікацію було внесено Президентом до Верховної Ради наприкінці року як невідкладний, а її дія розпочалась з 01.08.2017. Протягом 2017 року тривали переговори щодо укладення угод про вільну торгівлю з Туреччиною (8 раундів), Ізраїлем (7 раундів). 11.06.2019 Верховна Рада України ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Ізраїлем. Водночас, попри заяви керівників Туреччини та України про укладання угоди про ЗВТ до кінця 2018 року, її так і не було фіналізовано.

Низька ефективність ЗВТ і необхідність їх перегляду невдовзі після укладання зумовлена як відсутністю єдиної політики у сфері зовнішньої торгівлі, так і низькою якістю підготовки економічного обґрунтування доцільності їхнього укладення на підготовчому етапі.

Відповідно до Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі уряд приділяв значну увагу розвитку кооперації з Китаєм та Індією. У грудні 2017 року підписано План дій Україна – КНР з реалізації ініціативи спільної побудови «Економічного поясу Великого шовкового шляху» та «Морського шовкового шляху ХХІ ст». З Індією було підписано спільний протокол про домовленості щодо співпраці на найближчу перспективу.

Зони вільної торгівлі України станом на 2017 рік. 11.06.2019 Верховна Рада України ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Ізраїлем, ведуться переговори про ЗВТ з Сербією
Низька ефективність ЗВТ і необхідність їх перегляду невдовзі після укладання зумовлена як відсутністю єдиної політики у сфері зовнішньої торгівлі, так і низькою якістю підготовки економічного обґрунтування доцільності їхнього укладення на підготовчому етапі.
Поступово удосконалюється інституційна база забезпечення міжнародної торгівлі. При Міністерстві економічного розвитку і торгівлі з 2015 року діє Рада з просування експорту, а з 2016 року – Офіс з просування експорту. Питаннями захисту інтересів українського бізнесу займається Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

Окрім торгівлі, увага приділяється питанню залучення інвестицій. При МЗС діє Рада експортерів та інвесторів. У серпні 2016 року Президент України створив Національну інвестиційну раду (у червні 2019 року було оновлено її склад). Координації зусиль на національному рівні сприяли засідання української частини двосторонніх міжурядових комісій з торгово-економічного співробітництва (наприклад, у 2017 році – з Білоруссю та Польщею). У жовтні 2016 року Кабінет Міністрів створив Офіс сприяння інвестиціям. У 2018 році на базі консультативно-дорадчого органу «Офіс з просування експорту» при МЕРТ України була створена державна установа «Офіс з просування експорту України», яка з грудня 2018 року розпочала самостійну роботу з підтримки українського бізнесу та просування експорту. Також було створено Експортно-кредитне агентство, яке на жаль поки не діє.

У частині діяльності із розширення присутності вітчизняних виробників на ринках інших країн шляхом укладання угод про ЗВТ результати є суперечливим. З одного боку, у липні 2016 року Україна підписала угоду про створення ЗВТ з Канадою, законопроект про ратифікацію було внесено Президентом до Верховної Ради наприкінці року як невідкладний, а її дія розпочалась з 01.08.2017. Протягом 2017 року тривали переговори щодо укладення угод про вільну торгівлю з Туреччиною (8 раундів), Ізраїлем (7 раундів). 11.06.2019 Верховна Рада України ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Ізраїлем. Водночас, попри заяви керівників Туреччини та України про укладання угоди про ЗВТ до кінця 2018 року, її так і не було фіналізовано.

Низька ефективність ЗВТ і необхідність їх перегляду невдовзі після укладання зумовлена як відсутністю єдиної політики у сфері зовнішньої торгівлі, так і низькою якістю підготовки економічного обґрунтування доцільності їхнього укладення на підготовчому етапі.

