Надія Коваль

Регіон:
ЄС
Країна:
Бельгія, Хорватія, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Польща, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція
Тема:
Європейська інтеграція

ПЛАН МАКРОНА ЩОДО РЕФОРМУВАННЯ ЄС

26 вересня президент Франції Емманюель Макрон у Сорбонні виголосив програмну промову щодо подальшого розвитку ЄС. Таким чином президент Франції намагається вплинути на дискусію щодо потреби суттєвого реформування ЄС (починаючи з 2018 року) та виконати свої передвиборчі обіцянки. Останні півроку європейська дискусія зосереджена не стільки навколо того, чи потрібно реформувати ЄС, як щодо того, як саме це треба зробити. Промова Макрона є претензією на лідерство Франції у справі поглиблення європейської інтеграції і намаганням надати цим дискусіям конкретного наповнення. Вона доповнює промову президента перед послами від 29 серпня про ключові пріоритети французької зовнішньої політики, де європейський вимір був представлений лише у вигляді начерку і губився на фоні більш важливих пріоритетів: Близького Сходу та Африки.

Макрон намагається дистанціюватися одночасно і від федералістського ідеалу рівномірного поступу всіх членів ЄС на шляху подальшої інтеграції (позиція, наприклад, президента Європейської комісії Жан-Клода Юнкера у промові State of the Union), і від ізоляціонізму євроскептичних партій, роль яких в політиці європейських держав суттєво зросла. Макрон вкотре підкреслює свою відданість принципу «Європи багатьох швидкостей», де поступ відбуватиметься передовсім шляхом посиленої співпраці в окремих сферах в рамках існуючих договорів. В той же час, можливість переукладення основоположних договорів більше не є табуйованою темою.

СУТЬ ПРОПОЗИЦІЙ МАКРОНА

Розмаїті пропозиції Макрона були згруповані в шість пріоритетів, які однак не ієрархізовані за важливістю:

  1. Спільна безпека: Європа повинна заснувати спільні сили швидкого реагування, створити спільний бюджет оборони та спільну доктрину дій, намагатися краще інтегрувати збройні сили країн-членів між собою. Потрібно прискорити імплементацію Європейського фонду оборони та Постійної структурованої співпраці (PESCO). На додачу, пропонується створити Європейську академію розвідки та Європейські сили цивільної оборони (для боротьби зі стихійними лихами).
  2. Міграція: Робиться особливий наголос на спільне управління та контроль над кордонами, спільну політику притулку та міграції. Пропонується заснувати Європейський офіс притулку, гармонізувати процедури, поєднати бази даних різних країн та впровадити біометричні документи. Також пропонується поступово створити Європейську прикордонну поліцейську службу та профінансувати велику європейську програму з освіти та інтеграції біженців.
  3. Африка: відзначається необхідність створити нове партнерство з Африкою, яке буде ґрунтуватися на сферах освіти, охороні здоров’я та транспортуванні енергії.
  4. Охорона довкілля: сприяння функціонуванню більш екологічно чистої промисловості через фіксацію цін на вугілля всередині ЄС та встановлення додаткового податку на експортоване вугілля. Ставиться питання реформування спільної сільськогосподарської політики (CAP) та створення загальноєвропейського органу контролю над якістю продуктів.
  5. Інновації: пропонується заснувати Агентство проривних інновацій, спільне фінансування новаторських проектів, врегулювати оподаткування в цих сферах.
  6. Єврозона – наголошується на необхідності спільного бюджету для фінансування спільних інвестицій та стабілізації у випадку економічних шоків.

Окрім шести пріоритетів, важливою ідеєю проголошується поступове зближення соціальних і податкових моделей. Макрон продовжує наполягати на реформі прав і соціальних зобов’язань щодо робітників з інших країн, пропонує визначити «коридор» для оподаткування корпорацій, щоб ті не переїжджали до країн з низьким рівнем оподаткування, пропонує поступово рухатися до визначення мінімальної зарплати на загальноєвропейському рівні тощо.

В торгівельній політиці пріоритетом проголошується спрощення єдиного ринку і більша увага до захисту його від зовнішньої конкуренції, а також оновлена торгівельна політика (прозоре укладання угод, дотримання соціальних та екологічних стандартів). Пропонується впровадити посаду Європейського торгівельного прокурора, який має наглядати за дотриманням правил зовнішніми конкурентами та накладати санкції за нечесні практики.

