Регіон:
Інше
Країна:
Вірменія, Білорусь, Естонія, Грузія, Латвія, Литва, Молдова
Тема:
Публічна дипломатія

ПОТОЧНИЙ СТАН ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА КОЖНОЇ ІЗ ЦИХ ДЕРЖАВ; ПЕРЕЛІК «ЗРАД» І «ПЕРЕМОГ»

БІЛОРУСЬ, перебуваючи у складі Союзної держави Росії і Білорусі у політичних відносинах з Україною, переважно, виконує роль сателіта Російської Федерації. На міжнародних майданчиках Білорусь не підтримує Україну, йде у фарватері зовнішньої політики Москви. Керівництво Білорусі намагається декларувати свій нейтралітет, проте не має важелів для його забезпечення і протидії тиску Росії. Водночас, двостороннє українсько-білоруські відносини концентруються на економічній складовій, яка активізувалась в останні роки.

Основною проблемою у двосторонніх відносинах ВІРМЕНІЇ з Україною є те, що з одного боку, Київ неодноразово демонстрував своє невдоволення суголосними з Росією голосуваннями Вірменії по питаннях, пов’язаних з Україною (починаючи з 27 березня 2014 року, коли Вірменія не підтримала у ГА ООН Резолюцію «Щодо територіальної цілісності України»). При цьому Єреван наголошує, що Росія є єдиним гарантом військової безпеки у випадку потенційного конфлікту Вірменії та Азербайджану. При цьому Вірменія звинувала Україну у підтримці Азербайджану у територіальному диспуті щодо статусу Нагірного Карабаху та у продажах зброї Азербайджану (останнє безпідставно), що послабило воєнну безпеку Вірменії.

Тривалий час відносини ГРУЗІЇ з Україною не відповідали своєму потенціалу. Певне пожвавлення намітилось лише у 2018 р., після активізації діалогу на найвищому рівні, у т.ч. і парламентському, та закріпилося у грудні 2019, коли президент України В. Зеленський зустрівся з прем’єр-міністром Грузії Г. Гахарія. Сторони продемонстрували взаємну зацікавленість у поглибленні співпраці і підписали договір про створення стратегічної Ради найвищого рівня, діяльність якої буде охоплювати чотири основних напрями: політичний, торгово-економічний, військовий і культурно-гуманітарний. При цьому, Україна та Грузія є природними союзниками у протидії російській агресії, європейській та євроатлантичній агресії, питаннях безпеки у Чорноморському регіоні. Держави стабільно підтримують одна одну на міжнародних майданчиках та у міжнародних організаціях. Серед останніх здобутків на цій ниві – делегації України та Грузії опротестували у Міжнародній морській організації (IMO) протиправну діяльність Росії, яка перешкоджає пошуково-рятувальним операціям в Чорному морі, Азовському морі та Керченській протоці. Спільний документ офіційних Києва і Тбілісі підтримали делегації країн ЄС і США

Ключовою проблемою двосторонніх відносин України з МОЛДОВОЮ наразі є екологічні питання. Молдовська сторона наполягає на тому, що діяльність України на Дністрі (зокрема робота Дністровського гідровузла та будівництво у перспективі ще шести ГЕС) може призвести до критичного обміління річки, а відтак до неможливості водозабору у багатьох населених пунктах Молдови, включно зі столицею – м. Кишинеу. Зі свого боку українська сторона вказує на значне забруднення Дністра спричинене Молдавською ГРЕС, Рибницьким цементним заводом. Придністровське питання, а також спільне управління кордоном на придністровській дільниці також серед пріоритетів двостороннього порядку денного.

ЕСТОНІЯ, ЛАТВІЯ ТА ЛИТВА, у свою чергу, традиційно залишаються активними та послідовними у підтримці України щодо незаконної анексії Криму, російської агресії на Донбасі та у звільненні політичних в’язнів, котрі утримуються Кремлем. Країни Балтії слугують ефективним містком між нашою державою та НАТО і Європейським Союзом. Загалом, попри епізодичні та не системні випадки (як, до прикладу, скандал щодо відмивання грошей у банку у Латвії або перешкоджання веденню бізнесу естонським громадянам у регіонах України), відносини України з державами Балтії перебувають на доволі високій позначці. Особливо, якщо порівнювати їх з іншими країнами «Балтік +». Промовистим фактом є те, що Президент В. Зеленський протягом кількох місяців 2019 здійснив візити відразу до всіх трьох країн регіону.

