Військовий парад на День Незалежності – це вказівка на здатність України оборонятися (огляд преси)

Яку б форму святкування Дня Незалежності не обрала влада та народ, вона має відповідати державницьким цілям, наголошує газета «День». Видання пише, що військовий парад на День Незалежності є не даниною і навіть не символом, а вказівкою на здатність країни оборонятися. Це дійство привчало дивитись на війну не лише з позиції зведень, які озвучують ЗМІ щодня, а й безпосередньо побачити, так би мовити, матеріалізований образ війни без трагізму, але з гордістю і внутрішнім піднесенням. І це дуже важливо, адже, як наголошує кореспондент видання Валентин Торба, саме смерть, втрати, страждання не лише озлоблюють, а й часто демотивують, втомлюють. Тим паче, коли йдеться про війну, що триває вже більш ніж п’ять років. Володимир Зеленський заявив, що витрати на військовий парад він спрямує на потреби армії. Критики такого підходу вже підрахували, що зрештою це буде мізерна сума в масштабах об’єктивного запиту Збройних сил. І навіть пригадали, що такий перерозподіл коштів виглядає дивно на тлі кошторису переїзду офіса президента з Банкової до Українського дому, який проанонсував до того сам Зеленський. Мовляв, чому тоді й ці кошти не спрямувати на закупівлю озброєння, обладнання або просто на премії військовим. Можливо, Зеленський поки що не бачить себе в ролі верховного головнокомандувача, тому й уникає приводу стояти на відповідній трибуні, адже до того він здебільшого стояв перед залом Палацу «Україна». В будь-якому разі кореспондент газети радить президенту в таких державницьких тонких моментах цікавитися не лише думками піар-служби (що доречно для виборів), а переконаннями військових, які знають запах пороху. Стаття називається «Без параду».

Сформувати коаліцію в майбутньому парламенті буде не легко, адже вплив олігархів на формування партійних списків кандидатів нікуди не дівся, не кажучи вже про велику кількість неофітів, які потраплять до наступної Верховної Ради, не маючи парламентського досвіду роботи. Як стверджує політичний експерт газети «День» Роман Рукомеда, вплив олігархічних груп на президента Зеленського є й надалі буде надзвичайно сильним. При чому різні групи будуть постійно конкурувати за цей вплив, що ще більше додаватиме хаосу і непослідовності до дій нового президента. Позбутися олігархічного впливу шансів у Зеленського вкрай мало. У статті «Потрібні нестандартні ходи» експерт зазначає, що шляхи деолігархізації України є, але не безболісні. Найкоротший, – зовнішнє управління державою. В такому разі, в олігархів будуть нівельовані будь-які можливості експлуатувати не за призначенням державний бюджет. Відбудеться втрата олігархічного контролю над ЗМІ, а потім і над політичними партіями (відповідно парламентом і урядом). Але за таких обставин місце олігархів посядуть зовнішні гравці, а Україна остаточно втратить суб’єктність.

Політичний експерт «Дня» також вважає, що у Зеленського спостерігається відсутність чіткої програми дій у сфері оборони й безпеки, крім загальних озвучених намірів Володимира Зеленського досягнути перемир’я з Росією. При чому, переважно за український кошт, бо Москва жодних поступок зі свого боку не розглядає. Зовнішньополітичний напрям діяльності нового президента, за його прямим функціоналом, демонструє істотне послаблення. Це і відновлення участі делегації Росії в роботі ПАРЄ, і значний вплив Росії на ключові країни ЄС (передусім Франція, Італія, Німеччина), і початок вирішення зовнішніми гравцями ситуації в Україні, по суті, за її спиною і без узгодження з Києвом ключових рішень (приклад, саміт G-20 в Осаці). В оборонній сфері також існує переважно невизначеність і відсутність єдиного плану і стратегії дій. До недоліків експерт Роман Рукомеда зараховує і відверту зневагу до закону з боку нового президента та його команди, особливо в кадрових призначеннях. Цікаво, що й більшість ключових обіцянок представники команди Зеленського вже спростували, заявивши, що в президента немає повноважень їх виконати. Із сильних сторін діяльності президента Зеленського поки гіпотетично можна відзначити курс на модернізацію державного управління через застосування цифрових технологій, зазначає експерт.

«Північний потік-2» та Німеччина: і вівці цілі, і вовки ситі?» – у статті під таким заголовком газета «Голос України» знайомить із твердженням міністра економіки ФРН Петера Альтмаєра про необхідність «Північного потоку-2» для його країни. Проте Берлін наполягає і на збереженні транзиту газу територією України. Також раніше канцлер Ангела Меркель неодноразово заявляла, що збереження транзиту російського газу через українську ГТС і питання реалізації проекту «Північний потік-2» – ланки одного ланцюга. Тим часом чимало експертів вважають проект «Північний потік-2» не лише комерційним, а й політичним, до того ж він ініційований ФРН. А головним мотивуючим чинником, котрий стоїть за цією ініціативою, є намір німецької влади перетворити ФРН на центр торгівлі газом.