Віталій Мартинюк

Регіон:
Західні Балкани
Країна:
Сербія
Тема:
Політичні системи

2 квітня 2017 року у Республіці Сербія відбулись чергові президентські вибори. Відповідно до Конституції президент Сербії має обмежені повноваження, а виконавча влада покладена на уряд. Однак, за результатами цих виборів перемогу отримав кандидат від правлячої політичної партії – Сербська прогресивна партія (СПП), яка формує поточну коаліцію, таким чином сконцентрував всю повноту влади.

Внутрішньополітичний і зовнішньополітичний контекст президентських виборів у Сербії

Після перемоги над Демократичною партією у 2012 році – лідер СПП Томіслав Ніколіч став президентом країни, обійшовши демократа Бориса Тадіча. СПП у 2012 році, отримавши 73 мандати, сформувала правлячу коаліцію разом із соціалістами. Александар Вучіч, чинний прем’єр-міністр і лідер СПП в останні роки вважався проєвропейським політиком, який навіть йшов на значні поступки в косовському врегулюванні заради європейської  інтеграції Сербії. В той же час, в останній рік, і особливо під  час передвиборчої кампанії, його почали вважати більш проросійськи налаштованим.

На цьогорічних президентських виборах у Сербії головними конкурентами стали: кандидат від СПП (має 131 мандат із 250-ти у сербському парламенті) за підтримки сербських соціалістів (29 мандатів) – Александар Вучіч, чинний прем’єр-міністр і лідер СПП; висуванець від Демократичної партії (16 мандатів) – Саша Янковіч, сербський омбудсмен, позапартійний; Вук Єреміч, колишній міністр закордонних справ (2008-2012рр.); лідер Сербської радикальної партії (22 мандати) Воїслав Шешель.

Серед ключових тем президентської кампанії у Сербії можна виділити наступні: покращення рівня життя населення; вступ країни до ЄС (у контексті досягнень в переговорах про вступ та внутрішніх реформ за європейськими стандартами); регіональний вимір (відносини з іншими країнами Західних Балкан, захист інтересів Сербії та сербів у регіоні); відносини Сербії з НАТО (переважно у негативному контексті з огляду на бомбардування 1999 року); питання Косово; співробітництво з Росією.

Українське питання під час виборчої кампанії

Ні відносини з Україною, ні конфлікт на Донбасі не входили до переліку тем передвиборчих баталій. Водночас, для України важливим є ставлення кандидатів до Росії та «розігрування» ними «російської карти». Головним прихильником поглиблення партнерства з Росією є В. Шешель, який виступає категорично проти членства Сербії у ЄС. 16-19 березня, за його підтримки, депутати від його партії незаконно відвідали окупований Крим і відверто підтримали його анексію Росією. У передвиборчій платформі В. Єреміча «розвиток історичного партнерства з Російською Федерацією» визначений важливим напрямком, а окремі сербські ЗМІ віднесли його до ставлеників Кремля. С. Янковіч у свої передвиборчій кампанії уникав постановки «російського питання», але не відкидав розвиток співробітництва з Росією.

На думки деяких оглядачів, А. Вучіч також відверто заграє з Росією. Зокрема, 27 березня ц.р. у Москві він особисто зустрівся з В.Путіним, а 29 березня ц.р. у завершальному передвиборчому мітингу СПП взяв участь один з найближчих соратників Путіна, депутат Держдуми РФ, заступник секретаря Генеральної ради «Єдиної Росії» С. Желєзняк, який відповідає за партійні зв’язки з СПП. А.Вучіч розраховував отримати не тільки прихильність проросійського електорату Сербії, але й підтримку РФ на міжнародному рівні у протидії косовській незалежності, поглиблення економічної співпраці з РФ та посилення позиції Сербії у регіоні Західних Балкан у тому числі й за рахунок постачання російського озброєння. Сербія не приєдналась до європейських  санкцій проти РФ, на відміну від інших балканських країн.