З 2017 року поширюється практика проведення двосторонніх бізнес форумів, у т. ч. за підтримки на вищому політичному рівні ­– проведено низку двосторонніх (Албанія, Угорщина, Білорусь, Литва, Південна Корея тощо) та міжнародних економічних форумів (Канада, Грузія) за участю керівництва України. Працювали спільні міжурядові комісії (Молдова, Білорусь, В'єтнам, Саудівська Аравія тощо). З окремими партнерами їх діяльність поновлена після значної перерви (Польща, Китай), з окремими – домовлено про заснування спільних комісій (Албанія, Катар, Колумбія).
Успіхом економічної складової вітчизняної дипломатичної діяльності стало рішення Ради ЄС про розширення квот строком на три роки на безмитне ввезення до країн ЄС продукції багатьох важливих секторів вітчизняної економіки
З 2017 року започаткована практика відвідування країн торговельними місіями. У квітні 2018 р. відбулася Перша українська торгова місія до Гани та Нігерії на чолі з Торговельним представником України за участю представників 14 українських компаній. Протягом року відбулись торговельні місії до Австрії, Ізраїлю, Туреччини та Німеччини. Офіційні сайти Ради експортерів при МЗС України та «Офісу з просування експорту» надавали інформацію стосовно виставок та інших заходів у багатьох країнах світу, участь у яких могла би бути корисною вітчизняним суб'єктам ЗЕД.

Важливою складовою економічної дипломатії була робота в Органі з вирішення спорів Світової організації торгівлі (СОТ), насамперед у частині позовів проти РФ. Водночас на реалізацію економічної дипломатії впливали політичні аспекти, наприклад, Торговельний представник України була змушена проігнорувати щорічний експортний форум, що проходив під егідою СОТ, через місце його проведення – Угорщину, з якою виник конфлікт на ґрунті «мовного» закону.

Успіхом економічної складової вітчизняної дипломатичної діяльності стало рішення Ради ЄС від 28.06.2017 про розширення квот строком на три роки на безмитне ввезення до країн ЄС продукції багатьох важливих секторів вітчизняної економіки. У травні 2017 Україну було офіційно запрошено приєднатися до Конвенції Пан-Євро-Мед. До кінця 2017 року тривали внутрішньодержавні процедури приєднання, проте вже з травня Україна брала участь у діяльності робочих органів Конвенції в якості спостерігача, що дозволило розпочати переговори з низкою торгових партнерів щодо ініціювання т. зв. трикутника кумуляції (Україна – країна-член Конвенції – ЄС) із застосуванням відповідних преференцій (Македонія, ЄАВТ).

У контексті співпраці з ЄС у рамках імплементації УА постійно проводяться зустрічі двосторонніх органів, зокрема у 2018 році: Діалог високого рівня Україна – ЄС щодо горизонтальних питань та окремих секторів промисловості, перше засідання Підкомітету Україна – ЄС з питань торгівлі та сталого розвитку, Четверте засідання Ради асоціації між Україною та ЄС.

Протягом 2018 року Україна збільшувала обсяги зовнішньої торгівлі, але при цьому погіршувала зовнішньоторговельний баланс. Експорт товарів зріс на 9,4 %, а імпорт – на 14,8%. Найбільш суттєвим було зростання надходжень від експорту металів (на 1,5 млрд дол.) та експорту сільськогосподарських товарів (на 670 млн дол.). Ці дві галузі сформували 57% від загальних надходжень від експорту товарів з України. Таким чином зберігається сировинно-аграрний характер національного експорту. Відсутність чіткого бачення стосовно торгівлі з РФ призвела до збільшення товарообігу з нею на 5,4%.
3
Стратегічне бачення
Верховна Рада наразі не належить до акторів, які формують стратегічне бачення у сфері економічної дипломатії, де першість належить Президенту та Уряду.

