Регіон:
Чорноморський регіон
Тема:
Публічна дипломатія

У 2018 р. Чорноморський регіон увійшов до пріоритетних напрямів реалізації української зовнішньої політики. Головна увага була сконцентрована на вирішенні питання протистояння російській загрозі вільному судноплавству на Керченській ділянці Чорноморсько-Азовського басейну. Забезпечення безпеки українських громадян та територіальної цілісності зумовило подальшу поглиблену співпрацю України насамперед із країнами НАТО. Як і раніше, продовжився пошук оптимальних механізмів захисту національних інтересів у Чорноморському регіоні усіма центрами прийняття зовнішньополітичних рішень на усіх доступних міжнародних майданчиках.

Політичний інтерес/залученість

У 2018 р. в умовах нарощування російської присутності, зокрема, в басейні Азовського моря ключові державні та політичні інституції України приділили набагато більше уваги питанням посилення військової безпеки та забезпечення українських інтересів у регіоні. Однак це фактично стало єдиним аспектом бачення Чорноморського регіону. У щорічному Посланні Президента до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2018 році» П. Порошенко заявив про те, що «на порядок денний найближчого часу виходить нарощування оборони української частини акваторії та узбережжя Азовського моря». Як і в попередні роки, Чорноморський регіон як окрема зовнішньополітична одиниця в згаданому Посланні не фігурує, втім, Президент вперше, скоріше як наслідок, запропонував викреслити з Конституції норму, яка дозволяє базування Чорноморського флоту РФ в Україні на перспективу повернення Криму під суверенітет Української держави.

Парламентські сили протягом року намагалась запропонувати відповідні механізми захисту «азовських» інтересів країни в ситуації фактичної блокади з боку Росії азовського узбережжя України та її ключових портів. Зокрема, 10 липня 2018 р. у ВРУ був зареєстрований законопроект депутатів від «Самопомочі» щодо денонсації договору з Росією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протокиакмусовим папірцем і справжнім випробуванням для всієї української влади став обстріл українських військових кораблів та захоплення українських моряків російською стороною 25 листопада. Саме ці незаконні дії РФ спричинили впровадження воєнного стану в окремих областях України. Крім того, ці події були використані певними політичними силами у ВРУ для критики діючої влади в умовах підготовки до Президентських виборів в Україні в 2019 р., що не може не послаблювати зовнішньополітичний ефект дій української влади на регіональному напрямі. Втім, лише «Опозиційний блок» не дав жодного голосу на підтримку указу Президента щодо воєнного стану.

Інституційна співпраця

Інституційна співпраця в 2018 р. (зокрема, між АП, МЗС, Кабінетом міністрів, ВРУ) була достатньо продуктивною й загалом продовжила тенденцію на більш ефективну координацію дій, курс на що був взятий у 2017 р. Утім, не можна полишати осторонь фактор майбутніх виборів в Україні й спекулятивну поведінку деяких представників ВРУ, яка вносить дисонанс у відстоювання національних інтересів на законодавчому рівні. Наприклад, гостру дискусію викликали наміри Президента України ввести воєнний стан у наслідок інциденту в Керченській протоці. Крім цього, МЗС, РНБО, ВМС ЗСУ, які мали неузгоджені версії події, знадобився певний час для опрацювання спільного підходу щодо реакції та можливої відповіді на російську атаку одразу після її здійснення. Тим не менше, певна централізація влади та політична гнучкість головних центрів прийняття рішень створювали умови для вирішення регіональних завдань колективними зусиллями більш послідовно. Зокрема, завдяки ефективній координації зусиль ЦОВВ та дипмісій за кордоном вчасно було реалізоване завдання захисту національних інтересів у глобальній площині на рівні РБ ООН під час засідання з Керченського інциденту 26 листопада на вимогу української сторони. Представництво України в регіональних організаціях й надалі підсилювалось практичною співпрацею ВРУ, відповідних комітетів та МЗС, а Кабінет міністрів у співпраці з Адміністрацією Президента мав можливість оперативно відстоювати інтереси України в рамках регіональних організацій, таких як ОЧЕС (зокрема, ПАЧЕС) та ГУАМ.

Стратегічне бачення

У 2018 р. нарешті з’явилися передумови для створення на державному рівні комплексного механізму вирішення актуальних питань загальнорегіонального характеру. Саме в такому стратегічному контексті слід розглядати рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів на Півдні і Сході України, в Чорному та Азовському морях і Керченській протоці», яке було введене в дію президентом України 12 жовтня. Це – передвісник появи в майбутньому (у вигляді окремого документу чи як частини оновленої Стратегії національної безпеки України) «чорноморської» доктрини зовнішньої політики України. Крім того, була презентована Стратегія Військово-Морських Сил України 2035, у якій привертається увага до спроможностей реалізації національних інтересів у Чорноморському регіоні та перспективи співробітництва з партнерами в цій сфері.

