Дмитро Дубов

Регіон:
ЄС
Країна:
Росія
Тема:
Європейська інтеграція

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Незважаючи на усвідомлення російської дезінформаційної загрози (що відображено, зокрема, у Резолюції Європарламенту від 23 листопада 2016 року «Про стратегічні комунікації ЄС, спрямовані на протидію пропаганді третіх сторін проти ЄС»), безпосередні кроки, які здійснюють європейські інституції  в цьому напрямку мають виразні ознаки формалізму та небажання приймати дієві рішення (які можуть виявитись політично конфліктними). Один з основних механізмів зазначеної  Резолюції повинна була стати – East StratCom Task Force (Робоча група зі стратегічних комунікацій Схід), яка має постійні проблеми із фінансуванням, а сама діяльність групи більшою мірою зосереджена на «виявленні фейків» із невизначеною ефективністю та перспективами такої діяльності.

Проблемою залишається  і стан усвідомлення російської інформаційної загрози з боку окремих європейських держав. Згідно з даними чеського аналітичного центру «Європейські цінності» (European Values)[1], менше половини європейських країн можна назвати «обізнаними» або «готовими до дій» щодо російської дезінформаційної діяльності проти західних країн.

Зважаючи на ускладнені бюрократичні процеси в ЄС, можна очікувати, що започатковані європейськими інституціями дискусії щодо «фейкових новин» (наприклад, ініційована Єврокомісією Public consultation on fake news and online disinformation[2] та  експертна дискусія високого рівня High-Level Expert Group, метою яких є вироблення загальноєвропейської стратегії з цього приводу – EU-level strategy) можуть отримати безпосередню реалізацію не раніше кінця 2018 року (зважаючи на те, що перші звіти за цими дискусіями мають з’явитись навесні 2018 року).

Європейські ініціативи розгортаються в умовах жорсткого несприйняття окремими важливими для європейської безпеки міжнародними організаціями самої концепції боротьби із «фейковими новинами». Зокрема «Спільна декларація про свободу вираження думки, а також «фейкових» новин, дезінформації та пропаганди» (прийнята 3 березня 2017 року чотирма структурами – ООН, ОБСЄ, Організацією американських держав та Африканською комісією з прав людини), недвозначно зазначає, що на думку організацій «загальна заборона на поширення інформації, що заснована на туманних чи двозначних ідеях, включаючи заборону «фейкових новин» чи «необ’єктивної інформації», протирічить міжнародним правилам, які стосуються обмеження свободи вираження думки» (ст.(а), п.2). Відтак на рівні цих міжнародних організацій найближчим часом буде складно очікувати підтримки національних ініціатив у цій сфері.

Виразний тренд (що сформувався під впливом розслідувань російського втручання у виборчі та політичні процеси в США, Великобританії, Франції, Німеччині) до більш жорсткого контролю за контентом соціальних мереж змушує їх власників (передусім Facebook та Twitter) превентивно вживати заходів (не чекаючи примусових дій з боку урядів), спрямованих на зменшення можливостей РФ здійснювати свій дезінформаційний вплив використовуючи їх платформи. Зазначені ініціативи стосуються Google (перегляд чинної системи рейтингування інформаційних ресурсів, що може призвести до зниження фактичної доступності матеріалів RT та Sputnik для споживачів), Facebook (зміна алгоритму роботи основної стрічки постів та як наслідок – загальне зменшення новинного контенту, та введення оцінки самими користувачами довіри до різних ЗМІ), Twitter (програма боротьби із акаунтами-ботами, які поширювали російську дезінформацію та блокування комерційної реклами RT та Sputnik).

ФРАНЦІЯ ТА НІМЕЧЧИНА

Активними є спроби пошуку відповіді на виклик дезінформації та «фейкових новин» на національному рівні у Франції. Зокрема на це спрямована ініціатива президента Е.Макрона щодо прийняття нового закону проти поширення неправдоподібної інформації під час виборчих кампаній. Незважаючи на істотний медіа розголос навколо цієї ініціативи вона все ще не має чітких рис і більшою мірою зосереджена навколо необхідності відобразити у французькому законодавстві наступні вимоги:

  • новинні сайти мають розкрити своїх власників і спонсорів контенту;
  • користувачі зможуть позиватися з приводу фейків до суду, який отримає право блокувати фальшиву новину або весь портал;
  • медіарегулятор зможе припиняти роботу іноземних ЗМІ, викритих в пропаганді;
  • суд отримає право блокувати сайти та аккаунти, які поширюють неправдиву інформацію, та наказувати медіа видаляти відповідний контент.