Стратегія сталого розвитку «Україна–2020»
Питання економічної дипломатії згадується в базових стратегічних документах, зокрема в Стратегії сталого розвитку «Україна–2020», яка за «вектором розвитку» передбачає реалізацію реформи дипломатичної служби та низки внутрішніх реформ економічного спрямування (у т. ч. програми розвитку українського експорту), зорієнтованих на відновлення макроекономічної стабільності, стійке зростання економіки екологічно невиснажливим способом, створення сприятливих умов для ведення господарської діяльності та прозорої податкової системи. Дана Стратегія не містить деталізації щодо розвитку сфери економічної дипломатії, але як дороговказ для перетворень визнає УА з ЄС, що дає підстави вбачати за даним напрямком головний вектор зовнішньоекономічної політики України.
Щорічні Послання Президента України до Верховної Ради України
Стратегічне бачення розвитку економічної дипломатії окреслюють щорічні Послання Президента України до Верховної Ради України. В Аналітичній доповіді до Послання 2016 року наголошувалось на необхідності пришвидшення роботи з підписання угод про ЗВТ з Туреччиною та максимально швидкому вступі в силу угоди про ЗВТ з Канадою. У Посланні 2017 року зроблено особливий наголос на здобутках та завданнях економічної дипломатії, насамперед у межах реалізації УА. У Посланні 2018 року зазначалось, що в умовах загальносвітової тенденції «економізації» зовнішньої політики країн світу, нової актуальності набуло завдання «економізації» української дипломатії в сенсі зовнішньополітичного забезпечення просування на світових ринках економічних інтересів української держави, зокрема українського експорту.

Під час 13-ї наради керівників закордонних дипломатичних установ України Президент наголосив на зростанні ролі економічної складової дипломатії, насамперед, у частині створення нових можливостей для залучення інвестицій в Україну.

Середньостроковий план пріоритетних дій до 2020
У 2017 році досягнутий значний поступ на рівні стратегічного розвитку міжнародної торгівлі, зокрема, був затверджений Середньостроковий план пріоритетних дій до 2020 р. Для МЕРТ у плані дій серед іншого зазначений напрям покращення інвестиційного клімату та розвиток українського експорту.

Експортна стратегія України
У березні 2017 року відбулася презентація Експортної стратегії України – Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі 2017-2021 рр., яку декілька років розробляло МЕРТ в тісній координації з профільними міністерствами. План дій з виконання Дорожньої карти визначає 56 завдань та передбачає залучення близько 40 державних і недержавних інституцій. В «Експортній стратегії України на 2017-2021 рр.» визначено вектор розвитку і реалізації торговельного потенціалу та зростання експорту.

Угода про асоціацію з ЄС
Важливим стратегічним документом у сфері економічної дипломатії є УА між Україною та ЄС, що включає ГВЗВТ, а також план заходів з імплементації Угоди. Урядом затверджений план заходів щодо виконання УА, який передбачає 2016 завдань і близько 5 тисяч заходів, а також узгоджується з планом пріоритетних дій уряду, стратегічними документами з питань секторальних реформ, включає узгоджені з ЄС дорожні карти.
Залишаються неврегульованими питання торговельної співпраці з РФ та територією Криму. Відсутні стратегії по виходу на окремо визначені регіони, які є джерелом інвестицій і цільовими експортними ринками в Азії і Америках. Урядові програми співробітництва (такі як Програма співробітництва України з країнами Африки на період 2013-2015 рр.) не були актуалізовані, попри декларативні заяви. Відсутні інші актуальні стратегічні документи, які б комплексно відтворювали зовнішньоекономічні устремління України. Стан міжнародного економічного співробітництва в цілому характеризується відсутністю актуальних середньострокових документів двостороннього характеру за винятком УА з ЄС.

4
Що робилося ВРУ
93 депутатські групи з міжпарламентських зв'язків із зарубіжними країнами обговорюють перспективи, спрямовані на підтримку розвитку співробітництва на економічному, фінансовому та політичному рівнях, але оцінка ефективності їх функціонування не здійснюється.
Верховна Рада має у своєму арсеналі політичні, інституційні та законодавчі інструменти розвитку економічної дипломатії.

У заявах політиків питання економічної дипломатії, посилення інвестиційної привабливості та нарощування експортного потенціалу займають помітне місце. Водночас, співпраця між гілками влади щодо питань економічної дипломатії не носить системного характеру, характеризується відсутністю публічних координаційних документів.

Парламент використовує різноманітні інституційні можливості для налагодження зв'язків із закордонними партнерами, такі як створення депутатських груп, формування постійних делегацій, спільних міжпарламентських комісій, входження до міжпарламентських асамблей.

