Ганна Шелест

Регіон:
ЄС
Країна:
Іспанія
Тема:
Політичні системи

1 жовтня попри заборону центрального уряду, в Каталонії відбувся референдум за незалежність від Іспанії. За даними каталонського уряду в референдумі взяли участь 2,2 млн осіб, що є 40% від виборців (населення Каталонії 7,5 млн осіб). 90% з тих, хто проголосував, підтримали ідею проголошення незалежності.

6 вересня 2017 року парламент Каталонії прийняв рішення щодо проведення референдуму про незалежність регіону від Іспанії. Однак, опозиційні депутати покинули залу і не голосували, а секретар парламенту відмовився публікувати рішення. Відповідно противнику референдуму вважають, що воно було прийняте з порушеннями і не має відповідної сили.

В бюлетенях було лише одне питання « Чи хочете ви незалежності Каталонії у форму республіки?».

Прем’єр-міністр Іспанії наполягає, що каталонці йдуть проти Конституції 1978 року, відповідно до якої Іспанія визнається неподільною єдністю іспанської нації (Spanish nations), спільна та неподільна батьківщина для всіх іспанців (Spaniards – від. Авт. термін використовується не як етнічна належність, а як належність до іспанської мови та культури).

Попри заборону іспанського уряду, чисельні вилучення бюлетенів та урн для голосування, закриття інформаційних сайтів, намагання не допустити виборців до місць проведення, 73% дільниць були відкриті для голосування. поліція Каталонії закрила 187 виборчих дільниць. Намагання зачинити їх протягом дня призвело до прийняття рішення вільно голосувати на будь-якій дільниці в незалежності від реєстрації.

Претензії

Каталонія увійшла до складу Королівства Іспанії у 16 сторіччі. Певні періоди свої історії вона мала державність, до сього дня, Каталонія має власну культуру та мову, відмінну від іспанської. Протягом десятирічь 15-20% населення виступало за незалежність, в той час як фактично все населення підтримувало ідеї широкої автономії. У 1932б 197б 2006 Каталонія отримувала автономні права. Однак ситуація погіршилась з початком останньої економічної кризи, коли незадоволення політикою центрального уряду, а також вимогу щодо більш справедливого перерозподілу податків, наклались на рішення Конституційного Суду у 2010 році не затверджувати частини нового Статуту Каталонії, який надавав значні права автономії.

Економіка Каталонії складає 1/5 економіки Іспанії, 20% всіх іноземних інвестиція також йдуть до Каталонії. Населення Каталонії – 16% населення Іспанії.

Відповідно до каталонських досліджень суспільної думки, у 2013 році був пік підтримки незалежності – 49%. Останній рік ця підтримка впала до 40%. В той же час, за результатами останній виборів до Каталонського парламенту у 2015 році, урядову коаліцію сформували партії, які підтримують незалежність регіону. Тоді 9 листопада 2015 вже пройшло перше опитування громадської думки, яке спочатку було проголошено як референдум про незалежність, однак Конституційний суд Іспанії заборонив його, і каталонський уряд не пішов проти цього рішення і назвав волевиявлення «опитуванням». 80% ти, хто взяв участь проголовувало «за», але явка була десь 35%.

Реакція міжнародної спільноти

Однієї з серйозних проблем стала фактична відсутність реакції міжнародної спільноти на підготовку та проведення референдуму.

За кілька днів до референдуму, президент США Д. Трамп під час зустрічі з прем’єр-міністром Іспанії закликав Іспанію залишатися об’єднаною.

Прем’єр-міністр Бельгії Шарль Мішель засудив застосування поліцією насильства під час референдуму про незалежність у Каталонії.

Президент Франції Еммануель Макрон заявив про свою прихильність до конституційної єдності в Іспанії після референдуму. Міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель закликав керівництво Іспанії та Каталонії до діалогу після референдуму.

У Єврокомісії заявили, що відповідно до Конституції Іспанії, проведений референдум у Каталонії – незаконний і Каталонія залишиться за межами ЄС у разі від’єднання.

президент Сербії Александар Вучич розкритикував ЄС за те, що не визнаючи референдум у Каталонії, блок визнав відокремлення Косова навіть без референдуму, вважаючи це подвійними стандартами, які неможливо пояснити сербському населенню, але в той же час підкреслив незмінність курсу Сербії на членство в ЄС.

Мер Барселони закликала ЄС стати посередником у вирішенні цієї кризи, але реакція офіційних інституцій ЄС занадто стримана та певним чином розгублена.

НАСЛІДКИ ДЛЯ ІСПАНІЇ

Іспанія внаслідок референдуму стикнулась з двома проблема: внутрішньополітична криза та розширення сепаратистських проявів.

Декілька опозиційних іспанських партій підтримали каталонців у бажанні провести референдум, зокрема генеральний секретар опозиційної ультралівої Podemos П. Іглесіас та лідер партії “Громадяни” Альберт Рівера. Соціалісти, які до останнього підтримували центральний уряд, також засудили насильство та лії Мадриду. Вважливо, що підтримка висловлювалась саме референдуму, а не незалежності. Опозиційні партії засудили застосування сили урядом Іспанії.

Проведення референдуму та реакція центрального уряду негативно вплине на уряд меншості чинного прем’єр-міністра. Крім безпосереднього падіння власного рейтингу, не варто забувати і й те, що коаліція покладається на баскських націоналістів, які вкрай негативно сприйняли дії уряду.

Не варто забувати, що окрім Каталонії, Іспанія багато десятирічь боролась із сепаратизмом басків, які вели свою боротьбу за незалежність не тільки політичними, а й терористичними засобами. В день референдуму у баскських районах країни пройшли чисельні мітинги на підтримку каталонців. Не зважаючи на те, що декілька років тому було досягнуто компромісу між басками та центральним урядом Іспанії, але у разі продовження загострення ситуації в Каталонії, баски можуть повернутися до старого конфлікту.

Відповідно до Статті 155 Конституції Іспанії, центральний уряд може перейняти на себе контроль над регіоном, фактично відмінивши його автономію. Це буде негативним рішенням, яке може лише сильніше поглибити кризу та сколихнути не тільки Каталонію, а й інші регіони. Крім того, це дасть додатковий аргумент представникам Каталонії проти центрального уряду, продемонструвавши легкість відозви і зворотність існуючої автономії.

Можливим є і варіант проведення позачергових виборів в Іспанії в наслідок політичної кризи. Скоріш за все, такі вибори призведуть до зміни керівництва країни та правлячої коаліції.

Мадрид ще до початку референдуму звинуватив Пучдемона, а також спікера каталонського парламенту К. Форкадел і трьох міністрів каталонського уряду у непокорі, зловживанні владою та присвоєнні державних коштів (тих, що пішли на підготовку референдуму), що загрожує 6 роками тюрми.

СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ

На сьогодні можливо декілька сценаріїв розвитку подій

  1. Мадрид та Барселона розпочнуть переговори за сприяння ЄС у якості посередника
  2. Мадрид запропонує розширену автономію Барселоні
  3. Мадрид і Барселона дійдуть згоди щодо проведення нового референдуму, але узгодженого і з відповідною кампанією за та проти, як це було у Шотландії.
  4. Каталонія піде на збільшення конфронтації і Мадрид застосує або силові засоби або ст. 155 Конституції та відмінить автономію Каталонії.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.