Андрій Чубик

Країна:
Україна
Тема:
Економічна дипломатія

ПІВНІЧНИЙ ПОТІК 2 – ОПИС ПРОЕКТУ

Північний потік 2 є другою частиною масштабного газотранспортного безтранзитного коридору з Росії до Німеччини. Проект реалізується російською державною компанією «Газпром» з метою з’єднання північних газових родовищ п-ову Ямалу (РФ) із європейськими споживачами. Проектна потужність складає 55 млрд м3 газу на рік. Технічно передбачається прокачувати через дві паралельні труби, кожна потужністю 25 млрд м3 газу на рік. Загальна довжина маршруту 1234 км, з’єднує компресорну станцію «Слов’янська» поблизу Усть-Луга (РФ) та Грайфсвальд (ФРН).

Станом на червень 2020 р. прокладено більшу частину трубопроводу. Зокрема, повністю прокладені російський (118 км), фінський (374 км), шведський (510 км) відрізки. Майже завершений данський (147 км) і розпочато прокладання німецького відрізку (85 км). На сьогодні будівництво призупинено через санкції США, у результаті яких Балтійське море покинули кораблі-трубоукладники швейцарської компанії Allseas (Pioneering Spirit, Solitaire та Audacia). Відрізок Балтійського моря складає приблизно 50 км, включає данські та німецькі територіальні води. Для продовження робіт Росія планує використати єдине доступне і технічно підготовлене судно «Академік Черський», яке у терміновому порядку перекинули із Владивостока у Калінінград. При цьому використання даного судна вимагає повторного узгодження дозвільної документації з відповідними органами Данії і Німеччини.

15 травня 2020 р. німецьке федеральне агентство Bundesnetzagentur відмовило компанії Nord Stream 2 AG у наданні виключення із вимог газових директив ЄС (2009 рік, Третій енергетичний пакет) щодо принципів розділення сфер діяльності (видобуток, транспортування, розподіл та постачання), у результаті чого «Газпром» зможе використовувати навіть добудований газопровід лише наполовину, а решту – лише інші незалежні від нього постачальники. Nord Stream 2 AG мав право оскаржити рішення німецького регулятора протягом місячного терміну (чи було це зроблено немає інформації у відкритих джерелах, імовірність цього висока) або добитися перегляду рішення щодо тимчасового виключення нової інфраструктури з-під дії обмежень європейських директив.

Крім того, Nord Stream 2 AG ще в липні 2019 року подав позов до Суду ЄС з вимогою скасування поправок до Газової директиви. У разі задоволення вимог, дія європейських правил розділення сфер діяльності втратить чинність для Північного потоку 2.

4 червня 2020 р. США повідомили про ініціювання нового пакету розширених санкцій, які зможуть заблокувати підтримку проекту будь-якими компаніями через прямі чи опосередковані дії, включно із страховими компаніями, портовими підприємствами і навіть отримувачами газу через «Північний потік 2». Фактично, під санкції може потрапити і сам «Газпром», що спонукало його до поспішної перереєстрації корабля Академік Черський на іншого російського акціонера. Дональд Трамп розглядає блокування «Північного потоку 2», як одну з головних власних цілей, що може максимально прискорити запровадження нового пакету санкцій.

ЗАГРОЗИ «ПІВНІЧНОГО ПОТОКУ 2» ДЛЯ УКРАЇНИ І ЄВРОПИ

«Північний потік 2», в першу чергу, є геополітичним проектом Росії, спрямованим на політичний розкол ЄС і формування додаткової залежності Німеччини від постачання російського газу, та відповідних фінансових надходжень за транзит і перепродаж. Російський «Газпром» прямо або опосередковано контролює менеджмент цілої низки німецьких компаній («E.ON», «BASF», «Wintershall», «Uniper»), ключової австрійської газової компанії «OMV», а також має значний вплив на французьку «Engie», чеську «NET4Gas», багатьох політиків, урядовців, експертів та журналістів.

Прихильниками «Північного потоку 2» є Німеччина, Австрія, Нідерланди, Чехія, Швейцарія і Франція. Опонентами – Великобританія, Балтійські країни, Польща, Румунія, США. Водночас позиція Німеччини є неоднозначною. З одного боку, офіційна позиція співпадає з позицією ЄС щодо диверсифікації, компромісу та допомоги Україні. З  іншого, – спостерігається фактична позиція, що національні інтереси Німеччині і ці газові поставки є важливішими. Тільки Партія Зелених Німеччини послідовно виступає проти «Північного потоку 2», вважаючи його загрозою для німецького енергетичного переходу (відмова від закупного палива і закриття атомних та вугільних станцій).

Росія використовує морську частину газопроводу «Північний потік 2» для виправдання присутності воєнних суден у Балтійському морі, а також тестування і використання новітніх систем моніторингу, перші зразки яких були виявлені на інфраструктурі захоплених у Чорному морі бурових платформах та супутній інфраструктурі.

При добудові другої черги «Північного потоку 2» Росія зможе додатково скоротити обсяги прокачування газу територією України, чим створити технічні проблеми для функціонування газотранспортної системи України, підтримання тиску та забезпечення постачання газу. Наприклад, після запуску «Північного потоку -1», Україна втратила, починаючи з 2013 року, в середньому 20 млрд м3 транзиту щорічно. За умови запуску другої черги, Україна потенційно додатково втратить ще 20 млрд м3 транзиту (Відповідно до поточних контрактів РФ має зобов’язання прокачувати щорічно 65 млрд м3 (2020), а у 2021-2025 – 40 млрд м3 за принципом «качай або плати»).

Відмова від українського транзиту може стати одним з додаткових стимулів для відновлення масштабних бойових дій на сході України і навіть спроб захоплення Харківської та Сумської областей.

Підготовлено: Андрій Чубик, Рада зовнішньої політики «Українська призма». Додаткову інформацію можна отримати е-mail: info@prismua.org