Юрій Вдовенко

Регіон:
ЄС
Тема:
Європейська інтеграція

Діюча рамка Програми Східного партнерства (СчП) «20 ключових досягнень до 2020 року» є не надто амбітною для України. Попри доволі успішне використання можливостей, передбачених даним документом, пролонгація існуючого підходу не відповідає інтересам України, оскільки буде означати ігнорування запиту на подальшу інтеграцію з ЄС. В умовах неготовності ЄС обговорювати перспективи повноцінного членства, чи не єдиною можливістю поглиблення інтеграції лишається диференціація країн СхП з виокремленням виміру трьох країн – підписантів Угод про Асоціацію з ЄС. Реалізація даної ініціативи потребує консолідації зусиль всередині країни, запровадження механізму постійних консультацій між трьома країнами, розширення підтримки ініціативи всередині ЄС, взяття Україною зобов’язання бути «локомотивом» для Грузії та Молдови.

 

ПОРЯДОК ДЕННИЙ СхП

Поточний порядок денний СхП визначається Спільним робочим документом «20 ключових досягнень до 2020 року», прийнятим 09.06.2017. Цей документ є визначальним у формуванні багатостороннього виміру СхП. Водночас, для України він є недостатньо амбітним у порівнянні з двостороннім виміром імплементації Угоди про Асоціацію з ЄС (УА), що засвідчив відповідний аналіз, підготовлений у рамках проекту «Громадська синергія» у 2018 році. 

20 ключових досягнень, визначених документом, складаються з різнорівневих цілей і не містять зобов’язуючого характеру щодо їх виконання, у т.ч. у розрізі країн (Україна, Грузія, Молдова, Вірменія, Азербайджан та Білорусь). Основні досягнення у рамках документу, які становлять порівняно більший інтерес для України, належать до енергетичної, транспортної, антикорупційної, судової, цифрової, дослідницької, економічної (у т.ч. ГВЗВТ) сфер.

До 31.10.2019 Європейська комісія провела структуровані консультації щодо майбутнього СхП після 2020 року. На Саміті СхП 2020 року, який орієнтовно відбудеться влітку у Брюсселі, європейською стороною мають бути запропоновані рішення щодо нового горизонту східного виміру Європейської політики сусідства.

На сьогодні найімовірнішим варіантом розвитку СхП після 2020 року є підхід «business as usual», до якого тяжіє ЄС, і який може бути формалізований у вигляді продовження «20 ключових досягнень» з можливим розширенням їх кількості. Такий варіант не відповідає інтересам України, оскільки цементує рамки відносин у контексті сусідства, що ускладнює вихід на переговорні позиції щодо потенційного членства в ЄС. Просування даного формату 

 боку ЄС супроводжується поширенням тез про складність збереження підтримки СхП навіть на існуючому рівні. Тому не варто виключати спроб представників ЄС представити збереження статус кво щодо політики СхП як значного досягнення в інтересах України.

 

УКРАЇНА ТА СхП

У випадку України можна констатувати помірне використання можливостей, наданих у рамках СхП до 2020 року. Станом на кінець 2019 року є поступ за більшістю напрямків співпраці і наближення до досягнення поставлених завдань, зокрема за рахунок низки рішень, прийнятих новою владою. Йдеться про кадрові зміни в антикорупційних органах, виконання зобов’язань з імплементації УА і ГВЗВТ. Проте жодне з досягнень наразі не виконане Україною повністю. Порівняно краща ситуація з виконанням досягнення цілей у економічній, інноваційній, безпековій, візовій сферах. 

Можливості реагування України на рамку СхП, яка наразі просувається ЄС зводяться до двох альтернатив:

  1. Відмова від участі у СхП.
  2. Наполягання на диференціації СхП з виокремленням виміру країн – підписантів УА.

Відмова від участі у СхП. Цей варіант є радикальним. Головним ризиком такої позиції може стати згортання підтримки ЄС за іншими критичними напрямками, зокрема, щодо протидії агресії РФ. В умовах зростання гібридних загроз, вихід України з офіційною позицією відмови від СхП може бути використаний країнами-членами ЄС як привід для зменшення санкційного тиску на РФ. Такий варіант може бути  озвучений лише як відповідь у разі  скорочення й так не надто амбітного порядку денного СхП, та відсутності поступу з боку ЄС у напрямку запровадження поглиблених форматів співробітництва. У даному варіанті слід спиратись, насамперед, на можливості публічної та парламентської дипломатії, з уникненням офіційних заяв. Акцентом має стати не відмова від СхП як такого, а пояснення мотивів відмови як необхідність зосередитися на двосторонньому вимірі – УА і ГВЗВТ.

