Регіон:
Південна Азія
Країна:
Польща
Тема:
Європейська інтеграція

Польсько-українські стосунки надалі розвиваються у рамках окресленої торік дихотомії активної практичної співпраці з безпекових питань на міжнародній арені та на локальному рівні з одного боку та гострими навколоісторичними конфліктами на політичному рівні з іншого боку. В таких умовах вдалося зберегти зовнішньополітичну підтримку та розвивати секторальне співробітництво. Втім, на подальший розвиток стосунків матимуть вплив вибори в обох країнах у 2019 р.

Політичний інтерес/залученість

Українсько-польські відносини традиційно викликають значний інтерес завдяки увазі політиків та ЗМІ до питань масової трудової міграції українців до РП, загального інтересу до розвитку безпекової співпраці та євроінтеграційної підтримки, а також через незгоди у питаннях історичної політики. Так, на прийняття польською стороною змін до закону про Інститут національної пам’яті публічно відреагували ключові політичні гравці: з критичними коментарями виступили МЗС та президент, а ВРУ прийняла Постанову №7553 від 06.02.

Інституційна співпраця

У вимірі внутрішньоукраїнської міжінституційної співпраці варто зазначити інтенсивні контакти на рівні галузевих міністерств і відомств. У 2018 р. перед двосторонніми засіданнями збирались на зустріч із Міністром закордонних справ українська частина Форуму партнерства, українська частина Парламентської Асамблеї Україна – Польща, а також державна міжвідомча комісія по місцях пам`яті.

Стратегічне бачення

Внутрішня політика домінувала у формуванні стратегічних підходів до розвитку відносин між Україною і Польщею. Міністр П. Клімкін у двох статтях зосередився на баченні навколоісторичного конфлікту (01.03 zbruch.eu, 10.03 УНІАН). Умовно стратегічною можна назвати спільну роботу над створенням макрорегіональної стратегії ЄС для країн Карпатського регіону (Декларацію про наміри підписано 05.09), інфраструктурні проекти з поєднання України з логістичними мережами Європа-Азія та наповнення новим змістом Східного партнерства. Повноцінної стратегії розвитку стосунків між двома державами досі не сформульовано.

Діяльність

У 2018 р. розбіжності в трактуванні історичних подій періоду ІІ Світової війни були помітним стримуючим фактором для двох сторін у розширенні співпраці на найвищому і високому рівнях. Зустрічі президентів відбувалися на полях багатосторонніх форумів (16.02 у Вільнюсі, 12.07 у Брюсселі; телефонна розмова 26.11). Відбулася зустріч президента П. Порошенка з прем’єр-міністром РП М. Моравецьким (17.02 у Мюнхені). Глибину розходжень показало вшанування пам’яті жертв польсько-українських конфліктів паралельно, а не спільно: А. Дуда вшановував пам’ять загиблих поляків на Волині, а П. Порошенко відкрив пам’ятник українським жертвам у Сагрині (08.07).

Відбулися телефонні розмови між прем’єр-міністрами. На рівні віце-прем’єрів Польщу відвідали П. Розенко, який у 2018 р. став ключовою особою в історичному діалозі, віце-прем’єри С. Кубів, І. Климпуш-Цинцадзе, низка міністерських і відомчих делегацій. Активною була взаємодія між зовнішньополітичними відомствами як на рівні міністрів закордонних справ П. Клімкіна і Я. Чапутовича (7 зустрічей, включно з офіційними та робочими візитами), так і на рівні профільних заступників міністрів В. Боднара і Б. Ціхоцького. Відбувалися також консультації керівників консульських служб, політичних директорів, директорів договірно-правових департаментів.

У рамках міжпарламентського діалогу відбулося дві зустрічі заступниці Голови ВРУ О. Сироїд з Віце-Маршалком Сейму РП Р. Терлецьким (9.06 у Києві, 8.10 у Варшаві), а 5-6.11 – робочий візит віце-маршалка Сейму РП Б. Мазурек до України. Було проведено Міжпарламентську асамблею України та РП (12-13.06), українські делегації взяли участь у зустрічі глав парламентів ЦСЄ (13.07) та у засіданні Міжпарламентської асамблеї України, Польщі та Литви (12-13.11).

Провели свої засідання Українсько-польський форум партнерства (01.12), Міжурядова Координаційна Рада з питань міжрегіонального співробітництва (15-16.02).

Посол України в РП А. Дещиця проводив активну діяльність на різних напрямах двосторонньої співпраці, підтримуючи високий рівень контактів із керівництвом РП.

Результати

Польща залишається прихильницею європейського та євроатлантичного курсу України, а також ключовим союзником у протидії російській агресії. Польща критикувала будівництво Керченського мосту та активно підтримала Україну після агресії РФ у Чорному морі (25.11). Важливою була співпраця з Польщею як непостійним членом РБ ООН.

Проте в 2018 р. конфлікт навколо історії вийшов на новий рівень після прийняття змін до закону про ІНП РП щодо карної відповідальності за «заперечення злочинів українських націоналістів з 1925 по 1950 рр.». Попри переведення історичного діалогу на рівень віце-прем’єр-міністрів, як того хотіла польська сторона, справа дозволу для польських дослідників на пошукові роботи й ексгумації в Україні та відновлення українських пам’ятників у Польщі залишається у глухому куті. У свою чергу українська сторона зайняла жорсткішу позицію з історичних питань – було здійснено три візити для вшанування пам’яті українців, розстріляних польським підпіллям.

Водночас польська сторона демонструє добру волю у неспірних моментах, зокрема нагороди для О. Сенцова Pro Dignitate Humana, вшанування Голодомору як геноциду українського народу (Ухвала Сенату РП до 85-х роковин Голодомору 1932-1933 р. в Україні від 21.11, лист А. Дуди до П. Порошенка від 24.11), вшанування воїнів УНР чи жертв радянських репресій.

До успіхів на інфраструктурному напрямку можна віднести розбудову залізничного та авіаційного сполучення, приєднання України до інфраструктурного транспортного проекту Via Carpatia. Водночас у справі облаштування кордону результати змішані. З одного боку, сторони підписали Угоду між КМУ та Урядом РП про утримання прикордонних дорожніх мостових об’єктів на українсько-польському державному кордоні та Заяву про наміри між міністерствами інфраструктури щодо творення нових залізничних сполучень. З іншого боку, обмежені пропускні спроможності існуючих контрольно-пропускних пунктів на кордоні та їх недостатня кількість залишаються проблемою без вирішення.

За підрахунками польського уряду, у 2018 р. у Польщі перебував 1 млн 200 тис. трудових мігрантів з України та 40 тис. студентів. Польща залишається четвертим торговельним партнером України і другим у світі ринком для українського експорту. За 2018 р. експорт товарів із Польщі зріс на 19,6%, втім, імпорт з України – лише на 5,2%. Зростають українські інвестиції в Польщі, однак на низькому рівні залишається залучення польських інвестицій в Україні.

Ознайомитися з повним текстом дослідження