Варто звернути увагу на те, що наступний рік буде символічним для більшості країн «Балтик +», які відзначатимуть 30-річчя своєї незалежності. А у випадку з країнами Балтії – три десятиліття з часу відновлення їхньої незалежності. Цією історичної датою доцільно скористатися. Варто не обмежуючись взаємними офіційними привітанням, але і використати це як привід для спільних заяв про те, що, як і тридцять років тому, агресор так само перебуває у Кремлі, – таким чином солідаризуватися з державам «Балтик +». Проведення дво- чи багатосторонніх заходів у рамках формату «Балтик +», присвячених цій важливій даті, може мати позитивний ефект на двосторонні відносини.

ОСТАННІ ОФІЦІЙНІ ЗУСТРІЧІ З ДЕРЖАВАМИ ГРУПИ «БАЛТИК+» ТА ЇХ РЕЗУЛЬТАТИ.

За результатами засідання Ради президентів України та Литви під головуванням В. Зеленського та Г. Науседи у листопаді 2019 р. було підписано Декларацію про розвиток стратегічного партнерства між Україною та Литвою на 2020-2024 роки. Також, було підписано Декларацію про наміри щодо взаємного визнання електронної ідентифікації та довірчих послуг для електронних трансакцій між міністром енергетики Литовської Республіки Ж. Вайчюнасом і Віце-прем`єр-міністром цифрової трансформації України М. Федоровим; Декларацію про наміри у сфері кібернетичної безпеки між Україною та Литовською Республікою.

За результатами візиту Президента В. Зеленського до Латвійської Республіки у 2019 р. було підписано Меморандум про взаєморозуміння між міністерствами юстиції обох країн, що більшою мірою стосувалося повернення незаконних капіталів колишніх вітчизняних високопосадовців з латвійських банків.

У Естонії під час офіційного візиту української делегації на форумі Digital Society Sandbox було підписано меморандум про співпрацю в IT-секторі між Міністерством цифрової трансформації України й естонським Міністерством з міжнародної торгівлі та інформаційних технологій. На рівні Міністерств оборони України й Естонської Республіки було підписано документ про співробітництво в організації територіальної оборони.

Перша зустріч Президента України В. Зеленського із Президентом Грузії С. Зурабішвілі відбулась 20 травня 2019 р. у Києві під час церемонії інавгурації новообраного глави Української держави, а друга вже 1 вересня у рамках участі у меморіальних заходах з нагоди 80-ї річниці початку Другої світової війни у Варшаві. Втім, запланований на листопад візит президента Грузії С. Зурабішвілі в Україну перенесли на 2020 р. на прохання української сторони. 14 грудня 2019 р. Президент України В. Зеленський та прем’єр-міністр Грузії Г. Ггахарія у Києві підписали Положення про українсько-грузинську Стратегічну раду високого рівня, яка має стати ключовим механізмом двостороннього діалогу. Також відбувалися зустрічі на міністерському рівні.

Протягом 2019 р. були активні контакти на урядовому та парламентському рівні з Молдовою, зокрема, відбулось декілька візитів міністрів закордонних справ Молдови до Києва, 11 липня тодішня прем’єр-міністерка Молдови М. Санду зустрілася в Києві з В. Зеленським, а також із тодішнім главою Уряду України В. Гройсманом. Основні питання порядку денного переговорів – функціонуванням Дністровського комплексного гідровузла, демаркацією спільного кордону, розширенням кількості пунктів пропуску із спільним контролем на українсько-молдовському кордоні та запровадженням поїздок громадян України та РМ за ID-картками, співробітництво по лінії ЄС.

У 2019 р. була проведена робоча зустріч В. Зеленським та О. Лукашенком під час візиту білоруського Президента до України для участі у масштабному Другому форумі регіонів України та РБ, що проходив у Житомирі (3-4.10).