Більшою мірою мова йде про розширення повноважень державного регулятора CSA (Conseil Superieur Audiovisuel, Вища рада з аудіовізуальних засобів). Водночас ці спроби невідворотно зіткнуться із значними юридичними проблемами, в т.ч. – відсутності реальних механізмів впливу на діяльність суб’єктів (в т.ч. – ключових соціальних мереж та інформаційно-пошукових сервісів), які не мають свого фізичного представництва у Франції.

Успішність реалізації французької ініціативи багато в чому буде пов’язано із тим, якою мірою залишиться в силі німецький закон NetzDG (Netzwerkdurchsetzungsgesetz), що спрямований проти мови ненависті та фальшивих новин у соціальних мережах, прийнятий у вересні 2017 року (вступив в силу у жовтні 2017 року, а окремі положення – з 1.01.2018). Закон вимагає від соціальних мереж оперативно видаляти мову ненависті, фальшиві новини та незаконні матеріали (на видалення очевидно нелегального контенту дається до 24 годин, а для не явно нелегального – до 7 днів з моменту подання скарги користувачем). Сьогодні закон проходить експертизу на відповідність законодавству ЄС у ставленні до Європейської конвенції про захист прав людини і європейського законодавства в області «інформаційних послуг». Результати розгляну німецького закону можуть стати базою для прийняття рішень в цій сфері іншими державами Європи (в частині зміни власного законодавства, спрямованого на посилення боротьби із фейками). У випадку позитивного рішення ЄС щодо норм цього закону, можна очікувати, що й інші європейські держави також спробують вдатись до аналогічних законодавчих ініціатив.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Незважаючи на те, що Великобританія (передусім – урядові структури) активно комунікує занепокоєння щодо зростання російських дезінформаційних дій (в т.ч. – роль Росії у ситуації із Brexit’ом) практичні дії в цій сфері все ще виглядають безсистемними та малоефективними. На даному етапі більшість дій Уряду Великобританії зосереджені не стільки на зміні політики та законодавчого простору, скільки на спробах вирішити проблему за рахунок більш широких фінансових вливань у чинні механізми (збільшення фінансування програм в країнах Східного партнерства, збільшення фінансування BBC, збільшення видатків на Фонд підтримку ефективного держуправління).

ІСПАНІЯ

Незважаючи на звинувачення з боку іспанського уряду на адресу Росії в тому, що вони активно втручались у «каталонську кризу» (на підтвердження чого є дані досліджень, які кажуть що 50% профілів, з яких поширювались фейкові історії, пов’язані із незалежністю Каталонії, знаходились на серверах, які розташовані в Росії), на даний момент це не знайшло чіткого відображення у законодавстві Іспанії. Водночас, в наслідок ситуації в Каталонії у грудні 2017 року було прийнято нову редакцію Стратегії національної безпеки, в якій вперше в якості загрози було визнано «компанії неправильного інформування» (misinformation campaigns), які визначаються не як окремі інциденти, а як частина спланованої стратегії гібридної війни, яка включає в себе комбінування різних методів, починаючи від конвенційних сил і закінчуючи економічним тиском та кібератаками. Можливо в подальшому положення Стратегії стануть базою для модифікації законодавства, однак наразі іспанський уряд зменшує жорсткість риторики по відношенню до РФ, а в самій Стратегії немає згадок про те, що саме Росія є джерелом «компаній неправильного інформування».

МОЛОДОВА

У грудні 2017 року Парламент Молдови прийняв Закон про внесення змін та доповнень у Кодекс телебачення та радіо (перші спроби внести аналогічні правки здійснювались у Молдові ще в 2015 році). Відповідно до змін для ретрансляції на території Молдови не будуть дозволені програми телебачення та радіо з інформативним, інформаційно-аналітичним, військовим та політичним змістом, якщо ці програми не виготовлені в країнах-членах ЄС, США Канаді або країнах-членах Європейської конвенції про транскордонне телебачення (Росія підписала, але так і не ратифікувала цю Конвенцію). Незважаючи на небажання Президента Молдови І.Додона підписувати цей Закон (він відмовлявся це робити двічі)? замість нього він був підписаний спікером Парламенту Молдови А.Канду у січні 2018 і вступив в дію. За порушення положень цього закону передбачається накладення штрафу на мовників у розмірі від 2 до 4 тисяч євро, а також можливість відкликання ліцензії мовника.