Діяльність

Діяльність органів державної влади на Чорноморському напрямку у 2018 р. здебільшого зосередилась на безпековій сфері. Рішучість української сторони підсилював той факт, що більшість партнерів України продовжили санкційну політику щодо РФ під час ескалації її неправомірних дій щодо України саме в Чорноморському регіоні, особливо наприкінці 2018 р. Втім, функціонування з цього року так званого «керченського мосту» значно ускладнювало спроби керівних органів державної влади України протистояти одностороннім незаконним діям Росії.

Тим не менш, досить потужною була діяльність органів влади в сфері реалізації планів і намірів щодо посилення військової спроможності України для захисту цілісності і суверенітету. Окрім щорічних міжнародних військово-морських навчань «Сі Бриз 2018», слід відзначити перші в історії навчання на Дунаї військовослужбовців військово-морських сил України та Румунії «Ріверіан-2018», що проходили на початку вересня. Загалом у 2018 р. завдяки міжнародній політичній підтримці більш відчутною стала військова присутність країн НАТО в басейні Чорного моря. Протягом року здійснювались різноманітні заходи кораблів як постійних морських угруповань НАТО, так і ключових союзників, зокрема США та Великої Британії в інтересах зміцнення безпеки України. 17 вересня уряд України заявив про плани побудувати військово-морську базу на азовському узбережжі.

Продовжувався процес розбудови «москітного флоту» та підсилення всієї інфраструктури берегової охорони, в тому числі у вигляді обміну досвідом, зокрема, з відповідними структурами Турецької Республіки. Ще на початку червня у Головному управлінні розвідки МО України відбувся міжнародний Black Sea Intelligence Forum, на якому представники військових розвідок країн Чорноморського регіону визначили практичні заходи протидії агресії з боку Російської Федерації. На початку листопада в Одесі пройшов 19-й Форум Чорноморського прикордонного співробітництва, який був присвячений питанням взаємодії відомств прикордонної та берегової охорони прибережних країн в умовах сучасних загроз. На ньому Україна прийняла головування від Румунії на наступний рік. Проблеми інформаційної безпеки в Чорноморському регіоні, які викликані гібридною агресією з боку Російської Федерації, обговорювалися на початку вересня в Одесі на безпековому форумі «Чорноморський регіон: сучасні війни і старі конфлікти». Участь у форумі взяв перший заступник міністра інформаційної політики України.

Традиційно представники усіх гілок влади на рівні міністрів та їх заступників брали участь у роботі регіональних організацій. Зокрема, Перший віце-прем’єр-міністр – Міністр економічного розвитку і торгівлі України С. Кубів 26 вересня зустрівся з Генеральним секретарем Постійного міжнародного секретаріату ОЧЕС М. Хрістідесом. На субрегіональному рівні задля підсилення своїх позицій Україна активно підключилась до утворення регіональних робочих платформ на рівні міжпарламентських асамблей (Україна – Грузія – Молдова) та на рівні МЗС (Україна – Туреччина – Грузія – Азербайджан).

Результати

2018 р. виявився досить суперечливим із точки зору проведеної роботи та результатів по відношенню до Чорноморського регіону. Певна активізація та цілком логічні стратегічні рішення, які хоча й запізненням, але були прийняті впродовж року, не призвели до автоматичного покращення стану забезпечення національних інтересів. Вони матимуть ефект у перспективі, однак на сьогодні Україна самотужки все ще не може протистояти агресивній політиці Кремля в Чорноморському регіоні ані стратегічно, ані тактично. Зокрема, наміри 2017 р. запобігти добудові Росією керченського мосту не були реалізовані, протистояти на морі відкрито ворожому російському флоту Україна не в змозі. У цих умовах чи не єдиним позитивним результатом у 2018 р. є міжнародна підтримка партнерів на міжрегіональному рівні та на рівні ООН, а також збільшення військово-морської присутності партнерів України серед країн НАТО в Чорноморському регіоні. Підтримка урядів США та Великої Британії щодо розбудови Військово-Морських сил України та їх інфраструктури на Чорноморському та Азовському узбережжі, а також зобов’язання щодо більш активної присутності в Чорному морі також є серед позитивних тенденцій. Отже, незважаючи на відсутність миттєвого покращення безпекової ситуації в умовах зовнішньої агресії, важливим позитивним результатом у 2018 р. став сам факт зростання уваги до Чорноморського регіону як всередині країни, так і у світі, оформлення довгострокової стратегії розвитку ВМС, формування стратегічного бачення щодо регіону та спроби створити регіональні формати співпраці, які б виключали вплив РФ.

Ознайомитися з повним текстом дослідження