Геннадій Максак

Країна:
Білорусь
Тема:
Східне партнерство

Базова інформація про етапи становлення міжпарламентського діалогу

Перші інституційні рамки співпраці парламентів була закладені в 1995 році, коли у Верховній Раді України була створена депутатська група з міжпарламентських зв’язків України з Республікою Білорусь. Втім, конституційні зміни в РБ за результатами загальнонаціонального референдуму 1996 року наклали негативний відбиток на динаміку зв’язків на рівні парламентів. Українська сторона не визнавала протягом 1996-1999 рр. легітимності нового білоруського двопалатного парламенту.
Переломним став 1999 рік, коли під час офіційного візиту до РБ голови Верховної Ради України О.Ткаченка було підписано Декларацію про співпрацю між Національними зборами Республіки Білорусь і Верховною Радою України. Домовленості відкрили простір для більш злагодженої роботи як на рівні обміну візитами делегацій, так і на рівні тематичних робочих груп між парламентами двох держав.
Посилення міжпарламентської дипломатії відбулося у 2003 році. У квітні час офіційного візиту голови ВР України В. Литвина на чолі парламентської делегації був підписаний Протокол про співпрацю депутатських груп ВРУ та НЗ РБ.
В Мінську було погоджено, що у 2003 році мав бути підписаний новий документ на заміну Декларації від 1999 року. В лютому 2004 року підписано Угоду про співробітництво між Верховною Радою України та Національними зборами Республіки Білорусь. Саме цим документом запроваджений поточний інституційний формат українсько-білоруського міжпарламентського співробітництва – створення Міжпарламентської комісії з співпраці ВР України та Національних зборів РБ, яку мають очолювати заступники керівників парламентів. Це мало знаменувати особливу політичну роль вказаного двостороннього органу для українсько-білоруських взаємин. Формат міжпарламентських комісій більш притаманний практиці міжнародної діяльності білоруського парламенту.

Серед питань, які виносились на порядок денний засідань варто зазначити такі:
● Сприяння зближенню законодавства двох держав у сфері міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та Білорусі;
● Участь у формуванні договірних відносин, що врегульовують питання кордонів;
● Залучення представників двох парламентів до роботи міжурядової комісії з торгово-економічного співробітництва;
● Законодавче врегулювання співпраці з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на українських та білоруських територіях;
● Співпраця в рамках парламентського виміру програми ЄС «Східне партнерство» ЄВРОНЕСТ.

В рамках комітету було створено робочі групи з розвитку та удосконалення національних законодавств в економіці, соціальній та гуманітарній сфері, а також щодо координації політики в міжнародних парламентських організаціях. Також окрема робоча група опікувалась питаннями регіональної та прикордонної співпраці.
Практикувалась участь представників комісії та інших парламентарів у спостереженні за проведенням виборчих кампаній в Україні та в РБ.
Перше засідання комісії пройшло в березні 2007 р. в Мінську, а в листопаді 2013 року в Києві було проведене четверте засідання. Відтоді системні контакти між парламентами були припинені. Чергове засідання, яке планувалось на 2015, не відбулося за політичними мотивами.

Інтерес білоруської сторони до відновлення міжпарламентського діалогу
Після чергових виборів до білоруського парламенту у 2016 р., офіційний Мінськ вживав заходів щодо відновлення чинного формату міжпарламентського співробітництва. Вже в жовтні 2016 року Посол РБ в Україні І. Сокол під час зустрічі з Представником Президента України у Верховній Раді України А.Герасимовим та Головою Комітету у закордонних справах Г. Гопко ставив питання щодо активізації міжпарламентського діалогу.
В грудні 2016 року неодноразово білоруський посол обговорював перспективи міжпарламентської співпраці з головою ВР України А. Парубієм та Першою заступницею голови І. Геращенко. На зустрічах до української сторони доводилась інформація про формування комісій з міжпарламентської співпраці в новому складі Палати представників та Ради Республіки Народного зібрання РБ, а зокрема щодо призначення білоруської частини Міжпарламентської комісії зі співпраці Національних Зборів РБ та Верховної Ради України.
Дипломатичні зусилля очільника білоруської зовнішньодипломатичного відомства щодо привернення уваги до міжпарламентського виміру співпраці продовжувались під час контактів з керівництвом ВРУ та профільного комітету протягом 2017.
В лютому 2018 року під час робочого візиту до Мінська заступника міністра закордонних справ України В. Боднара була проведена зустріч з заступником Голови Палати представників НЗ РБ Б.Пірштуком, який очолює білоруську частину міжпарламентського комітету. Білоруський парламентар в ході зустрічі привертав увагу до необхідності побудови системного міжпарламентського діалогу.
В червні 2018 року в Мінську перебувала народний депутат України О. Богомолець, Голова комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, яка в ході розмов з білоруськими колегами була поінформована про інтерес до відновлення співпраці між ВР України та НЗ РБ.
Білоруська активність у просуванні парламентського треку співпраці спала у 2019 році через політичні процеси як в самій Білорусі, так і в результаті політичних змін та перезавантаження українських владних інституцій, в тому числі, і Верховної Ради України.
В листопаді 2019 був обраний новий склад обох палат НЗ РБ. Нове керівництво білоруського парламенту не поспішає з формуванням національного складу міжпарламентської комісії, а також не створило відповідну робочу групу зі співпраці з ВР України.
Нині позиція Мінська полягає в очікуванні ініціативи з боку керівництва ВРУ щодо розблокування міжпарламентського треку, зважаючи на той факт, що всі кроки по відновленню співпраці комісії з попереднім складом Верховної Ради не знаходили відгуку з української сторони.
Однак, варто зазначити, що через офіційні та неофіційні канали, представники білоруських дипломатичних та парламентських кіл засвідчують стабільний інтерес у реанімуванні активних парламентських контактів.

