Регіон:
Чорноморський регіон
Країна:
Туреччина
Тема:
Європейська інтеграція

Динаміка українсько-турецького співробітництва є стабільно інтенсивною – відносини не обмежуються однією складовою, а покривають широкий спектр. Наряду з традиційними вимірами співпраці спостерігається інтенсифікація взаємодії в оборонно-промисловій сфері. Незважаючи на стратегічне партнерство, яке декларують обидві сторони, мова не йде про комплементарність їх зовнішніх політик, що помітно, наприклад, в сфері енергетичної безпеки («Турецький потік» та АЕС Аккую), а також у планах щодо придбання російських систем ППО С-400, які розглядаються країнами НАТО та Україною як пряма загроза безпеці. Дуалізм зовнішньої політики Туреччини щодо Росії та Заходу можна вважати головним обмеженням стратегічного діалогу з Україною.

Політичний інтерес/залученість

Як і раніше, в українському політичному дискурсі двосторонні відносини характеризуються в термінах «стратегічні», «дружні», «добросусідські». Наголошується, що між країнами відсутні принципові проблеми чи конкуренція. Співпраця з Туреччиною базується не на одній складовій, а покриває декілька сфер. Двосторонні зустрічі з широкого кола питань, зокрема безпеки, оборони, економіки, туризму, освіти та культури, свідчать про наявний серйозний інтерес до співпраці. Аналітична доповідь до щорічного Послання Президента України до ВРУ традиційно приділяє значну увагу Туреччині як стратегічному партнеру.

У політико-дипломатичній сфері Туреччина викликає інтерес з точки зору підтримки територіальної цілісності України та захисту прав кримських татар. Україна розраховує на турецьку підтримку щодо визволення українських заручників із Росії. Це питання неодноразово піднімалось на найвищому рівні – Президент України особисто передавав список заручників Президенту Туреччини.

Аналізуючи заяви членів Уряду, Президента, парламентарів, можна говорити про якісну трансформацію колишнього сприйняття Туреччини як виключно економічного партнера в сторону визнання цілої плеяди інтересів, які пов’язують обидві країни. Головним лозунгом залишається прагматизація українсько-турецьких відносин. В економічній сфері головним питанням є  завершення підписання на взаємовигідних умовах Угоди про вільну торгівлю . Викликає інтерес потенційна участь Туреччини в інфраструктурній розбудові, в тому числі на Донбасі. Хоча економічна складова залишається важливою, на перший план виходить безпекова співпраця. Як свідчать заяви високопосадовців та наявна діяльність, пріоритетним стає питання співробітництва у сфері ОПК, проведення спільних військових навчань тощо.

Інституційна співпраця

Турецький напрям зовнішньої політики характеризується інтенсивною динамікою контактів у багатьох галузях, до яких залучені різні органи державної влади України. Якість міжвідомчої координації можна оцінити як задовільну. Найбільш актуальним питанням залишається підписання Угоди про ЗВТ з Туреччиною, тож окрема відповідальність покладається зараз на Мінекономрозвитку. Позитивним можна вважати задеклароване реформування роботи спільних міжурядових комісій – українські делегації включатимуть представників бізнес- та секторальних асоціацій. Відкриття українського консульства в Анталії є свідченням адекватної реалізації державного курсу на забезпечення українських інтересів у Туреччині.

Стратегічне бачення

Існуюча законодавча база України, яка стосується співпраці з Туреччиною, та нові двосторонні угоди, підписані протягом 2018 р., свідчать про адекватне стратегічне бачення ролі та місця Туреччини в системі зовнішньополітичних преференцій України. Національна транспортна стратегія України на період до 2030 р., схвалена у травні 2018 р., включає очікуваним  результатом збільшення перевезень контейнерів та інших вантажів через територію України, зокрема, в рамках розвитку транспортних маршрутів між країнами ЄС та Туреччиною. Туреччина належить до топ-5 торговельних партнерів України за рівнем зростання експорту. Експортна стратегія вірно виокремлює її як «ринок у фокусі» для українського експорту. Хоча зволікання з підписанням Угоди про ЗВТ з Туреччиною не є позитивним (підписання Угоди, за останніми анонсами Президента та інших урядовців, мало відбутись до кінця 2018 р.), ця ситуація пов’язана із пошуком компромісного взаємоприйнятного варіанту угоди.