Наполягання на диференціації СхП. Другий варіант слід розглядати як базовий, який в існуючих умовах дозволяє розраховувати на поглиблення співпраці з ЄС. Бажання ЄС зберегти існуючий підхід до України, як одного з шести партнерів в рамках СхП, не дає простору для початку діалогу про перспективи членства. Апеляція до виокремлення формату А3 (три асоційовані країни з ЄС) є компромісом, який втім дозволить Україні закріпитись на новій сходинці на шляху до членства в ЄС. 

Основний спротив з боку ЄС базується на побоюванні втратити інші три країни СхП при наданні прерогатив країнам А3. Реальність полягає в тому, що інші три країни вже самостійно віддаляються через відмову йти шляхом укладання угод про асоціацію чи поглиблювати формальні відносини з ЄС.  Контраргументом України має бути донесення до ЄС перспектив реальної втрати країн-підписантів УА, що може бути проілюстровано прикладом ситуації у Молдові. Також доцільним є посилання на активізацію дій РФ зі створення Союзної держави з Білоруссю, що фактично матиме наслідком руйнацію бажаного для ЄС формату СхП шести країн. Додаткові аргументи регулярно надаються представниками експертного середовища.

Для реалізації цієї базової альтернативи на сьогодні зроблені певні кроки, насамперед, завдяки громадським ініціативам. 

15.10.2019 Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства СхП оприлюднила позицію щодо майбутнього СхП із закликом до всіх зацікавлених сторін проведення консультацій та координації діяльності щодо перетворення СхП на реальний інструмент європейської інтеграції 

13.11.2019 під час Форуму асоціацій ухвалено спільну Декларацію громадських платформ України, Грузії та Молдови щодо співпраці у прагненні до євроінтеграції. Лідери шести проєвропейських громадських платформ закликали започаткувати тристоронні формати співробітництва і тематичні консультації на високому рівні та створити спільний секретаріат; інтенсифікувати співробітництво у рамках Міжпарламентської асамблеї, зосередивши увагу на обміні досвідом та кращими практиками законодавчого забезпечення імплементації УА; підтримати тристороннє співробітництво та інституціоналізувати посилений діалогу у форматі «ЄС+3»

4.12.2019 на полях Щорічної асамблеї Форуму громадянського суспільства СхП з метою поглиблення намірів вищезазначеної декларації відбулось підписання керівництвом платформ трьох асоційованих країн Меморандуму про співпрацю між організаціями громадянського суспільства .

Офіційна і громадська позиція трьох країн збігаються, 05.12.2019 міністри закордонних справ України, Молдови і Грузії подали верховному представнику ЄС із питань зовнішньої та безпекової політики Жозепу Боррелю Спільну заяву щодо майбутнього СхП. Спільним пріоритетом визнано більш глибоку секторальну інтеграцію з ЄС у сферах енергетики, торгівлі, транспорту, цифрової економіки, митної та безпекової співпраці.

З боку ЄС зустрічний рух до формату А3 наразі обмежений. Ідею поглибленого співробітництва з країнами-підписантами УА підтримує євродепутат, екс-прем’єр Литви Андрюс Кубілюс, використовуючи термін «Тріо країн УА» (AA trio) без прив’язки до конкретних дій. 12.11.2019 Європейська народна партія, до якої належить депутат, представила на слуханнях в Європарламенті бачення щодо відповідної версії «тристоронізації» відносин. Відповідний формат ще треба буде напрацьовувати, але загальна ідея полягає в тому, що слід запустити процес зустрічей ЄС та країн УА на міністерському та експертному рівнях, що охоплюватимуть питання ГВЗВТ та різні тематичні сфери. Один формат зустрічей може включати лише інституції ЄС, інший – усі або ж найбільш зацікавлені держави-члени ЄС.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Таким чином реалізація альтернативи А3 потребує: