Сергій Герасимчук

Регіон:
Інше
Країна:
Україна
Тема:
Інше

Одним із напрямів зовнішньої та безпекової співпраці України з сусідніми державами-членами Європейського Союзу є співпраця в інфраструктурних проєктах. Така взаємодія дає Україні можливість:

  • долучитися до масштабних міжнародних проєктів демонструє і сприяє включеності у регіональні ініціативи;
  • створити передумови до участі в інфраструктурних (передусім – транспортних) проєктах подвійного (цивільного та військового) призначення;
  • в окремих випадках, зберегти окремі треки співпраці, незважаючи на прохолодні двосторонні відносини.

Співпраця України з сусідніми державами у сфері інфраструктури відрізняється високою динамікою, хоча, подекуди, інфраструктурні проєкти, з огляду на їхню високу вартість, зіштовхуються з проблемами браку фінансування та інвестицій. Це питання потребує окремого більш детального аналізу. Окрім того, необхідно підкреслити специфіку, яка виникає у відносинах з окремими державами, а також перспективні напрями у відносинах з об’єднаннями держав та регіональними ініціативами.

ПЕРСПЕКТИВНІ РЕГІОНАЛЬНІ ІНІЦІАТИВИ – ПРОЄКТИ VIA CARPATIA ТА RAIL-2-SEA.

До числа найбільших транспортних інфраструктурних проєктів регіону, в яких беруть участь держави-сусіди України, а також зацікавлена сама Україна – проєкти ViaCarpatia та Rail-2-Sea.ViaCarpatia – шляхопровід за задумом має поєднувати грецький порт Салоніки та литовський порт Клайпеда. Rail-2-Sea – залізничне сполучення подвійного (цивільного та військового) призначення, що має на меті поєднати польський порт Гданськ та румунський порт Констанца. Проєкти становлять інтерес відразу для кількох великих гравців у регіоні:

1) Євросоюз розглядає проєкт ViaCarpatia як можливість налагодити інфраструктурне сполучення між Півднем та Північчю Європи. Окремі ділянки проєкту вже фінансуються через інструменти т.зв фонду згуртованості (EU Cohesion Fund) та в рамках проєктів Транс’європейської транспортної мережі TEN-T;

2) Ініціатива Тримор’я, до якої входять держави Балтії, «Вишеградської четвірки», Румунія, Болгарія, Словенія, Австрія та Хорватія, які розглядають ViaCarpatia та Rail-2-Sea серед числа своїх флагманських проєктів;

3) США також демонструють інтерес до регіону.У 2020 р. у Меморандумі про порозуміння між Експортно-імпортним банком США (EXIM) та румунським міністерством економіки, енергетики та бізнес-середовища серед проєктів, що розглядалися в якості перспективних з точки зору фінансування – ViaCarpatia та Rail-2-Sea. Окрім того, США оголосили про готовність інвестувати 1 млрд. дол. у Фонд Тримор’я – інструмент залучення інвестицій до регіону;

4) Китай донедавна декларував свій інтерес до проєкту ViaCarpatia та розглядав можливість його включення до числа проєктів, що фінансуватимуться через Ініціативу Поясу і Шляху (Belt and Road Initiative – BRI). Нині, коли через безпекові застереження китайські інвестиції не розглядаються як пріоритетні в Європі, китайський вплив на проєкт залишається. Порт Салоніки (Thessaloniki Port Authority (ThPA) у 2020 році погодився на співпрацю з China Merchants Port Holdings (CMPort). Така співпраця спрямована на комерційну та операційну співпрацю для набуття портом статусу «воріт» з Китаю до Європи. З одного боку, це має свої переваги, адже може забезпечити впровадження проекту ViaCarpatia як інфраструктурного. З іншого – викликає у низки учасників проєкту застереження безпекового характеру.

При формуванні підходів України до співпраці у рамках згаданих проєктів слід мати на увазі, що з одного боку, вони вже мають певне наповнення та фінансове забезпечення. З іншого боку, кожна зі сторін, які виступають донорами та інвесторами мають свої вимоги/застороги до проєкту.

Європейська Комісія надає фінансування на підставі тендерів у відповідності до загальноєвропейських вимог до закупівель, Сполучені Штати готові надавати фінансування на умовах залучення до робіт американських компаній (що також регулюється правилами закупівель – проте вже американськими), тоді як Китай надає перевагу наданню кредитів, на які учасники проєктів мали б залучати до роботи китайські компанії.

При виборі схеми, за якою українська сторона намагатиметься залучати кошти, слід враховувати цю специфіку та брати до уваги вимоги донорів та інвесторів, що можуть «конфліктувати» між собою.

