«Ключі від успіху або неуспіху «Північного потоку-2» лежать у Вашингтоні» – Гончар

Гості програми «Ваша Свобода»: Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»; Михайло Крутіхін, експерт з енергетики, партнер компанії RusEnergy.

Газогін «Північний потік-2» є шантажем з боку Володимира Путіна. Про це заявив в інтерв’ю американському телеканалу CNBC прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. Він нагадав при цьому про вже збудований перший Nord Stream. Його використали саме для шантажу, як зазначив глава уряду Польщі. До часу, коли ще однією трубою в обхід України хочуть запустити російський газ в Європу, залишилося менше ніж рік.

Ваша Свобода | «Північний потік-2»: труба Путіну чи Європі?

Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:25:00 0:00

ЗАВАНТАЖИТИ

Олександр Лащенко: Пане Гончар, якщо все відбуватиметься за планом, то саме цього року добудують «Північний потік-2». Принаймні, як сподівався голова «Газпрому» Олексій Міллер, вже з нового, 2020-го, року буквально з 1 січня ще однією трубою російський газ подаватиметься до Європи в обхід України. Так?

Росія продовжує шантажувати Європу, використовуючи фактор Німеччини, яка запевнює всіх партнерів по ЄС, союзників по НАТО, що це тільки бізнес
Михайло Гончар

Михайло Гончар: Навіть якщо буде труба прокладена, то навіть «Газпром» говорить про те, що 1 січня 2020 року відбудеться технічний запуск. Тобто там піде якийсь тестовий обсяг газу. А до виведення на повну проектну потужність 55 мільярдів кубометрів знадобиться ще 1,5-2 роки. Але якщо газогін буде добудовано і виведений на проектну потужність, то це сценарій обнулення транзиту через Україну спільно з «Турецьким потоком». Тому прем’єр Польщі абсолютно точний у своїх оцінках. Більше того, Росія з минулого року завела мову і про третій «Північний потік». Росія продовжує шантажувати Європу, використовуючи фактор Німеччини, яка запевнює всіх партнерів по ЄС, союзників по НАТО, що це тільки бізнес, нічого іншого. Але всі розуміють, що це зовсім не так.

renderExternalContent(“https://www.youtube.com/embed/u4zFnq8pZ4o?&&&fs=1”)

(Повна версія програми)

Росія не прагне зберегти транзит через Україну
Михайло Гончар

Російська сторона запевнює побічно і нас, напряму і Берлін, Брюссель, що транзит через Україну буде збережений. Навіть називається цифра – 10-15 мільярдів кубічних метрів на рік. 15 мільярдів транзиту, який може бути збережений, і потужність ГТС України – 142 мільярди – це означатиме нерентабельну роботу ГТС. Технологічно як система вона не функціонуватиме. Просто будуть завантажені одна-дві труби і все. На рівні нульової рентабельності, важливо було би зберегти обсяг 60 мільярдів.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

Російські обхідні проекти – це відкатопроводи. Задоволення забаганок різних «металургійних баронів», а далі йде піраміда політичної корупції в Росії на чолі з Путіним
Михайло Гончар

Росія не прагне зберегти транзит через Україну. Що зараз говорить – та риторика спрямована на короткочасний період (2-3 роки), поки вони виводитимуть на проектну потужність свої газопроводи. «Турецький потік» вже у цьому році мають запустити, першу нитку, що піде на ринок Туреччини. З другою ниткою поки що незрозуміла ситуація. Але Росія її намагається проштовхнути. І це вже буде як саме проект постачання на європейський ринок. Росія враховує тут уроки «Південного потоку-2», як обійти європейське законодавство, щоб у Єврокомісії не було заперечень. Практично це успішно вдасться.

Російські обхідні проекти – це відкатопроводи. Задоволення забаганок різних «металургійних баронів», а далі йде піраміда політичної корупції в Росії на чолі з Путіним. А коли йдеться про продовження в Європі – це точно те ж саме, тільки там вже інтереси задовольняються саме європейських бізнесменів, політиків, експертів…

– Пане Гончар, американці можуть заблокувати «Північний потік-2» все-таки?

