Артем Филипенко

Тема:
Економічна дипломатія

Російська агресія проти України, окупація Російською Федерацією Криму та інспіровані нею військові дії на Донбасі вплинули не лише на українсько-російські економічні відносини, але й на економічну ситуацію в Чорноморському регіоні (ЧР) в цілому.

ЧОРНОМОРСЬКИЙ РЕГІОН

Серед характерних рис політико-економічного ландшафту Чорноморського регіону (Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Туреччина, Грузія, Російська Федерація) можна виділити наступні:

Країни ЧР є членами різних міжнародних та регіональних економічних та політичних організацій. Так, Румунія та Болгарія є членами ЄС, вони ж разом з Туреччиною є членами НАТО. Російська Федерація, Республіка Молдова та Україна є членами Співдружності незалежних держав (Україна є асоційованим членом СНД і, відповідно до заяви Президента України має намір залишити СНД), Росія також є членом військового блоку ОДКБ та Євроазіатського Економічного співробітництва. Україна, Молдова та Грузія є членами об’єднання ГУАМ. Чотири держави регіону мають Угоду про Асоціацію з ЄС. Єдине, що об’єднує всі ці країни – членство в Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, яка не відграє консолідуючу та координуючу роль у регіоні і може розглядатися швидше, як свого роду майданчик для обговорення актуальних проблем співробітництва.

Виходячи з  вищезазначеного, можна констатувати, що відсутній єдиний регуляторний режим в межах всього регіону. Фактично діє кілька регуляторних режимів: режим єдиного ринку ЄС (Румунія та Болгарія), Угода про вільну торгівлю СНД, режим Євразійського економічного союзу, Угоди про Асоціацію і зону вільної торгівлі між ЄС та Україною, Грузією, Молдовою та Туреччиною, Угода щодо вільної торгівлі ГУАМ, двосторонні угоди.

У торговельно-економічних відносинах між країнами регіони виділяються дві країни – Росія та Туреччина, які є важливими торговельними партнерами як для країн ЧР так і одне для одного. Туреччина входить в десятку торговельних партнерів всіх країн регіону. Наприклад, вона посідає 7 місце серед зовнішньоторговельних партнерів Росії, 4 місце серед зовнішньоторговельних партнерів Болгарії, 7 місце – Румунії. Росія попри погіршення російсько-українських відносин посідає перше місце серед зовнішньоторговельних партнерів України. Для Туреччини Росія також важливий торговельний партнер (3 місце).

Питома вага зовнішньої торгівлі України з країнами ЧР за період 2014-2017 рр. скоротилися, але це скорочення знаходиться у прямій пропорції із скороченням торгівлі з Росією. В той же час показники 2013 року показують, що в України існує певний резерв для нарощування торгівлі з іншими країнами регіону, хоча він, навряд чи компенсує втрату російських ринків. Торговельно-економічні відносини України із країнами Чорноморського регіону найкраще характеризують обсяги зовнішньої торгівлі (див. табл. 1 та табл. 2)

Табл. 1 Експорт з України в країни Чорноморського басейну (млн дол. США)

 

  2013 2014 2015 2016 2017
Всього 63312.0 53901,7 38127,2 36361,7 43266,6
Питома вага % 100 100 100 100 100
Молдова 902,8 743,6 524,3 481,1 707,6
   % 1,42 1,38 1,37 1,32 1,63
Румунія 558,2 584,1 570,0 717,0 841,8
% 0,88 1,08 1,5 1,97 1,95
Болгарія 591,2 550,6 419,5 418,2 429,9
% 0,93 1,02 1,1 1,15 0,99
Туреччина 3805,5 3561,4 2771,7 2049,1 2518,6
% 6.0 6,61 7,27 5,63 5,96
Грузія 533,6 488,0 402,7 390,8 420,9
% 0,84 0,9 1,06 1,07 0,97
Росія 15065,1 9798,2 4827,7 3592,9 3936,6
% 23,8 18,2 12,7 9,88 9,16
Всего ЧР 21456,4 15752,5 9516.0 7649,1 8855,4
% 33,9 29,2 25.0 21,0 20,7

 

Імпорт в Україну з країн Чорноморського басейну (млн дол. США)

 

  2013 2014 2015 2016 2017
Всього 76964,0 54428,7 37516,4 39249,8 49598,5
% 100 100 100 100 100
Молдова 102,1 61,9 41,2 47,6 106,7
   % 0,13 0,11 0,11 0,12 0,22
Румунія 897,0 847,7 318,2 380,7 458,0
% 1,16 1,55 0,85 0,97 0,92
Болгарія 300,9 238,4 253,1 172,8 189,9
% 0,39 0,44 0,67 0,44 0,38
Туреччина 1852,7 1299,5 851,7 1098,6 1262,6
% 2,4 2,39 2,27 2,8 2,55
Грузія 217,9 153,7 61,8 65,8 82,8
% 0,28 0,28 0,16 0,17 0,17
Росія 23234,2 12700,0 7492,7 5149,3 7201,8
% 30,2 23,3 20 13,1 14,5
Всього ЧР 26604,8 15301,2 9018,7 6914,8 9301,8
% 34,5 28,1 24 17,6 18,74

 

МОРСЬКА ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ НА ТЛІ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ

За даними Комісії ООН з питань розвитку та торгівлі (UNCTAD), понад 80% міжнародної торгівлі товарами здійснюється шляхом морських перевезень. Протягом 1990-2017 рр. обсяги світової морської торгівлі зросли у 2,6 рази (з 4 млрд тон до 10,2 млрд тон).