КЛЮЧОВІ ІНТЕРЕСИ ДЕРЖАВ «БАЛТИК +» В РАМКАХ ПАРЄ ТА ОБСЄ

У питаннях відносин Білорусі з ПАРЄ та ОБСЄ тривалий час зберігається гострота дискусії щодо забезпечення прав людини, демократичних стандартів проведення виборів та скасування смертельної кари. Білорусь регулярно зазнає критики з даних питань, і нема підстав очікувати позитивних змін. Приводом для нового шквалу критики стали недемократичні парламентські вибори у 2019 р. – ОБСЄ не визнала вибори такими, що відбулися у відповідності до демократичних стандартів. Якщо напередодні виборів обговорювалась можливість повернення Білорусі до ПАРЄ, принаймні у якості спостерігача, то нині ця можливість знята з порядку денного.

Серед найбільш актуальних питань у відносинах Вірменії з ПАРЄ – оцінка з боку ПАРЄ протистояння між урядом та Конституційним судом Вірменії. Уряд країни наполягає на відставці суддів Конституційного суду, бо вважає їх упередженими і поблажливими до представників попередньої влади, яка була змінена через протести в країні (нинішній глава Конституційного суду Г. Товмасян сам був представником попередньої влади, очолюючи у 2010-2014 р. Міністерство юстиції). Прем’єр-міністр Вірменії Н. Пашинян наголошує на тому, що питання відставки суддів Конституційного суду можна вирішити шляхом конституційного референдуму, який було заплановано на березень-квітень 2020 р., і лише через пандемію коронавірусу відтерміновано на червень 2020 р. При цьому, ПАРЄ опосередковано виступає на боці глави Конституційного суду, закликає припинити на нього тиск і наголошує на необхідності збереження балансу між гілками влади у Вірменії, а Венеціанська комісія у своїх висновках підкреслює, що відставка чи вихід на пенсію суддів Конституційного суду може бути виключно добровільними.

Відносини Грузії з ПАРЄ та ОБСЄ розвиватимуться у 2020 р. передусім в контексті запланованих на осінь 2020 р. парламентських виборів. Внутрішньополітична криза кінця 2019 р. – початку 2020 р. через зміну виборчого кодексу, яка призвела до протестів у Грузії, є приводом для особливої уваги з боку інституцій ОБСЄ та Ради Європи. Ключовим гравцем, що зберігатиме потужні важелі впливу на політичний процес у Грузії є партія «Грузинська мрія», на чолі з грузинським мільярдером Б. Іванішвілі. Упродовж періоду правління партія не виправдала сподівань виборця і відтак ризикує поступитися позиціями представникам опозиційних сил, серед яких передусім «Єдиний національний рух» Грігола Вашадзе, «Нова Грузія» Георгія Вашадзе, «Європейська Грузія – Рух за свободу» Давіда Бакрадзе та «Альянс патріотів Грузії» Ірми Інашвілі. Від того, яким буде перебіг виборів, і чи буде його оцінено як відповідний демократичним стандартам, залежатиме динаміка відносин Грузії та ПАРЄ і ОБСЄ.

Для Молдови найбільш актуальним питанням у 2020 р. стане проведення восени президентських виборів та їх оцінка представниками ОБСЄ та ПАРЄ. Вочевидь, вже зараз можна очікувати, що представники опозиційної команди Маї Санду намагатимуться привернути увагу міжнародних інституцій до нерівних умов для кандидатів у президенти, а команда чинного президента Ігоря Додона буде це заперечувати. У цьому контексті слід взяти до уваги, що саме представники провладного табору голосували за повернення до ПАРЄ делегації РФ у червні 2019 р., а представник команди М. Санду Міхай Попшой, навпаки, підтримував Україну. Другим важливим питанням у рамках ОБСЄ є врегулювання придністровського конфлікту, де ОБСЄ є офіційним посередником.