Діяльність

2018 р. пройшов під знаком 100-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Туреччиною. Інтенсивність двосторонніх контактів була показовою. Так, Президенти П. Порошенко та Р. Ердоган провели чотири зустрічі, включно із засіданням Стратегічної ради високого рівня. Міністр закордонних справ П. Клімкін декілька раз відвідував Туреччину, в тому числі для проведення засідання Спільної групи стратегічного планування під співголовуванням Міністра закордонних справ Туреччини М. Чавушоглу тощо.

Рік був плідним з точки зору співробітництва у сфері безпеки та оборони, наразі реалізовується більше ніж 20 спільних проектів у сфері оборонно-промислової співпраці. За результатами роботи Спільної українсько-турецької комісії з питань військово-технічного співробітництва був підписаний меморандум з постачання в Україну безпілотних авіаційних комплексів і створення спільного підприємства. Державне КБ «ЛУЧ» взяло участь у розробці нового бойового модуля в партнерстві з турецькою Aselsan, ДП «СпецТехноЕспорт» підписало меморандум з Aselsan щодо виготовлення радіокомунікаційного обладнання в Україні. Реалізується проект з модернізації гелікоптерів Мі-17.

Була проведена перша українська торговельна місія у Стамбулі під головуванням Міністра економічного розвитку і торгівлі України С. Кубіва за участі українських виробників у секторах важкого машинобудування, електроніки, енергетики, хімічної, фармацевтичної та IT, харчової та інших галузей.

Окремою важливою формою взаємодії стала релігійна дипломатія в контексті надання Вселенським патріархатом Томосу Православній Церкві України.

Результати

Туреччина стала співавтором схваленої в грудні 2018 р. резолюції ГА ООН щодо засудження мілітаризації російською стороною Криму та Азову. Втім, турецька реакція щодо російської атаки біля Керченської протоки 25 листопада була типовою – Туреччина закликала до деескалації, але уникала згадування Росії як такої. Незважаючи на високий рівень політичного інтересу до Туреччини, сподівання, що вона відіграватиме роль потенційної противаги Росії в регіоні, не виправдовуються. Об’єктивні обмеження, які перешкоджають реалізації потенціалу українсько-турецьких відносин, зберігаються. Туреччина продовжує нарощувати економічну та політичну співпрацю з Росією, вважаючи за своє суверенне право не ставати на чийсь бік у протистоянні між Заходом/НАТО та РФ та пропонуючи себе як «міст» для комунікації між ними. Не було досягнуто комплементарності в енергетичних політиках. Зокрема, Україна підтримує запуск Трансанатолійського газопроводу (TANAP) як інструменту зменшення залежності від російського газу (Президент П. Порошенко взяв участь в урочистій церемонії запуску в експлуатацію під час свого візиту до Туреччини у червні), але вбачає загрозу в газопроводі «Турецький потік», який Росія просуває за допомогою Туреччини.

Зберігається позитивна динаміка щодо зростання рівня товарообігу, інвестицій та туристичних потоків. У 2018 р. товарообіг склав 4,1 млрд дол. Втім, важливим нюансом є те, що обсяги українського експорту зменшились на 7%, порівняно з 2017 р. Відбувається зростання туристичних потоків, зокрема через збільшення кількості турецьких туристів, які відвідують Україну.

Спостерігається прогрес у транспортній сфері, у сфері лібералізації двосторонніх вантажних перевезень. Між країнами щотижня здійснюється понад 180 авіарейсів.

Не вдалось досягнути компромісної версії Угоди про ЗВТ. Після засідання Стратегічної ради Президент П. Порошенко наголосив, що позиції двох країн щодо Угоди сходяться на 96%, протиріччя у позиціях щодо металу та сталі були подолані, залишається знайти компроміс щодо сільського господарства та текстильної галузі.

Варто відзначити нові угоди, підписані протягом 2018 р., а саме: Меморандум між ДК «Укроборонпром» та Державним агентством з питань оборонної промисловості ТР щодо взаємних банківських гарантій (документ, необхідний для реалізації проектів у сфері оборонної промисловості), а також Угоду про співробітництво у сфері розвитку між урядами України та ТР (документ, що забезпечить правові основи для заснування Турецьким агентством співробітництва та координації (ТІКА) Офісу координації програм в Україні з метою реалізації проектів технічного та фінансового співробітництва). Міністрами внутрішніх справ була підписана декларація щодо боротьби із тероризмом, транснаціональною злочинністю та кіберзагрозами.

Ознайомитися з повним текстом дослідження