В Україні ми спостерігаємо тенденції, протилежні загальносвітовим. Обсяги перевезень вантажів морським транспортом України скоротились з 53,2 млн тон у 1990 р. до 3,2 млн тон у 2014 р., тобто майже в 17 разів, тоді як в цілому обсяг перевезень вантажів транспортом України знизився на 75 % у 2014 р. порівняно з 1990 р. Нині частка перевезень вантажів морським транспортом у загальному обсязі вантажних перевезень в Україні становить менше 0,2 %.

Скоротився і дедвейт вітчизняного торговельного флоту. За даними UNCTAD на 1 січня 1993 р. сукупний дедвейт торговельного флоту України нараховував 6177 тис. тон (враховувалися судна місткістю 100 та більше реєстрових тон), а частка українського флоту у світовому торговельному флоті складала 0,9 % (25 місце у рейтингу найпотужніших морських країн світу). Сьогодні Україна не входить навіть до 35 країн світу, які володіють 95% світового тоннажу.

Слід зазначити, що Грузія та Туреччина за 1993-2010 рр. зуміли наростити дедвейт власного флоту через заснування Міжнародних Регістрів суден (так званих других регістрів) із наданням судновласникам, що реєструються в країні, відповідних пільг. У Російській Федерації у 2005 р. був ухвалений федеральний закон, згідно з яким встановлюються податкові пільги для судновласників. Певні пільги для галузі встановила і Республіка Молдова також у 2003 р., внесши зміни до Кодексу торговельного мореплавства. Таким чином 4 з 7 чорноморських країн пішли шляхом встановлення пільгового режиму для судновласників з метою збереження та відродження вітчизняного судноплавства.

Проте, незважаючи на незначну чисельність власного торговельного флоту, Україна має значну базу для підготовки кадрів для морської галузі. За кількістю моряків Україна посідає шосте місце у світі після Філіппін, Китаю, Туреччини, Індії та Індонезії, і четверту позицію у рейтингу за кількістю офіцерів, і є однією з найбільших країн-постачальників робочої сили на світовий ринок праці моряків.

Основним компонентом морської галузі України сьогодні залишаються порти. На узбережжі Чорного та Азовського морів розташовані 13 морських торговельних портів (до анексії Криму – 18) і 12 портопунктів, пропускна спроможність яких становить 262 млн т на рік.

Близько 60% вантажообігу українських морських портів становлять порти т.зв. «Великої Одеси”: Одеса, Чорноморськ та Южний. Попри втрату кримських портів морегосподарському комплексу континентальної України вдалося наростити перевалку вантажів.

Табл.3. Вантажообіг морських портів Чорноморського басейну (млн тон)

 

  2013 2014 2015 2016 2017
Російська Федерація 173 206,6 223,4 229,9[1] 258,1
Україна 138,2 143,9 146,7 132 132,9
Румунія 55,1 55,6 56,3 59,5  
Болгарія 26,2 24,5 24,1    
Грузія 22,5 19,9 19,2 17,6 16,3
Туреччина 17,8 15,1 16,1    
Порти Криму 13,8 7 9,5 11,5 11,43

 

В той же час відбувається скорочення транзитного вантажопотоку. У 2005 р. обсяг транзитних вантажів сягав 50,6 млн тон, що становило 50% вантажопотоку. З 2011 р. коли транзитний вантажопотік склав 39,9 млн тон почалось скорочення перевалки транзитних вантажів. У 2012 р. транзит становив 38,8 млн тон, у 2013 р. – 27,2 млн. тон, у 2014 р. – 20,7 млн тон, у 2015 р. – 15,9 млн тон, у 2016 – 10.37 млн тон, у 2017 р. – 11,8 млн тон. Таким чином обсяги перевалки транзитних вантажів у 2017 р. порівняно із 2013 р. скоротилися в 2,3 рази, а питома вага з 19,7% до 10,3%. Зменшення транзитних вантажопотоків відбувається переважно внаслідок втрат російських вантажів. Скорочується обробка російських вантажів і в українських портах: 2014 р. 9,8 млн тон, 2015 р. – 7 млн тон, 2016 р. – 4,7 млн тон.