Перспективи відновлення співпраці ВР України та НЗ Республіки Білорусь

Позитивні фактори:
Відновлення повноцінного міжпарламентського співробітництва має низку позитивних чинників, які опираються на зовнішньополітичні пріоритети України, визначені Президентом України В. Зеленським.
1. Указ Президента України 837/2019 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» вказує на «розвиток партнерських добросусідських відносин із сусідніми державами» як ціль у зовнішньополітичній сфері.
Нині інституційна співпраця та кількість двосторонніх органів у двосторонніх відносинах з Білоруссю є однією з найвищих з-поміж сусідніх країн. Крім стабільно діючих двосторонніх комісій та робочих груп міжурядового характеру, з 2018 року засновано Форум регіонів, який об’єднує не лише центральні органи виконавчої влади двох держав, а і регіональні влади та органи місцевого самоврядування. Лише за результатами Другого Форуму регіонів (Житомир, жовтень 2019) підписано 2 міжвідомчі та 13 міжрегіональних угод та меморандумів про співпрацю.
На тлі такої всеохопної співпраці на центральному та регіональному рівнях, залученні широкого спектра відомств та органів місцевого самоврядування до співпраці, виглядає нелогічним пасивна позиція на рівні ВР України щодо налагодження міжпарламентського співробітництва.
2. Серед зовнішньополітичних інтересів України чільне місце посідає економічна дипломатія, представництво зовнішньоекономічних інтересів України за кордоном. Дослідження попередніх сфер інтересу міжпарламентської комісії засвідчує найбільше спрямування до питань торгово-економічного характеру, а також транскордонної співпраці. Залишаючи осторонь питання політичного характеру двостороннього порядку денного, фокус на економічній та міжрегіональній співпраці групи міжпарламентських зв’язків може надати додатково імпульсу контактам парламентарів, їх включення в процеси формування нормативних рамок для співпраці регіонів.
У 2019 році розпочала діяльність двостороння українсько-білоруська робоча група з питань транскордонної діяльності. Включення до її активності парламентарів обох держав може значно пришвидшити процес
3. Попри наявність окремих резонансних політичних заяв білоруського керівництва в медіапросторі, офіційний Мінськ незмінно підтримує територіальну цілісність та суверенітет України. Ця ж позиція підтверджена неодноразово під зустрічі глав держав України та Білорусі. Тому безпековий фактор не може вважатися перепоною для відновлення повноцінного контакту на рівні парламентів. Обговорення стратегії та тактики роботи українського та білоруського парламентів в рамках міжпарламентського виміру міжнародних організацій може стати цікавим та корисним питанням на порядку денному консультацій ВРУ та НЗ РБ.
4. Не можна недооцінювати парламентську дипломатію в контексті проведення інформаційної та роз’яснювальної роботи щодо ситуації в Україні, а також пояснення процесу реформ та боротьби з російською агресією. Попередня практика спілкування з білоруськими парламентарями вказує на значну деформацію сприйняття подій в Україні. Тому робота двостороннього органу міжпарламентського співробітництва у формах, передбачених Угодою про співробітництво ВР України та НЗ РБ від 2004 року, можуть стати одним з напрямів формування позитивного іміджу України в умовах обмеженого доступу до білоруського інформаційного простору. Під час візитів до РБ депутати матимуть доступ до державних ЗМІ Білорусі, які готові будуть поширити позитивні меседжі. Відповідна робота може бути проведена і з білоруськими колегами-парламентарями, які нині формують свою позицію по Україні на основі пропаганди російських та білоруських ЗМІ.
5. На жаль, позиція окремих народних депутатів України щодо повної політичної залежності РБ від РФ не відповідає дійсності і формується в тому числі з інформації, яка продукується в РФ. Попри потужний тиск з боку Кремля білоруська влада демонструє кроки щодо вибудови максимально можливого коридору свободи у своїх політичних діях та позиціях. Формування групи з міжпарламентських зв’язків з РБ допоможе більш адекватно сприймати події, які відбуваються в сусідній державі, отримати доступ до непублічних форматів координації зусиль.
6. Нині позиція ЄС, Канади та США спрямована на відбудову політичного контакту з офіційним Мінськом. З 2015 року ЄС та США поступово використовують тактику підвищення рівня політичного діалогу, а також зменшення санкційного режиму проти керівництва Білорусі та білоруських підприємств, які були накладені в період з 2006 року за результатами значних фактів порушення прав людини під час виборів Президента РБ в 2006 та 2010 рр. Позиція на максимальне включення Білорусі в співпрацю з ЄС має стати фокусом і для України. Саме «європейський дрейф» нині зумовлює посилення російського тиску на Мінськ. Україна має враховувати позицію європейських партнерів і максимально сприяти цьому і в парламентському вимірі.
7. Окремим важливим фактором, що впливав на позицію української сторони у питанні відновлення міжпарламентського співробітництва було включення значної частини народних депутатів до списків персон non-grata та санкційного списку Росії, що автоматично створювало перешкоди для подорожей до Білорусі, яка як частина Союзної держави РФ та РБ має спільний прикордонний контур на в’їзд. Новий склад парламенту, значно оновлений, не має такого негативного тягаря, що може бути позитивним аргументом на користь створення групи.