Станом на 2019 рік, Верховна Рада декларує 110 депутатських груп з міжпарламентських зв'язків із зарубіжними країнами. Звіт про роботу Комітету Верховної Ради у закордонних справах зазначає, що нині реально функціонує 93 такі групи, однак їх ефективність є дуже різною. Під час зустрічей обговорюються перспективи, спрямовані на підтримку розвитку співробітництва на економічному, фінансовому та політичному рівнях, але оцінка ефективності їх функціонування не здійснюється.

Верховною Радою було сформовано 10 постійних делегацій, серед яких в контексті економічної дипломатії слід виділити такі:

Українська частина Парламентського комітету асоціації;
Постійна делегація у Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва;
Постійна делегація у Парламентському вимірі ЦЄІ;
Постійна делегація в Міжпарламентській асамблеї Євразійського економічного співтовариства (в якості спостерігачів);
Постійна делегація у Парламентській асамблеї ГУАМ;
Постійна делегація Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС - Східні сусіди (ПА ЄВРОНЕСТ).
Також Україна входить до 4 міжпарламентських асамблей, створена Міжпарламентська комісія зі співробітництва Верховної Ради України та Національних Зборів Республіки Білорусь.

Провідна роль у сфері економічної дипломатії у Верховній Раді належить Комітету у закордонних справах.

Комітет виборців України проаналізував продуктивність роботи комітетів Верховної Ради восьмого скликання за 5 років і визнав його роботу найефективнішою, показник ефективності – 76%. Комітет приділив велику увагу підготовці проекту Закону України «Про дипломатичну службу», який був прийнятий 07.06.2018. Окрім цього, протягом 8 скликання Комітетом було проведено парламентські слухання, 3 комітетські, а також понад 30 круглих столів, міжнародних семінарів та конференцій. У Комітеті відбулося понад 1200 зустрічей з керівниками дипломатичних місій акредитованих в Україні та іноземними офіційними делегаціями, здійснено 7 візитів до парламентів зарубіжних країн (Грузія, Угорщина, Молдова, Болгарія, Ізраїль, Нідерланди та США).

13.05.2015 Комітет у закордонних справах спільно з Комітетом з питань промислової політики та підприємництва провів круглий стіл на тему «Стан та перспективи торговельно-економічного співробітництва: міжнародний вимір», а 03.11.2016 круглий стіл на тему: «Розвиток торгово-економічної співпраці між Україною та Африкою».

Серед основних здобутків 2017 року в економічній сфері Комітет виділив:

СОТ: Закон про ратифікацію Протоколу про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі.
Японія: Закон про ратифікацію Угоди між Україною та Японією про сприяння та захист інвестицій; Закон про ратифікацію Договору (у формі обміну нотами) між Урядом України та Урядом Японії про надання кредиту для реалізації проекту модернізації Бортницької станції очищення стічних вод у рамках реалізації проекту «Реконструкція споруд очищення стічних каналізаційних вод і будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів Бортницької станції аерації»; Закон про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Урядом України та Урядом Японії щодо Кредитної угоди про Другу позику на політику розвитку на здійснення економічних реформ між Кабінетом Міністрів України та Японським агентством міжнародного співробітництва;
Канада: Проект Закону про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою (Комітет розглянув та рекомендував ратифікувати Угоду).
У лютому 2018 року було затверджено список пріоритетних євроінтеграційних законопроектів для розгляду Верховною Радою як Дорожню карту законодавчого забезпечення виконання УА.
Голова Комітету Г. Гопко виступала одним із популяризаторів міжнародного плану відновлення України (т. зв. «План Маршала»), а за ініціативи Комітету в парламенті було проведено низку публічних заходів за проблематикою міжнародної торгівлі.

У 2018 році за результатами обговорення Комітетом були ухвалені позитивні рішення щодо необхідності ратифікації низки фінансових угод з міжнародними фінансовими інституціями, такими як ЄБРР і ЄІБ, які стосувалися надання коштів для здійснення в Україні інфраструктурних проектів – побудова та реконструкція автомобільних та залізничних шляхів, ліній електропередач, збільшення енергоефективності приміщень ВНЗ, та підтримано приєднання України до Метричної конвенції. Комітет також рекомендував Верховній Раді ратифікувати низку двосторонніх угод у різних галузях, наприклад з Молдовою щодо спільного контролю транспортних засобів та про реадмісію осіб; з США про податкові вимоги до іноземних рахунків FATCA; з Туреччиною про взаємне сприяння та захист інвестицій.

У 2017 році задля реалізації Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі було створено Раду з міжнародної торгівлі в якості тимчасового консультативно-дорадчого органу Кабінету Міністрів, яка має сприяти координації дій ЦОВВ у сфері підтримки зростання експорту та спрощення процедур міжнародної торгівлі. Очолює Раду Перший віцепрем'єр-міністр – Міністр економічного розвитку і торгівлі України, а до її складу входять заступники профільних міністрів, голови комітетів Верховної Ради тощо.

Однак позитивна динаміка міжінституційної координації інколи мала збої. Показовим прикладом було проходження в першому читанні популістського законопроекту №7206 «Купуй українське – плати українцям», який викликав широкий резонанс і спротив з боку МЕРТ та низки інших урядових структур, що опікуються європейською проблематикою. Загальною проблемою є відсутність зрозумілої економічної політики, коли широка приватизація межує з мораторієм на продаж земель сільськогосподарського призначення, а укладання ЗВТ з протекціоністськими законами по окремих галузях.

У лютому 2018 року було затверджено список пріоритетних євроінтеграційних законопроектів для розгляду Верховною Радою як Дорожню карту законодавчого забезпечення виконання УА. «Дорожня карта» розрахована на 2018-2019 рр. і постійно оновлюється. Конструктивний діалог та ефективна координація роботи між парламентом та урядом на основі Дорожньої карти відіграють вирішальну роль у виконанні Угоди. Як результат, в рамках Дорожньої карти прийнято 11 євроінтеграційних законопроектів у ІІ читанні та 10 – у І читанні. Парламентський нагляд за виконанням УА здійснює Комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції

Основні політичні сили та їх лідери виголошують позиції, які консолідуються навколо європейського вибору України, зокрема економічної складової інтеграції.
Таким чином можна констатувати активну діяльність парламенту, зокрема проведення постійних зустрічей в рамках різносторонніх форматів, але водночас зовнішня економічна політика України проявляється переважно у реактивній формі.

Щодо поточного складу парламенту, то питання економічної дипломатії не є основними в програмах провідних політичних партій та тісно пов'язані із загальним економічним розвитком країни. Елементи звернень до пріоритетів економічної діяльності України у світовому просторі містяться як в передвиборчих програмах парламентських політичних партій і кандидатів від цих партій на посаду Президента, так і в коаліційній угоді. Здебільшого наголошується на декларуванні намірів усіляко сприяти проведенню політики, спрямованої на розширення експорту (насамперед експорту готової продукції, а не сировинних товарів) та імпортозаміщення, а також врахування національних інтересів України).

Основні політичні сили та їх лідери виголошують позиції, які консолідуються навколо європейського вибору України, зокрема економічної складової інтеграції. Декларуються цілі створення конкурентоспроможних експортоорієнтованих виробництв, а роль основного драйвера у даних процесах відводиться аграрному сектору. Повністю консолідованою позицію вважати не можна через розбіжності у питаннях глибини економічної інтеграції з ЄС, подальшого розвитку відносин з РФ, напрямків зовнішньої економічної експансії, а також внутрішніх пріоритетів реформування економічної системи, зорієнтованих на посилення міжнародної позиції України.

5
Основні проблеми та ризики
Прийнята 07.06.2018 нова редакція Закону України «Про дипломатичну службу» розширила економічну складову дипломатичної діяльності України
В плані економічних результатів у зовнішній сфері відбувається виконання планових завдань з імплементації УА з ЄС з відставанням від графіка, на тлі дискримінаційної політики в торговій сфері з РФ, зниження показників зовнішньої торгівлі та інвестицій, відсутністю значних спільних міжнародних проектів. Оскільки успіхи економічної дипломатії залежні від наявності міцного фундаменту всередині країни, то відсутність помітного прогресу щодо здійснення внутрішніх реформ накладає відбиток і на результативність зовнішньоекономічної політики.