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ТРАНСПОРТНОЇ ТА ІНФРАСТРУКТУРНОЇ СПІВПРАЦІ ДВОСТОРОННЬОГО РІВНЯ

Одним з основних «локомотивів» залучення України до регіональних інфраструктурних проєктів є ПОЛЬЩА. Серед  перспективних проектів:

  • «Точкою входу» України до проєкту ViaCarpatia є польський Жешув.
  • Під час візиту до України президента Польщі 13 жовтня 2020 р. було також підписано Меморандум про наміри між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Адміністрацією порту Гданськ, який відкриває можливості для створення інтермодального транспортного коридору.
  • Масштабним за своїм задумом є проєкт GO Highway, що передбачає розвиток транснаціонального транспортного коридору, яким планується поєднати українські чорноморські порти Херсон, Миколаїв та Одесу з польськими портами на Балтійському морі – Гданськ та Гдиня. У межах України транспортний коридор мав би пройти за маршрутом Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Умань – Одеса – Миколаїв – Херсон. Щоправда, втілення такого проєкту тягне за собою значні витрати, вимагає тісної координації як з Варшавою, так і з Брюсселем, та оцінки потенційної рентабельності. Репутаційну тінь на проєкт також кидає той факт, що серед його ключових лобістів був екс-керівник Державного агентства автомобільних доріг України Славомір Новак, який нині є фігурантом кількох корупційних скандалів у Польщі.

Заслуговує на увагу також транспортна та інфраструктурна співпраця з РУМУНІЄЮ. Зокрема, як зазначалося вище, проєкт Rail-2-Sea може використовуватися як з цивільної, так і з військової точки зору. При цьому Румунія належить до числа держав, що переймаються безпековою ситуацією у Чорноморському регіону, поділяють оцінки України щодо російських загроз, а також є прихильниками дедалі більшого залучення США у формування нової безпекової архітектури регіону. Примітно, що ще у вересні 2018 р. Україною та Румунією ухвалено угоду про співробітництво у сфері військових перевезень, а у вересні 2020 р. підписано угоду про співробітництво у військово-технічній сфері. На цьому тлі є підстави вважати, що поєднання безпекового та інфраструктурного компонентів може мати додану вартість.

Разом з тим, у контексті двосторонніх відносин залишається проблемним запуск повноцінної роботи пункту пропуску через державний кордон Орлівка-Ісакча. Це перший пункт пропуску на українсько-румунському державному кордоні в межах Одеської області і потенційно важлива поромна переправа, що дозволяє уникнути додаткового транзиту через Республіку Молдова. Наразі внаслідок карантинних обмежень здійснюється переправа лише вантажного транспорту. Перевезення пасажирів, в тому числі на автобусах, поки не здійснюються – до повноцінного відкриття кордонів. Проте, при першій нагоді діяльність переправи слід активізувати, зокрема збільшити кількість поромів від одного, що здійснює перевезення нині, до 3-4.

Незважаючи на суттєві політичні розбіжності між Україною та УГОРЩИНОЮ, зберігається готовність угорської сторони до співпраці у рамках інфраструктурних проєктів на Закарпатті, зокрема в частині проєктів спрямованих на покращення прикордонної транспортної інфраструктури (будівництво об’їзної автомобільної дороги м. Берегово та с. Астей до міжнародного пункту пропуску «Лужанка», що поєднає дороги державного значення і вестиме до міжнародних пунктів пропуску на кордонах з Румунією та Угорщиною, та мостовий перехід в міжнародному-автомобільному пункті пропуску «Захонь – Чоп»). Беручи до уваги значимість проєкту для посилення транзитного потенціалу регіону видається доречним збереження даного треку двосторонньої співпраці.

Що стосується СЛОВАЧЧИНИ, то тут безумовним досягненням стало підписання у 2020 р. двосторонньої міжурядової угоди про надання авіаційних експлуатаційних послуг українським постачальником цих послуг у визначеній частині повітряного простору Словаччини (відносно аеропорту “Ужгород”). Ухвалення цієї угоди фактично розблокувало повноцінне функціонування цього летовища.

ДОДАТКОВІ ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ТА МЕХАНІЗМИ ОЦІНКИ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ

Згадані проєкти не є вичерпним переліком ініціатив з інфраструктурної співпраці. Понад те, увагу здебільшого приділено проєктам, що стосуються транспортної інфраструктури та мають міжнародно-політичний та безпековий вимір і є або найбільш масштабними, або ж значущими для двосторонньої співпраці з окремими державами-сусідами.

Разом з тим, при більш детальному аналізі увагу слід також приділяти

  • рекреаційному та екологічному компонентами інфраструктурного співробітництва,
  • інфраструктурній співпраці в сфері ЖКГ, медицини та освіти.

При такому комплексному аналізі доречно зосередити увагу на потребах прикордонних регіонів України та відповідних регіонів з боку держав партнерів, дослідити ефективність втілення проєктів у рамках програм транскордонного співробітництва тощо.

Дієвим інструментом, що може використовуватися для аналізу розбудови інфраструктурних проєктів з державами-сусідами ЄС є проєкт ЄС “Допомога органам влади України в удосконаленні менеджменту циклом інфраструктурного проекту” (МЦІП), який фактично допомагає українському урядові та державним структурам покращити інвестиційний клімат у транспортній галузі України для фінансування важливих інфраструктурних проектів.