Артем Филипенко

Регіон:
Чорноморський регіон
Країна:
Молдова, Росія
Тема:
Публічна дипломатія

Записка присвячена аналізу ситуації, що склалася навколо Придністровського регіону Республіки Молдова (невизнаної Придністровської Молдавської республіки). Надається огляд стану переговорного процесу щодо придністровського врегулювання, російсько-молдавських відносин, позиції Російської Федерації та України в придністровському питанні.

ПОТОЧНА СИТУАЦІЯ

Ситуація навколо Придністровського регіону Республіки Молдова (невизнана Придністровська Молдавська республіка (ПМР) характеризується наступними чинниками:

  1. Переговорний процес щодо придністровського врегулювання перебуває у стані стагнації. Остання зустріч у форматі “5+2” (Республіка Молдова, Придністров’я, Російська Федерація, Україна, ОБСЄ плюс США та ЄС в якості спостерігачів) відбулася у Берліні ще 2-3 червня 2016 р. Під час цієї зустрічі був ухвалений “Берлінський протокол”, який передбачав своєрідну “дорожню карту” з п’яти напрямів (апостиль дипломів, виданих у Придністров’ї; використання автомобілів із номерними знаками, виданими у Придністров’ї для участі у міжнародному дорожньому русі; налагодження телекомунікації і зв’язку; співробітництво в галузі екології, зокрема, охорони ресурсів Дністра; питання кримінальних справ, порушених у Молдові проти т.зв. громадян Придністров’я). Однак жоден з цих пунктів досі не виконано.

Наприкінці серпня 2017 р. після 5-місячної перерви відбулася зустріч представника Молдови з політичних питань Г. Белана та представника невизнаної ПМР з політичних питань В.Ігнатьєва. Ще одна зустріч політичних представників відбулася 8 вересня. Втім, вони не дали конкретних результатів. Єдиним позитивним зрушенням можна вважати те, що Придністров’я нещодавно запропонувало компромісне рішення щодо використання нейтральних (без молдавської та придністровської символіки) автомобільних номерів.

Переговорний процес ускладняється і суперечками між Урядом Молдови та парламентською більшістю, з одного боку та Президентом Молдови Ігорем Додоном, якого підтримує опозиційна Партія соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ), з іншого. Уряд, який контролюється Демократичною партією на чолі з Владимиром Плахотнюком, прагне обмежити вплив Президента у зовнішній та оборонній політиці. Це призводить до постійних конфліктів, оскільки президент намагається відігравати провідну роль в питанні налагодження відносин з  ПМР. Водночас в деяких питаннях Уряду і Президенту вдається знайти консенсус (наприклад, у питанні про створення спільних пунктів пропуску на українсько-молдавському кордоні).

Однією з передвиборчих обіцянок І.Додона було врегулювання конфлікту шляхом перетворення Республіки Молдова на федерацію. Незважаючи на відверто проросійську позицію І.Додона, керівництво та громадськість Придністров’я відкидають його ініціативи. Зокрема, молдавський президент виступив з пропозицією щодо участі Придністров’я у виборах до молдавського парламенту. В цьому був і його очевидний розрахунок. Залучення Придністров’я до виборчого процесу дозволило би збільшити кількість проросійськи налаштованих виборців і, відповідно, голосів, відданих за Партію соціалістів. Однак Президент невизнаної ПМР В.Красносельський не виявив бажання йти на поступки І.Додону у цьому чутливому питанні, наголосивши що “громадяни” Придністров’я не можуть брати участь у виборах “іншої держави”.

Подібна непоступливість придністровської верхівки в діалозі з Кишиневом не є якимось виключенням. І раніш були приклади, коли керівництво ПМР виступало всупереч інтересам Кремля, виходячи з того, що Росія все рівно не поступиться своїм впливом на цей регіон, а відтак буде змушена змиритися із позицією придністровської верхівки. В той час як Росія об’єктивно зацікавлена в перемозі проросійських сил на парламентських виборах, що дозволило б сформувати відповідну більшість та Уряд. Також придністровська сторона наводить в якості аргументу проти діалогу з І.Додоном відсутність у Президента Молдови необхідних повноважень.