Результати та наслідки президентських виборів у Сербії

За результатами голосування 2 квітня 2017 перемогу у першому турі президентських виборів отримав лідер СПП Александар Вучіч, який набрав 55,2% голосів (за результатами підрахунку 96% голосів). Слід очікувати, що місце прем’єр-міністра Сербії, яке має звільнити А.Вучіч, також обійме представник СПП. Ймовірною кандидатурою є Небойша Стефановіч, віце-прем’єр-міністр, міністр внутрішніх справ, екс-спікер сербського парламенту (Народної Скупщини). 

Результати виборів підтвердили успішність обраного Вучічем політичного курсу, спрямованого на поєднання усіх ключових тем, які підтримуються більшістю груп сербського електорату: від членства Сербії в ЄС до протидії незалежності Косово та поглиблення дружби з Росією. Тобто, А.Вучіч та очолювана ним СПП не дотримуються чіткої політично-ідеологічної позиції, а тому й лінія їхньої поведінки залежна від настроїв сербського населення.

Враховуючи велику схильність сербського населення до Росії – близько 72%, за даними агенції Ipsos, мають позитивне ставлення до РФ – слід очікувати, що і коаліція на чолі з СПП в парламенті Сербії, і сербський уряд, сформований СПП, і особисто А.Вучіч як президент Сербії в подальшому розвиватимуть дружні відносини з Росією та будуть максимально враховувати позицію РФ у міжнародних питаннях.

Водночас, політика Сербії щодо членства в ЄС (переговори про вступ розпочались у січні 2014 року) залишатиметься незмінною, оскільки цей курс підтримує близько 46% сербів. Від ЄС Сербія отримує потужну фінансово-економічну підтримку – щорічно більше 200 млн. євро безповоротної допомоги в рамках Інструменту передвступної допомоги, плюс допомога по іншим програмам та окремим проектам (всього з 2000 року Сербія отримала більше 3 млрд. євро безповоротної допомоги ЄС). Тож політика Сербії щодо ЄС залишатиметься незмінною, а влада демонструватиме допомогу ЄС, і результати у переговорах з ЄС як успіх своєї діяльності. 

Співпраця з НАТО залишатиметься для Сербії непріоритетним напрямком, який підтримує від 10% до 20% населення, але її рівень не буде зменшуватись, враховуючи роль і вклад Альянсу у гарантування безпеки в Косово та регіоні Західних Балкан в цілому.

Ситуація з Косово залишатиметься найбільш напруженим напрямом діяльності сербської влади, якій доведеться підтримувати діалог з Приштиною, чого вимагає ЄС, та, одночасно, уникати кроків, які в Сербії можуть тлумачитись як поступки косовському керівництву.

В регіональному вимірі сербська влада намагатиметься уникати конфліктних ситуацій з сусідами, але, одночасно, докладатиме зусиль для захисту етнічних сербів в інших країнах регіону та підтримання з ними сталих зв’язків.

Український контекст

Очевидно, що А. Вучіч на посту президента країни продовжить дотримуватись такої ж політики, якої він дотримувався в кріслі прем’єр-міністра – офіційна підтримка суверенітету і територіальної цілісності України, уникання міжнародних кроків (підтримки санкцій) проти Росії та дотримання зваженої, переважно, нейтральної позиції. Хоча сербський уряд офіційно й не визнавав приєднання Криму до Росії, але на міжнародному рівні, перш за все в рамках міжнародних організацій, у більшості випадків підтримував російську сторону. Так, Сербія проголосувала проти резолюцій ООН про територіальну цілісність України від 27.03.2014р. та порушення прав людини в окупованому Криму від 19.12.2016 р., що негативно  було  сприйняте сербським експертним співтовариством. Більшість розглядають це, як сподівання на російську підтримку під час виборів, а не як  негативну для України позицію щодо її територіальної  цілісності.

На подальшу позицію Белграда впливатимуть: необхідність Сербії синхронізувати свою зовнішню політику з Євросоюзом; поширені проросійські настрої в країні; розвиток переговорів щодо Косово; невизнання Україною незалежності Косово. Важливим фактором на користь України також є участь українського контингенту в операції сил КФОР в Косово.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

Висновки та рекомендації