400 кілометрів трубопроводу вже прокладено. Але це не означає, що успіх вже в кишені у росіян
Михайло Гончар

Михайло Гончар: Ситуація для «Північного потоку-2» не виглядає безхмарною. У самій Німеччині ситуація змінюється. Що на сьогодні маємо, то достатньо серйозно відрізняється від становища, що було півроку тому. Послаблення позиції Ангели Меркель, різночитатання і різні думки в самій урядовій коаліції і навіть всередині тієї ж Соціал-демократичної партії Німеччини, яка традиційно є одним із основних лобістів російських інтересів. І Німеччина раптом прозріла, що Росія продовжує вводити на бойове чергування ракетні комплекси типу «Іскандер» чи ракети «Калібр» поблизу калінінградського анклаву.

Канцлер Німеччини Анґела Меркель і президент Росії Володимир Путін, Сочі, 18 травня 2018 року

Канцлер Німеччини Анґела Меркель і президент Росії Володимир Путін, Сочі, 18 травня 2018 року

Ключі від успіху або неуспіху «Північного потоку-2» лежать у Вашингтоні. Після всіх різдвяно-новорічних свят зайшла мова знову у Вашингтоні про повернення до санкційного режиму проти «Північного потоку-2» вже на рівні конкретних дій – санкційні дії проти компаній підрядників, без яких «Газпром» технічно не в змозі реалізувати цей проект. Мова передовсім про швейцарську Allseas, яка виконує левову частку – 90% робіт з укладки трубопроводів, яка була задіяна і в Чорному морі.

На сайті німецького МЗС не знайдете словосполучення «російська агресія», а «конфлікт в Україні»
Михайло Гончар

400 кілометрів трубопроводу вже укладено. Обидві нитки – це загалом по дну Балтійського моря 2,5 тисячі кілометрів. Довжина кожної магістралі – 1240 з чимось кілометрів. Певна частина вже зроблена, але це не означає, що успіх вже в кишені у росіян.

Принциповий момент. Це – хабар Європі. На сайті німецького МЗС не знайдете словосполучення «російська агресія», а «конфлікт в Україні». Німеччина, Франція у складі «нормандського формату» вирішують не питання російської агресії, а «конфлікту в Україні». Така позиціях наших партнерів багато в чому продиктована тим, що запропонований цей політичний хабар.

/*<![CDATA[*/ initInfographics( { groups:[], params:[{"Name":"src","Value":"src::https://www.facebook.com/plugins/post.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fyuriy.vitrenko%2Fposts%2F10156283719083458u0026width=500||width::500||height::522","DefaultValue":"","HtmlEncode":false,"Type":"HTML"}], isMobile:true });

(function (d) { var userInput = Infographics.Param[“src”], thisSnippet = (d.getElementsByClassName ? d.getElementsByClassName(“facebookSnippet”) : d.querySelectorAll(“.facebookSnippet”))[0], render = function () { if(userInput.substring(0,5) === “src::” || userInput.substring(0,7) == “width::” || userInput.substring(0,8) == “height::”){ var ifrm = document.createElement(“iframe”); var attributes = userInput.split(“||”); for (i = 0; i < attributes.length; i++) { var pair = attributes[i].split("::"); ifrm.setAttribute(pair[0], pair[1]); } ifrm.setAttribute("allowfullscreen", "true"); ifrm.setAttribute("allowTransparency", "true"); ifrm.setAttribute("style", "border:none;overflow:hidden;"); ifrm.setAttribute("scrolling", "no"); ifrm.setAttribute("frameborder", "0"); var container = thisSnippet.parentNode; container.style.width = "100%"; ifrm.setAttribute("width", container.offsetWidth); thisSnippet.appendChild(ifrm); } else { var url, jsLocale, container = thisSnippet.parentNode, sId = "facebook-jssdk", legacyUrlMatch = /data-href=(?:"|')([^"']+)(?:"|')/gi.exec(userInput), fbParse = function () { if (window.FB) { window.FB.XFBML.parse(thisSnippet); return true; } else return false; }; container.style.width = "100%"; if (legacyUrlMatch && legacyUrlMatch.length === 2 && legacyUrlMatch[1].indexOf("https://www.facebook.com") === 0) { //legacy – complete embed code url = encodeURI(legacyUrlMatch[1]); var jsLocaleMatch = ///connect.facebook.net/([a-zA-Z_]+)/all.js/gi.exec(userInput); jsLocale = jsLocaleMatch && jsLocaleMatch.length === 2 ? jsLocaleMatch[1] : "en_US"; } else { //new – url|locale var sp = userInput.split("|"); url = sp[0]; jsLocale = sp[1]; } if (!url || !jsLocale) { thisSnippet.innerHTML = "Facebook Embed Code is Invalid or Incomplete."; return; } if (!window.FB && !d.getElementById(sId)) { //async request FB API var js, firstJs = d.getElementsByTagName("script")[0]; js = d.createElement("script"); js.id = sId; js.src = "//connect.facebook.net/" + jsLocale + "/all.js#xfbml=1"; firstJs.parentNode.insertBefore(js, firstJs); } thisSnippet.innerHTML = (!d.getElementById("fb-root") ? "