Щодо політики розширення, Макрон не відступає від власної неприхильності до подальшого розширення ЄС, роблячи виключення хіба для країн Західних Балкан, так й то лише після виконання ними всіх умов та реформування самого ЄС (зокрема зменшення кількості єврокомісарів від 28 до 15).

Також пропонується створити транснаціональні списки для виборів до Європейського парламенту на 73 місця, які звільняться після виходу Великобританії.

РИЗИКИ ДЛЯ ІНІЦІАТИВИ

Наразі, на остаточні домовленості щодо пріоритетних напрямків реформування ЄС можуть вплинути численні фактори, починаючи з обговорень в державах-членах, і закінчуючи анонсованими Макроном демократичними конвенціями. Останні мають забезпечити безпосереднє залучення громадян країн ЄС в процес розробки реформ та стати більш ефективним замінником референдумів, що традиційно гальмують процеси європейської інтеграції.

Паралельно, пропрезидентський рух «Вперед!» працюватиме над організацією власних осередків в інших країнах, намагаючись створити ще одну пан’європейську партію.

Найбільшим ударом для планів Макрона стали результати виборів у Німеччині: попри позитивні особисті стосунки з А. Меркель, французькому президенту і за світоглядом, і за міжпартійними зв’язками ближчою є Соціал-демократична партія Німеччини. Відтак продовження існування Великої коаліції цих двох партій дозволило б Макронові відносно безпроблемно досягнути консенсусу з основних положень з ключовим партнером. Натомість перехід соціал-демократів в опозицію і можлива поява в уряді Вільних демократів, які є основними противниками французьких пропозицій щодо подальшого розвитку єврозони, зокрема спільного бюджету та  парламенту, ставить під питання таке співробітництво. Макрон однак додатково підкреслив пріоритетність «франко-німецького мотору» європейської інтеграції, закликав переукласти базовий Єлисейський договір про співробітництво та взяти на себе амбітну мету повністю інтегрувати ринки обох країн.

Ідеї визначити «коридор» для оподаткування корпорацій, вказують на небажання йти на поступки центральноєвропейським країнам, які власне мають вигоду від різних режимів оподаткування і соціальних гарантій.

РИЗИКИ І МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Таким чином маємо ситуацію, коли французькі пріоритети і претензії на лідерство виголошені, однак вони доволі відірвані від українських інтересів (скептицизм щодо розширення, брак ідей для країн з Угодами про Асоціацію, чіткий фокус на Африці), а їхнє опрацювання і остаточна форма може зайняти 6-9 місяців. Для України, як держави що завершила важливий етап своєї європейської інтеграції, отримавши безвізовий режим та повне входження в дію Угоди про Асоціацію, для визначення подальших пріоритетів на європейському напрямку важливо по можливості включитися в процеси обговорення реформування ЄС на якомога більш ранньому етапі.

Загальною проблемою бачення Макроном подальшого розвитку ЄС є підкреслений брак уваги до східного виміру як такого: французького президента традиційно не цікавить східний вимір політики сусідства, не кажучи вже про подальше розширення, натомість прямо виділяється необхідність партнерства з Африкою. Таке позиціювання вимагає збалансування розвитку співпраці з країнами Східного партнерства з боку інших гравців, причому саме в рамках планів з реформування ЄС (бажано Німеччини).

Ідея Макрона про створення спільних європейських сил швидкого реагування та подальшого посилення оборонної співпраці ЄС може увійти в колізію з уже наявними бойовими групами ЄС, до деяких з яких залучалася й залучається Україна. Оскільки посилення безпекової співпраці стає доволі сталим трендом, потрібна особлива увага до того, чи можлива буде участь України (третіх держав) в реформованих силах швидкого реагування, зважаючи на амбівалентне ставлення до поглиблення безпекової співпраці між Україною та ЄС після російської агресії.

В рамках просування ідеї багатошвидкісної інтеграції варто дослідити можливості посилення співпраці з ЄС в деяких пріоритетних вимірах, зокрема, сфері освіти та університетських обмінів, спільної політики з охорони довкілля, інновацій тощо, не лише в рамках Угоди про Асоціацію, але й з точки зору подальшого розвитку інтеграції в цих галузях та потенційного оновлення Угоди після проведення реформ.

Текст підготовлено  в рамках проекту “Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах та незалежними аналітичними центрами України” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“.

РЕКОМЕНДАЦІЇ