Негативні фактори:
1. Вибори обох палат НЗ РБ в листопаді 2019 року стали значним кроком назад в питанні дотримання рівних умов та демократичних процедур під час парламентських виборів. Цього разу жоден з опозиційних кандидатів не мав змоги потрапити до парламенту (на виборах 2016 року у складі Палати представників було 2 опозиційних кандидатки). Попри наявність кандидатів, висунутих політичними партіями, сама партійна система є в маргіналізованому стані й не береться до уваги при формуванні рішень на рівні парламенту. За своєю сутністю – це несамостійний орган, який покликаний підтримувати політичні рішення О. Лукашенка. Вибори до НЗ не були визнані демократичними та вільними профільними інституціями ОБСЄ. Співпраця з таким парламентом не призведе до розвитку політичних контактів за партійними критеріями. Треба бути свідомими того, що з білоруської сторони лунатиме лише офіційна пропрезидентська позиція.
2. Нині Білорусь перебуває в активній фазі виборів Президента, під час яких на відміну від виборів 2015 року, демонструються значні порушення прав людини, обмеження політичних свобод, жорстке поводження правоохоронних органів з демонстрантами. 14 липня 2020 завершилась офіційна реєстрація кандидатів в Президенти Білорусі, до яких не допустили двох популярних опозиційних кандидатів Валерія Цепкало і Віктора Бабарико. Нині в Білорусі у великих містах триває нова хвиля протестів, що супроводжується розгонами та затриманнями учасників несанкціонованих масових акцій. Європейські інституції висловлюють занепокоєння таким розвитком подій, приймаються політичні заяви депутатів Європейського парламенту щодо засудження дій О. Лукашенка. Проте західні партнери очікують на день голосування 9 серпня з тим, щоб визначитись щодо подальшої «мовчазної підтримки» режиму О. Лукашенка чи повернення до політики ізоляції та санкційного тиску. В таких обставинах приймати рішення на користь створення групи з міжпарламентських зв’язків може бути не на часі з політичних причин.

Пропозиції до першочергових кроків:
1. Кількість аргументів на користь формування групи з міжпарламентських зв’язків ВР України з НЗ РБ є значно більшою за потенційні ризики. Стратегічне бачення парламентської дипломатії як одного з дієвих каналів роботи з сусідами має домінувати над поточними сенситивними моментами процесу формування двостороннього органу.
2. З політичної точки зору нині не доцільно виходити на рівень відновлення роботи міжпарламентського комітету, а зосередитись на перших кроках формування групи з міжпарламентських зв’язків, таким чином не виходячи на високий політичний рівень контактів.
3. Рішення про утворення групи доцільно перенести у часі на період після проведення виборів та поставити у залежність від результатів проведення виборів. На даний час не виникає сумнівів у переобранні на посаду президента РБ Олександра Лукашенка. Йдеться радше про дотримання прав і свобод білоруських громадян. В разі жорсткого придушення можливих опозиційних протестів рішення взагалі слід відкласти.
4. Якщо вибори будуть визнані недемократичними з боку європейських партнерів (на даний час вони вже втратила всі ознаки демократичності та дотримання стандартів), проте О. Лукашенку вдасться не потрапити під новий санкційний тиск за результатами голосування, то доцільно продовжити роботу з формування міжпарламентського треку роботи.
5. Поточна угода від 2004 року щодо співпраці парламентів України та Білорусі має низку сенситивних моментів в питаннях координації інтеграційного законодавства, оскільки приймалась в інших політичних реаліях. Відповідно до п. 9 Угоди доцільно провести консультації щодо її перегляду та корегування.
6. Датою офіційної зустрічі української та білоруської груп може бути 3-й Форум регіонів у м. Гродно восени поточного року, де попередньо підтвердив участь Президент України В. Зеленський.
7. До основних питань роботи групи можна віднести питання торгово-економічної співпраці, транскордонного співробітництва, участь у парламентському вимірі «Східного партнерства», подолання екологічних наслідків від аварії на Чорнобильській АЕС.