” : “”) + “

“; //parse XFBML, because it is not nativelly working onload if (!fbParse()) { var c = 0, FBParseTimer = window.setInterval(function () { c++; if (fbParse()) clearInterval(FBParseTimer); if (c === 20) { //5s max thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”; clearInterval(FBParseTimer); } }, 250); } } }; thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”; if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”) window.addEventListener(“load”, render); else //liveblog, ajax render(); })(document);

За певних обставин може відновитися співпраця «Нафтогазу» з «Газпромом». Але я не бачу поки що доброї волі з російської сторони. Мова не йде про відмову від того, що ми вже виграли в арбітражі. Звичайно (реверс залишиться – ред.). Мова йде про транзитний контракт і що стосується ситуації після 1 січня 2020 року.

– Пане Крутіхін, буде такий успіх рівно за рік у Путіна: «ось здали «Північний потік-2» – радійте, росіяни»?

Причини для будівництва цього газогону були у тому числі і комерційні. Треба було задіяти російські заводи з виробництва труб
Михайло Крутіхін

Михайло Крутіхін: Не заперечую, що за рік таке може статися. Найголовніша перешкода для «Північного потоку-2» навіть не в США, де все заявами обмежується, а в Німеччині, де будуть проблеми з газогоном Eugal. Буде та ж ситуація, що і з «Північним потоком». Тобто його статус поки не визначений. Щоб «Газпром» міг ним користуватися монопольно, доведеться дуже довго працювати з регуляторами ринку в Німеччині. Обходження датських територіальних вод може затримати проект технічно на 2-3 місяці і тільки. Поки ж проекти рухається вперед.

Михайло Крутіхін, експерт з енергетики, партнер компанії RusEnergy

Михайло Крутіхін, експерт з енергетики, партнер компанії RusEnergy

Причини для будівництва цього газогону були у тому числі і комерційні. Треба було задіяти російські заводи з виробництва труб великого діаметру і російських підрядників. Для цього довелося будувати новий коридор із Західного Сибіру до Балтики. Там є матеріальна зацікавленість досить впливових груп всередині Росії. Для будівництва коридору «Газпром» витратив вже більше ніж 44 мільярди доларів. Гроші доведеться списати замість того, щоб перераховувати їх як дивіденди у російський бюджет.

– Пане Крутіхін, ви в ефірі Радіо Свобода заявляли, що «Газпром» не є надійним постачальником газу – Європа у цьому переконалася і в 2006-у, і в 2009-у, і в 2014-у і в 2016-у роках». Чому ж Європа досі продовжує співпрацю з Росією?

Німці цілком могли б обійтися без російського газу, якби була налагоджена співпраця з іншими європейськими країнами
Михайло Крутіхін

Михайло Крутіхін: Це фактично одностороння співпраця. Німцям запропонували проект – ми вам збудуємо ще одну трубу за російський рахунок. Німці цілком могли б обійтися без російського газу, якби була налагоджена співпраця з іншими європейськими країнами – могли б отримувати газ і з Франції, Бельгії, Данії через термінали скрапленого природного газу. Ще й свій мають намір збудувати.

Тільки частина європейський країн дійсно постраждає, якщо «Газпром» перекриє крани. Це країни Східної Європи – від Фінляндії до Болгарії. Франція, Великобританія, Німеччина, інші країни Західної Європи переключаться на інші джерела газу. Тому це не можна розглядати, як єдину Європу – там немає залежності від російського газу. Можна було б без цих труб цілком обійтися, якби Росія не ставила свою зовнішню політику в залежність від курсу на самоізоляцію.

renderExternalContent(“//www.radiosvoboda.org/embed/player/0/29441098.html?type=video”, “//www.radiosvoboda.org/media/video/29441098.html?type=video”)

За 40 додаткових мільярдів кубометрів на рік додаткового попиту в Європі доведеться потягатися «Газпрому». В Росії стільки газу, що його просто немає куди діти. Не виключаю, що частину додаткового попиту на газ в Європі займе скраплений газ.