Микола Капітоненко

Регіон:
ЄС
Країна:
Німеччина
Тема:
Публічна дипломатія

 Питання національної безпеки та перспектив євроінтеграції України у міжпарламентській співпраці України та Німеччини

У сфері міжнародної та регіональної безпеки міститься значний простір для стратегічного співробітництва між Україною та Німеччиною. Водночас умовою для його розвитку є здатність розуміти нюанси позицій і мотивів Берліну щодо питань членства України в ЄС і НАТО, діалогу з Росією, а також інших чутливих аспектів регіональної безпеки.

Як Бундестаг, так і Верховна Рада не мають сильного впливу на зовнішню політику. Цей вплив стає найбільшим під час ратифікації міжнародних договорів та вирішення питань миротворчих чи багатосторонніх операцій.

В той же час, міжпарламентське співробітництво здатне впливати на динаміку двосторонніх відносин шляхом удосконалення каналів комунікації, і не тільки між депутатами, але й між депутатами й громадськістю та ЗМІ обох країн; вироблення спільного бачення стратегічних проблем; організації діалогу між партіями.

ПЕРЕТИН СТРАТЕГІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ СТОРІН

Спільними пріоритетами зовнішньої політики і політики безпеки України та Німеччини є:

  • Сильна та єдина Європа;
  • Міцні трансатлантичні зв’язки;
  • Мир, безпека, демократія та права людини.

ФРН зацікавлена у сильній, стабільній та демократичній Україні. Берлін надає допомогу Україні у значних обсягах (більше 1.2 мільярдів євро із 2014 року), спрямовуючи її переважно на підтримку демократії, вдосконалення інституцій, сприяння економічному розвитку та посилення громадянського суспільства. Значні зусилля також націлені на подолання гуманітарних наслідків конфлікту на Сході України. 

Німеччина є стороною Нормандського формату, одним із ключових елементів режиму антиросійських санкцій та послідовно виступає на припинення російської агресії та відновлення територіальної цілісності України. 

В умовах кризи трансатлантичних зв’язків Берлін перебирає на себе більш активну роль у питаннях європейської безпеки. Більшість політичних партій поділяють думку про бажаність посилення такої ролі. Ці фактори створюють поле спільних стратегічних інтересів Німеччини та України у сфері безпеки, як регіональної – із посиленою відповідальністю ФРН та акценті на питаннях миру й демократії; так і національної безпеки України – із спільною зацікавленістю обох країн у її зміцненні.

Водночас варто враховувати а) поширеність думки в Німеччині про необхідність підтримки діалогу з Росією; та б) позицію Німеччини щодо розширення НАТО та ЄС, яка наразі полягає в тому, що розширення ЄС має охопити країни Західних Балкан; а розширення НАТО взагалі навряд чи призведе до зміцнення безпеки в Європі. Ці застереження окреслюють рамки поля для стратегічного діалогу, а також вказують на постійну потребу для України шукати нові аргументи у питаннях від Північного потоку-2 до НАТО або перспектив врегулювання конфлікту на Сході України.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ БЛОКИ ПРОГРАМ ПАРТІЙ

Наступні вибори до Бундестагу у 2021 році. Поточний рейтинг підтримки: Християнсько-демократичний союз і Християнсько-соціальний союз (ХДС/ХСС) – 36%; Зелені – 20%; Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) – 16%; Альтернатива для Німеччини – 10%; Ліві – 8%; Вільна демократична партія (ВДП) – 5%. 

 

Партія/блок Пріоритети зовнішньої політики
ХДС/ХСС Головні виклики: міграційна криза, посилення авторитарних режимів, політика Росії, непередбачуваність адміністрації США.

Режим антиросійських санкцій має зберігатися до виконання Мінських угод.

Поглиблення євроінтеграції. Створення європейських безпекових структур, посилення спільних політик, зокрема щодо кордонів та біженців.

СДПН Стабілізація відносин із Росією можлива, але лише за умов виконання вимог Мінських угод. 

Поглиблення європейської інтеграції у соціальній та оборонній сферах, але проти збільшення оборонних видатків.

Зелені Збереження і поглиблення євроінтеграції. Фокус на розв’язанні глобальних проблем спільними зусиллями. Більш соціальна, екологічна та демократична Європа.

Більше відповідальності для Німеччини у питаннях миру, прав людини та глобальної справедливості.

Агресивна політика Росії – незаконна анексія Криму, війна на Сході України – завдала шкоди європейській безпеці. Підтримка Москвою популістських антиліберальних рухів на Заході є викликом.

«Зелена» зовнішня політика для миру й прав людини: роззброєння, попередження криз, підтримка громадянських суспільств, посилення ролі ООН.

Альтернатива для Німеччини Євроскептики. Повернення до «Європи націй», референдум про вихід з Єврозони. 

Реформування ООН. Зміцнення європейського компоненту НАТО, але без європейської армії. Збільшення військових можливостей Німеччини. Посилення ролі ОБСЄ. 

Відносини із Росією мають пріоритетне значення з огляду на її роль у побудові європейської безпеки.

ВДП Поглиблення торгівельно-економічних відносин із США. 

Посилення координації всередині НАТО. Збільшення військових видатків та більше відповідальності Німеччини за безпеку в Європі

Підтримка України, Грузії та Молдови.

Діалог з Росією; зняття санкцій лише після припинення агресивної політики Росії.

Ліві «Перезавантаження» ЄС як соціально орієнтованого проекту. Поглиблення євроінтеграції у соціальній сфері, але без створення оборонного союзу.

Мир без ядерної зброї. Роззброєння. Відкликання Бундесверу з усіх іноземних операцій. Попередження конфліктів та мирне врегулювання суперечок.

Нормалізація відносин з Росією. 

 

Відповідно до Коаліційної угоди 2018 року, основними пріоритетами зовнішньої політики Німеччини є: 

1) контроль над озброєннями;

2) співпраця з метою розвитку;

3) розширення цивільних миротворчих місій;

4) права людини;

5) Близький Схід;

6) міжнародна коаліція проти ІДІЛ.

7) Сильна та єдина Європа, тісна співпраця із Францією та Польщею.

8) Членство в ЄС для країн Західних Балкан.

9) Збільшення видатків на оборону та міжнародну солідарність. 

УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО МІЖПАРЛАМЕНТСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Зовнішня політика Німеччини здебільшого є прерогативою федерального уряду. Тим не менше, роль Бундестагу є важливою у питаннях міжнародних договорів, актів законодавства ЄС та застосування збройних сил за межами ФРН. 

Ключову роль у зовнішньополітичній діяльності Бундестагу грає Комітет у зовнішніх справах – найбільший за чисельністю та один із чотирьох, зазначених в Основному законі ФРН. Втім, варто підтримувати контакти і з іншими комітетами. Міжпарламентські контакти використовуються здебільшого для зміцнення демократії, захисту прав людини, діалогу культур та підтримки миру. 

Парламентські групи дружби в Бундестазі націлені на тісні й часті контакти й використовують широкий набір інструментів: від спілкування із іноземними посольствами до публічних лекцій. В умовах карантину варто максимально розширити технічні можливості для підтримки всіх форматів співпраці. Глибока розробка і презентація поглядів українських депутатів на пріоритетні питання міжнародної та регіональної безпеки, особливо за умов узгодженості позицій та розуміння інтересів Німеччини, була б бажаним інструментом для роботи як з німецькими парламентарями, так і з ЗМІ та суспільною думкою.

У Бундестазі діє німецько-українська група (27 депутатів, голова – Омід Нуріпур із «Союзу 90/Зелених», заступники від усіх парламентських фракцій). Омід Нуріпур – голова Комітету у зовнішніх справах Бундестагу; також заступник голови німецько-американської та німецько-індійської парламентських груп. Він народився в Ірані та є мусульманином. Член Бундестагу із 2006 року; член партії Зелених із 1996 року. Велику увагу приділяє питанням безпеки на Близькому Сході, включно із ядерною програмою Ірану; послідовно виступає за розширення та посилення миротворчих операцій під егідою ООН.

Основна ставка в парламентський дипломатії має бути на вплив на політику партій та постійне удосконалення каналів комунікацій із найбільшими партіями Німеччини. З урахуванням цього основні меседжі мають бути ретельно продумані, а зустрічі із німецькими колегами – добре підготовленими. 

Можливості впливати на зовнішню політику і роль у її формуванні Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва доволі обмежені, що робить обмеженим і потенціал співпраці із Бундестагом. Чим більш ініціативною буде роль Комітету всередині України, тим більше можливостей існуватиме для будь-яких форм і напрямів міжпарламентського співробітництва.

Варто постійно моніторити та, за можливості, впливати на позиції парламентських партій ФРН щодо: 1) поглиблення співпраці України та ЄС; 2) перспектив вступу України в ЄС; 3) протидії російській агресії; 4) врегулювання конфлікту на Сході України; 5) перспектив вступу України до НАТО; 6) режиму антиросійських санкцій. 

Українській стороні варто мати власну продуману позицію щодо кожного із питань Коаліційної угоди Німецького Бундестагу (див. вище). За умови відсутності в Україні коаліційних угод та, в цілому, чіткого формулювання зовнішньополітичних пріоритетів у програмах партій доцільно розробити ключові підходи до міжнародно-політичних питань на середньострокову перспективу хоча б всередині парламентських фракцій.

Варто максимізувати переваги формату міжпарламентського діалогу: мінімум офіціозу, відкритість до контактів із експертами, ЗМІ, вихід через парламент до суспільної думки і партійних програм в Німеччині.

Різноманітні круглі столі конференції і т.п. не є самоціллю: їхня користь та вплив залишатиметься мінімальною. Пріоритетом міжпарламентського співробітництва має стати вплив на суспільну думку в Німеччині, вузька співпраця по конкретних питаннях; взаємне лобіювання інтересів сторін та координація політик, насамперед у сфері безпеки та протидії російській агресії.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Виходячи із національних інтересів України та зовнішньополітичних пріоритетів політичних партій Німеччини із парламентським представництвом, варто зосередитися на таких напрямах:

 1. Спільна робота над режимом антиросійських санкцій з метою 

а) його зміцнення і виведення з-під залежності від зміни кон’юнктури всередині Німеччини;

б) розширення та поглиблення.

2.  Вироблення спільного бачення проблем і майбутнього європейської безпеки. Більшість партій згодні із відповідальністю Росії за кризу системи безпеки, цю тезу варто доповнювати аргументами з українського боку.

3. Підтримка України: здебільшого продовження поточної підтримки інституційних реформ, громадянського суспільства та демократії, а також допомога у подоланні наслідків конфлікту на Сході України.

4. Спільна робота, спрямована на розв’язання глобальних проблем, насамперед екологічних, кліматичних та соціальних. В умовах поточної кон’юнктури до порядку денного додасться тематика COVID-19, епідемій та їхніх соціально-економічних наслідків.

5. Енергетична безпека в Європі, роль обох країн в ній.

6. Координація зусиль, спрямованих на реформування ООН.

Підготовлено: Микола Капітоненко, к.політ.н., Інститут міжнародних відносин, КНУ.