Прийнята 07.06.2018 нова редакція Закону України «Про дипломатичну службу» розширила економічну складову дипломатичної діяльності України, додавши забезпечення та координацію діяльності з торговельно-економічних питань, що здійснюється закордонними дипломатичними установами України, до основних функцій органів дипломатичної служби. Запроваджено вимогу погодження з боку МЗС України призначень керівників і співробітників торговельних представництв України. але, в законі не врегульовано питання економічної дипломатії, хоча вона є одним з ключових напрямів зовнішньої політики України.

Моніторинг виконання УА показує, що одним із слабких місць є саме проходження необхідних рішень у ВРУ. Наявність значного спротиву окремих груп інтересів знижує ефективність проходження євроінтеграційних законопроектів, має місце безвідповідальне ставлення частини народних обранців до декларованих їхніми політичними силами намірів руху до ЄС. З цілого ряду причин, включаючи відсутність спеціальних процедур у цьому питанні, багато важливих частин законодавства, пов'язаного з інтеграцією в ЄС, затримувалися протягом багатьох років. Як наслідок, Україна не виконувала значну частину зобов'язань. Загальний прогрес виконання Верховною Радою УА оцінений у 28%, у 2018 році - 40%.
6
Рекомендації
1
Україні необхідно сконцентрувати зусилля на просуванні інтересів на світових ринках вітчизняних виробників визначених пріоритетних галузей, підґрунтям для якого мають стати прискорені економічні реформи та ефективна експортна стратегія. Роль парламенту полягає у створенні належного законодавчого фундаменту для посилення українських економічних позицій у світі.
2
Економічна дипломатія має стати для Верховної Ради пріоритетом міжпарламентських зв'язків, на якому має акцентуватись використання всіх наявних інструментів. Економічні інтереси України мають бути представлені у порядку денному діяльності постійних делегацій, депутатських груп з міжпарламентських зв'язків із зарубіжними країнами, міжпарламентських асамблей, спільних міжпарламентських комісій.
3
Беззаперечним пріоритетом роботи нового парламенту має стати прийняття законів, спрямованих на надолуження темпів імплементації УА між Україною та ЄС, зокрема в частині ГВЗВТ. Запровадження конструктивного діалогу та ефективна координація роботи між парламентом та урядом, насамперед на основі Дорожньої карти, мають вирішальне значення для успішного виконання Угоди.
4
Важливим є скасування бар'єрів на митниці. Верховна Рада має ухвалити закон про уповноваженого економічного оператора, що дозволить розраховувати на просування в митній лібералізації та у перспективі – на приєднання до Конвенції про єдиний режим транзиту.
5
Парламентський комітет асоціації має бути зосереджений на лобіюванні внесення змін до Угоди в інтересах України. Зокрема, слід продовжити діалог щодо поглиблення співробітництва у пріоритетних галузях та розпочати роботу щодо оновлення, де це необхідно, додатків до Угоди з метою сприяння процесу імплементації, узгодженому з розвитком права ЄС.
6
Оскільки Україна досі не має чіткої стратегії взаємодії з РФ і, що ще важливіше, тимчасово окупованими територіями України, ВРУ має виступити драйвером цього процесу. Потрібно визначити сфери в яких можна взаємодіяти, в яких потрібні заборони, в яких РФ є конкурентом, як використовувати російські технології і робочу силу, як стати привабливими для капіталу, що тікає з РФ.
7
Важко здійсненим, але необхідним є відхід від популістичних закликів та законодавчих ініціатив (на кшталт «Купуй українське – плати українцям»), які суперечать міжнародним зобов'язанням, несуть шкоду іміджу держави на зовнішній арені, створюють підґрунтя для застосування обмежувальних заходів щодо України та не мають економічного ефекту, який би перекривав вищезазначені втрати.

8
Необхідно ініціювати спільно з урядом розробку портфелю національних проектів, реалізація яких в короткі терміни дозволить покращити конкурентоспроможність української економіки та відповідних законопроектів для їх швидкої та якісної реалізації. Внаслідок цього можливим стане підвищення ефективності міжпарламентської дипломатії в економічній сфері.