США

В умовах триваючих протиріч між чиним Президентом та Конгресом США, саме останній бере на себе провідну роль у формуванні належного інструментарію протидії російським деструктивним зусиллям, які реалізуються проти США. Зокрема в останньому на часі звіті «Асиметрична атака Путіна на демократію в Росії та Європі: наслідки для національної безпеки США» (Putins asymmetric assault on democracy in Russia and Europe: implications for U.S. National Security), підготовленого для Сенатської Комісії США з міжнародних відносин (оприлюднений 10.01.2018), надаються комплексні рекомендації щодо протидії новітнім «активним заходам» з боку РФ. Водночас зважаючи на антагоністичні відносини між чинним президентом США та значною кількістю представників Конгресу США, складно очікувати, що всі із запропонованих ініціатив будуть реалізовані повною мірою

Ключовими пропозиціями зазначеного звіту є:

  • необхідність забезпечення політичного лідерства в питанні протидії російській дезінформації (передусім з боку президента США);
  • підтримка демократичних інститутів (в т.ч. фінансова підтримка країн уразливих до російського впливу, а також уточнення напрямків використання коштів різноманітних американських фондів за кордоном та підтримка демократичних процесів та інститутів у Росії);
  • протидія «брудним» грошам пов’язаним із РФ, зокрема, викриття російських корупціонерів на найвищому рівні та накладення санкцій;
  • визначення держав, що здійснюють гібридні загрози (State Hybrid Threat Actors) (створення відповідного визначення для тих держав, які реалізують гібридні загрози проти демократичних систем; створення режиму зростаючих санкцій проти таких країн; координація санкцій з ЄС);
  • публічне висвітлення згубних операцій впливу, що здійснюються Кремлем (публічні звіти про операції впливу; розкриття інформації про політичні вбивства в Росії; створення незалежної комісії з розслідування втручання у вибори 2016 року та підтримка створення таких груп у європейських країнах);
  • створення міжнародної коаліції для протидії гібридним загрозам (в т.ч. запровадження щорічного саміту з гібридних загроз та поширення ефективних технік протидії російському впливу);
  • викриття іноземного фінансування заходів, спрямованих на підрив демократії;
  • розбудова міжнародних норм в сфері кібероборони та самої глобальної кібероборони (створення кіберальянсу з коаліції країн та розширенні дискусії навколо статті 5 Північноатлантичного договору);
  • здійснення заходів, спрямованих на забезпечення підзвітності компаній, які можна класифікувати як «соціальні медіа»;

Слід також відмітити, що майже весь розділ звіту, який стосується України написаний на базі неукраїнських джерел – в тексті фактично не зустрічаються українські автори, а більшість інформації про Україну взята з американських газет та журналів, публікацій науковців в профільних західних журналах, а також звітів американських та британських аналітичних центрів про ситуацію в Україні. Це ставить питання про спроможність України доносити власну актуальну позицію щодо ситуації в державі до цільових аудиторій у західному політичному та експертному істеблішменті.

 

МІЖНАРОДНІ ДОСЛІДНИЦЬКІ СТРУКТУРИ

Низка міжнародних організацій та коаліцій держав також утворили структури, які скоріше відносяться до дослідницької діяльності протидії гібридним загрозам, кібербезпеки та інформаційному впливу.

  1. The European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats

Незважаючи на те, що рішення про його створення було ухвалене ще у 2016 році, реальна робота розпочалась лише в 2017 з низки публічних заходів, запуску тренінгів та підготовки аналітичних звітів з питань гібридних загроз. Можна констатувати, що на сьогоднішній день Центр все ще не став серйозним учасником процесів, лише набуваючи реальних спроможностей до діяльності. Водночас останнє дослідження Центру «Законодавство в часи гібридних загроз» (Laws in the era of hybrid threats, 2017[3]) містить опис важливого досвіду модифікації законодавства Фінляндії в частині підготовки країни до реагування на гібридні загрози:

внесення змін до фінського Закону про нагляд за територією (Territorial Surveillance Act), яким розширення повноваження безпекових органів у протидії «солдатам без знаків відмінностей»);

внесення змін до законодавства, що полегшує надання та отримання міжнародної допомоги у випадку гібридних загроз;

зміни до Закону про державну службу (State Civil Service Act), якими передбачена більш докладна перевірка осіб, які мають бути призначені на державні посади;

ухвалення нового законодавства, що підвищує ефективність інформаційного обміну між державними структурами та Урядовим ситуаційним центром;

ще один закон (який готується до подання в парламент у січні 2018 року) стосується цивільної та військової розвідки (деталі змін не вказані).