В той же час уряд РМ розпочав роботу над створенням нової концепції придністровського врегулювання. Одним з ключових положень документу стане створення “Фонду реінтеграції”, в який влада, міжнародні партнери, бізнес, а можливо і громадяни Молдови можуть вносити кошти на просування процесу реінтеграції. Нова концепція буде ґрунтуватися на стратегії “спільних просторів” і передбачає поетапне включення Придністров’я в правовий, економічний, політичний та гуманітарний простір Молдови.

  1. Відбулося погіршення російсько-молдавських відносин, що впливає і на процес придністровського врегулювання. 3 травня 2017 р. Конституційний Суд РМ визнав перебування російських військ в Придністровському регіоні Республіки Молдова незаконним. 21 липня 2017р. Парламент Молдова виступив із заявою, в якій закликав Російську Федерацію завершити процес виведення своїх військ та озброєнь з території РМ та доручив Уряду вжити всі наявні механізми для ухвалення резолюції ООН про виведення з території країни незаконно розташовані російські війська. 22 вересня Прем’єр-міністр РМ П. Філіп, виступаючи на 72-й сесії Генеральній Асамблеї ООН запропонував внести у порядок денний сесії питання про виведення російських військ з території Республіки Молдова.

2 серпня Уряд Республіки Молдова визнав персоною нон-грата спеціального представника Російської Федерації в Придністров’ї віце-прем’єра РФ Д. Рогозіна. Цій події передував скандал, коли Молдова відмовила російській делегації на чолі з Д. Рогозіним в прольоті повітряним простором Молдови та посадці літаків російських ВКС в аеропортах Кишинів та Тирасполь. Румунія також відмовилась пропускати через свій повітряний простір цивільний літак, яким російський посадовець летів до Кишинева.

Крім того, молдавські правоохоронні органи постійно зупиняють та депортують російських військових, які прямують до Придністров’я, а також російських експертів та журналістів.

Не припиняється і інформаційний тиск на РМ. Наприкінці серпня в російських ЗМІ (“Независимая газета”, “Московский комсомолец” та інші) з’явилася низка публікацій, в яких стверджувалося про ймовірність виникнення військового конфлікту в Придністров’ї.

ПОЗИЦІЯ РОСІЇ

Позиція Росії в придністровському врегулюванні залишається вичікувальною. Судячи зі всього, РФ відмовилася від безпосередньої фінансової допомоги Придністров’ю, пропонуючи замість цього налагоджування торгово-економічних контактів з російськими регіонами. Основною формою підтримки є так звані “газові гроші”. Придністров’я споживає російський газ, однак не сплачує коштів “Газпрому”, внаслідок чого борг сепаратистського анклаву складає 6 млрд дол. США. Придністров’я отримує також допомогу в рамках автономної некомерційної організації (АНО) “Євразійська інтеграція”, яка реалізує на території регіону соціальні проекти. Як показують результати журналістських розслідувань, ця допомога є однією з корупційних схем.

Присутність Російської Федерації в регіоні гарантується Оперативною групою російських військ (ОГРВ) загальною чисельністю близько 1,6 тисяч військовослужбовців (три батальйони). Крім того, невизнана ПМР має власну армію (чотири мотострілецькі бригади та окремий танковий батальйон), яка має на озброєнні важку артилерію, танки, бронетехніку та літальні апарати. У випадку виникнення збройного конфлікту придністровська армія є резервом російського контингенту. Сьогодні, після денонсації Україною угод щодо транзиту для ОГРВ, жителі Придністров’я є мобілізаційним ресурсом для російських військ.

Протягом останніх трьох років спостерігається зростання кількості навчань, як придністровських, так і російських військовослужбовців, характер яких (відбиття авіаційної атаки, артилерійські стрільби, форсування водної перешкоди тощо) свідчить про відпрацювання не лише оборонних, але й наступальних операцій. Так у вересні мотострілецький батальйон ОГРВ на планових навчаннях відпрацював взаємодію з артилерійськими підрозділами придністровської армії. За оцінками молдавських експертів, ці навчання були частиною російсько-білоруських навчань “Захід-2017”.