Причиною втрати транзиту є не лише загострення українсько-російських відносин внаслідок російської агресії проти України. У 2013 р. Російська Федерація затвердила Стратегію розвитку морської портової інфраструктури до 2030 року, відповідно до якої російські вантажі повинні йти через російські порти.

Саме морським шляхом, через порти здійснюється відвантаження та транспортування основних експортних вантажів України: зерна, металургійної продукції, руди. У 2017 році експорт вантажів з українських портів склав 98,8 млн тон. В перевалці експортних вантажів значну частку займало зерно – 38 млн тон, продукція металургії – 33 млн тон, рослинні масла – 5,2 млн тон. В цілому це 77% експорту

Позитивною тенденцією 2017 р. стало зростання переробки контейнерів портами Чорноморського регіону. Всього було перероблено 2 013 048 TEU контейнерів, що на 12,74% більше, ніж у 2016 р. Лідером залишається Україна – 533 278 TEU (зростання на 8,9%).

Зменшення транзитного потенціалу України відбувається на тлі формування нових транспортних коридорів в Європі та регіоні Чорного моря.

У 2013 році Європейська Комісія з урахуванням існуючих реалій просування на схід запропонувала нову транспортну стратегію і проект створення міжнародних транспортних коридорів, що поєднують Західну і Центрально-Східну Європу. Вартість вже третього з початку 1990-х років комунікаційного проекту оцінюється в 250 млрд євро, (планований обсяг фінансування до 2020 року). Для подолання транспортного дисбалансу на території ЄC будуть створені дев’ять мультимодальних коридорів, кожен з яких повинен поєднувати мінімум три види транспорту і з’єднувати три держави. Нова інфраструктурна політика об’єднає 28 держав Євросоюзу єдиною Транс’європейською транспортною мережею (TEN-T). Визначено три генеральних напрями – «схід – захід», «північ – південь» і діагональні коридори. Проект планується завершити в 2030 р. До цього часу єдина європейська транспортна мережа має з’єднати 94 морських і річкових порти, 38 міжнародних аеропортів і 15 тис км швидкісних залізниць.

Генеральний напрям «схід – захід» включає три транспортні коридори: Північне море – Балтика, Середземноморський і коридор Рейн – Дунай. Безпосередньо Чорного моря стосуються два коридори – Середньосхідний та Рейн-Дунай. Перший з’єднає Німеччину і країни Центральної Європи з Грецією, Туреччиною та Болгарією (порт Бургас), другий за допомогою головної водної артерії Європи, а також автомобільних і залізних доріг, що проходять уздовж неї, має з’єднати п’ять придунайських держав Євросоюзу: Німеччину (південну частину), Австрію, Словаччину, Угорщину і Румунію.

У листопаді 2017 р. було підписано документ “Взаєморозуміння високого рівня між Україною та ЄС про розповсюдження індикативних карт Транс’європейської транспортної системи (TENT) на Україну”.

За останні роки активно розвиваються нові інфраструктурні проекти в районі Чорного моря, які повинні стати складовою ділянкою «Нового Шовкового шляху» – транспортного маршруту для переміщення вантажів а пасажирів по суші з Китаю в Європу. Восени 2013 р. було відкрито залізничний тунель, а в грудні 2016 р. автомобільний тунель «Євразія» під Босфором, які зв’яжуть азійську та європейську частину Стамбулу. Формування альтернативних транспортних маршрутів та мережі європейських транспортних коридорів можуть призвести у перспективі до того, що світові вантажопотоки будуть обходити Україну.

Крім того, основними проблемами транспортного комплексу України, які негативно впливають на його транзитні можливості залишаються наступні:

– неефективна тарифно-митна політика держави;

– низький рівень інтегрованості національної транспортної мережі до загальноєвропейської транспортної мережі. Неузгодженість транспортної політики України з транспортною політикою ЄС;

– незадовільний стан автомобільних шляхів, мостів та об’єктів придорожньої інфраструктури;

– фізична та моральна зношеність основних фондів морегосподарського комплексу;

– низький рівень екологізації вітчизняної транспортної системи;

– недостатній рівень розвитку логістичних послуг;

За останній час були вжиті певні кроки для покращення інфраструктури приморської території України: в Одеській області розпочато ремонт міжнародної автотраси Одеса-Рені, розпочаті роботи з будівництва поромної переправи Орловка-Ісакча, у жовтні 2016 р. відновлено поромне сполучення між портами Скадовськ (Україна) – Зонгулдак (Туреччина). Однак цих заходів недостатньо.

Досі не вирішено питання про створення Міжнародного реєстру суден та відродження судноплавства під Державним прапором України. Зволікається питання щодо ухвалення Закону «Про внутрішній водний транспорт».

Експертну оцінку виконано в рамках реалізації проекту «Експертна дипломатія: посилення інформаційної співпраці між комітетом у закордонних справах ВР України та незалежними аналітичними центрами України», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