2. NATO Strategic Communication Centre of Excellence

Хоча центр активно включений у систему більшості ключових заходів НАТО в частині протидії інформаційним загрозам з боку РФ та ІДІЛ, водночас більшість публічних матеріалів зосереджені здебільшого на академічній рефлексії ситуації та констатації тих явищ і подій в сфері пропаганди, які вже відбулись. Перелік ключових дослідницьких тем Центру на 2018 рік[4] свідчить про його орієнтованість на освітню та академічну складову. Найбільш практичним дослідженням Центру у 2017 році варто вважати роботу «Питання та відповіді щодо роботролінгу» (Robotrolling FAQ) відносно діяльності російських фейкових акаунтів у мережі Twitter.

3. NATO Cooperative Cyber Defence Center of Excellence

Як і в минулі роки Центр більшою мірою зосереджений на технічних та правових аспектах кібербезпеки (передусім спроможності до атрибуції кібератак, захисту критичної інфраструктури та загального підвищення спроможностей національних систем кібербезпеки до кіберпротистояння). Слід зазначити, що ключовим елементом в діяльності Центру стають щорічні кібернавчання (Locked Shields), щорічні конференції (Conference on Cyber Conflict) та подальше вдосконалення «Талліннського управління» (системна праця експертів Центру щодо можливостей застосування норм чинного міжнародного права до ситуацій пов’язаних із кібератаками).

4. The European Values Think-Tank (неурядова організація)

На сьогоднішній день один з найбільш потужних європейських центрів, що всебічно досліджує питання російської дезінформації на всіх ключових напрямках: загальноєвропейський, центрально- та східноєвропейський, український та чеський. Переважна більшість матеріалів мають рекомендаційну складову (наприклад щодо протидії дезінформаційним компаніям під час виборів[5] або постійним дезінформаційним кампаніям[6]), яка може бути застосована на практиці. Є організатором одного з ключових міжнародних самітів з питань дезінформації та протидії їй – STRATCOM SUMMIT.

Крім того, в Чехії  діє Центр протидії гібридним загрозам при Міністерстві внутрішніх справ[7], однак ця структура не  є занадто  публічною і поєднує елементи боротьби з  гібрідними загрозами та тероризмом.

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

  1. В поточних умовах макротрендом для України в питаннях міжнародної співпраці для протидії «фейковим новинам» має стати активізація двосторонніх контактів з Німеччиною, Францією, Фінляндією, країнами Балтії та США, при збереженні формально високого рівня діалогу з європейськими інституціями.
  2. Позиція міжнародних організацій (зокрема ООН та ОБСЄ) залишається двозначною та фактично такою, за якої проблема «фейкових новин» та дезінформації не визнається як самостійна. Відтак хоча ці майданчики і надалі потрібно залучати та використовувати для просування ініціатив з питань протидії «фейкових новин», але при цьому визнавати реальні обмеження для такої діяльності.
  3. Зміни у керівництві Офісу представника ОБСЄ з питань свободи слова (яку до 2017 року займала Д. Міятович) швидше за все не призведуть до радикальних змін у політиці цієї організації. Про що свідчить і позиція нового очільника Офісу А. Дезіра в низці конфліктних ситуацій в сфері медіа, які виникали в Україні в 2017 році, і все ще чинна загадана вище «Спільна декларація…» від березня 2017 року. Часткове корегування позиції може відбутись лише за умови більш інтенсивного втручання США та ключових європейських держав (передусім Німеччини, Франції та Великобританії) у діяльність цієї інституції.
  4. Швидше за все розрізнені ініціативи європейських держав в сфері протидії «фейковим новинам» є лише початковим етапом на шляху вироблення більш широких, міжнародних правил, які можуть на певному етапі набути форми своєрідної Конвенції з протидії фейковим новинам (за аналогією із Конвенцією про кіберзлочинність, яка була ухвалена у 2001 році в Будапешті і та ратифікована Україною у 2005 році).
  5. Враховуючи, що позиція та дії європейських держав багато в чому обмежені необхідністю узгоджувати свої рішення із вимогами європейських інституцій, основний акцент у такій співпраці на даному етапі має бути зосереджено на США та тих ініціативах, які продукуються Конгресом США (як в частині спільної реалізації де це передбачається, так і запозиченні ключових ідей для посилення національної безпеки України). Доречно ставити питання про більшу формалізацію та публічність поточного стану реалізації Кремлем своїх деструктивних акцій проти України у формі спеціальних звітів. При представленні цих звітів для американського істеблішменту доречно виходити з того, що сьогодні більш політично актуальним є використання словосполучення «активні заходи» (які для США мають чітке співвідношення із періодом холодної війни), ніж «гібридні загрози» (терміну, щодо якого все ще точаться дискусії).

Експертну оцінку виконано в рамках реалізації проекту «Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах ВР України та незалежними аналітичними центрами України», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

 РЕКОМЕНДАЦІЇ