ПОЗИЦІЯ УКРАІНИ

За останній час Україна зробила низку кроків, кінцева мета яких є введення придністровських економічних агентів у молдавське правове поле. Відкриття спільного українсько-молдавського пункту пропуску “Кучурган” було сприйняте у Тирасполі та Москві як “блокада” регіону. Проте, очевидне погіршення економічної ситуації в ПМР (девальвація валюти, зростання цін, скорочення виробництва, демографічна криза) має зробити придністровські еліти більш поступливими на переговорах з Кишиневом. Відкриття спільного пункту пропуску “Кучурган” мало серйозний політичний резонанс. В той же час було б бажано продовжити означену роботу: а) провести облаштування пункту пропуску “Кучурган-Первомайськ” з тим, щоб забезпечити спільний митний контроль за рухом товарів; б) передбачити створення у найближчій перспективі інших пунктів пропуску на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону.

Керівництво Придністров’я намагається покращити імідж свого регіону в України, запрошуючи для цього українських журналістів.

Російська агресія проти України та погіршення українсько-російських відносин обмежили участь України у переговорному процесі щодо придністровського регулювання. Основна увага Києва була прикута до загрози з боку російського військового контингенту, розташованого в Придністров’ї, а основні зусилля спрямовані на мінімізацію означеної загрози. Є сподівання на те, що з призначенням на посаду спеціального представника з придністровського врегулювання Віктора Крижанівського (він вже обіймав цю посаду в 2008-2010 рр.), українська позиція з придністровського врегулювання набуде більш чітких обрисів.

Слід звернути увагу на той факт, що в Республіці Молдова (без Придністров’я) проживає численна українська діаспора (близько 280 тисяч за даними перепису 2004 р.). Ця діаспора знаходиться переважно під впливом російської пропаганди, райони, населені українцями віддають свої голоси переважно проросійським партіям. Враховуючи той факт, що Україна не зацікавлена у перемозі проросійських сил на майбутніх виборах (2018), слід посилити інформаційно-роз’яснювальну роботу серед українського населення РМ.

Варто також зазначити, що непродумані заяви деяких українських політиків та експертів (про можливість державного перевороту в РМ, необхідність “громадської” блокади Придністров’я, про можливість виникнення нової війни на Дністрі тощо) сприяють нагнітанню ситуації і швидше негативно впливають на ситуацію в самій Молдові.

ВИСНОВКИ

Найближчим часом не варто очікувати суттєвих зрушень у врегулюванні придністровського конфлікту. Позиції сторін залишаються незмінними, зокрема, придністровська сторона рішуче відмовляється від обговорення питання про статус Придністров’я, відстоюючи “незалежність” цієї території. Можна очікувати лише незначних кроків назустріч, як, наприклад, в питанні про участь придністровського автотранспорту в міжнародному русі (питання автомобільних номерів).

Так само не варто очікувати і поступок з боку Російської Федерації у питанні щодо виведення російського військового контингенту та озброєнь з Придністров’я, а також заміни військової миротворчої місії цивільною. Водночас позиція Республіки Молдова стосовно виведення російських військових потребує всебічної публічної підтримки з  боку України. Варіант заміни військової місії на поліцейську також  є в інтересах  України.

Активізація і майбутнє переговорного процесу багато в чому залежить від внутрішньополітичної ситуації в РМ, зокрема, від результатів парламентських виборів, які мають відбутися в 2018 р. Росія розраховує на перемогу на цих виборах проросійських сил, зокрема, Партії соціалістів Республіки Молдова, фактичним лідером якої залишається Президент РМ І.Додон. Перемога на виборах дасть соціалістам змогу сформувати більш лояльний та поступливий до Росії Уряд. Перешкодою на шляху до перемоги проросійських сил може стати ухвалена змішана система виборів до Парламенту.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

Рекомендації