Як локомотиви й ініціатори формату «Балтик +» Латвія, Литва й Естонія зацікавлені у тому, щоби посилити свою стратегічну роль у Парламентській Асамблеї Ради Європи як репрезентанта та захисника «справжньої ПАРЄ», для якої цінності є визначальними. Цим варто скористатися й Україні задля фіксації та демонстрації власної європейськості. У цьому сенсі, Україні та її представникам у ПАРЄ варто закликати держави «Балтик +» до солідарних дій з протидії подвійним стандартам. Всі три країни Балтії зацікавлені у ПАРЄ як політичному майданчику для відстоювання національних інтересів щодо питань боротьби з нетерпимістю, захисту прав меншин, боротьби з торгівлею людьми, захисту навколишнього середовища тощо. Так, для Латвійської Республіки до актуальних належить, зокрема, і проблема лісових екосистем і сталого лісового менеджменту. Разом із тим, перелік питань може бути розширеним. Зокрема, під час сесій ПАРЄ Литовська Республіка неодноразово порушувала питання будівництва у Білорусі, за участі російського Росатому, атомної станції поруч із литовським кордоном. У зв’язку з цим представники Литовської Республіки закликали запровадити санкції проти російської фірми.

ТЕМИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ПОТЕНЦІЙНО ЦІКАВИМИ У РАМКАХ СПІВРОБІТНИЦТВА У ПАРЄ ТА ОБСЄ;

Литва, Латвія й Естонія продовжують відігравати роль чи не найбільших адвокатів нашої держави на міжнародній арені. Міжпарламентські зв’язки з кожною з них протягом шести останніх років відбувалися доволі динамічно й активно. Верховна Рада теперішнього скликання, щоправда, поки не досягла цієї динаміки. Проте цьогорічний офіційний візит української парламентської делегації на чолі з Д. Разумковим до Латвії (лютий) цілком можна вважати таким, що заповнив цю незручну прогалину.

Крім вже усталених точок дотику між Україною та країнами Балтії до потенційних сфер співпраці можна віднести наступні:

  • засудження Голокосту, захист прав національних меншини протидія проявам антисемітизму та будь-яким іншим формам ксенофобії,
  • питання трудових мігрантів з України та їхніх прав, протидія дискримінації на основі релігійних переконань.
  • Гуманітарні та екологічні наслідки війни на Донбасі
  • Перейняття досвіду України у протидії ворожій дезінформації у контексті нещодавнього припинення діяльності російського Sputnik в Естонській Республіці, а також періодична його заборона у Литві та Латвії внаслідок використання ним мови ненависті чи викривлення історичних фактів. Саме через припинення діяльності Sputnik в Естонії ця балтійська країна час від часу зазнає пропагандистських атак під час проросійських заходів, які відбуваються на полях Ради Європи (часто від імені РФ на них виступає сумнозвісний для України Кирило Вишинський).
  • Питання політичних в’язнів, яких утримує Кремль. Естонська Республіка свого часу і сама постраждала від цього, коли її громадянин Е. Кохвер був незаконно викрадений російськими спецслужбами та утримувався на території РФ. Більше того, ще у 2014 році громадянин Естонії, спостерігач ОБСЄ Т. Ассон був викрадений проросійськими сепаратистами на Донбасі.
  • Досвід України після 2014 року у контексті соціальної стійкості (особливо у розрізі протидії Covid-19) також міг би стати темою спільного інтересу. Задля інтенсифікації діалогу з країнами Балтії важливо також більше використовувати можливості Естонського центру Східного партнерства, розташованого у м. Таллінн.

Що стосується співпраці з Тбілісі та Кишинеу на майданчиках ОБСЄ та РЄ, то найперспективнішими напрямами є актуалізація питань територіальної безпеки та необхідності виведення російських військ, що перебувають на територіях усіх трьох держав, а також питання енергетичної незалежності, загрози у сфері кібербезпеки, а також спільні зусилля у протидії дезінформації (у тому числі поширення неправдивих тверджень окремими членами делегацій ПА ОБСЄ та ПАРЄ).

Примітно, що на полях Міністеріалу ОБСЄ 5 грудня 2019 р. Україна, Грузія та Молдова підписали спільну заяву щодо створення формату ЄС+3, спрямованого на інтенсифікацію секторальної інтеграції згаданих трьох держав з ЄС у сфері транспорту, енергетики, інших сферах задля повного доступу до вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили. Вочевидь, майданчики ОБСЄ та ПАРЄ й надалі можна використовувати для координації співпраці з ЄС.

 МІЖПАРЛАМЕНТСЬКІ МЕХАНІЗМИ СПІВПРАЦІ

Потенційно до ефективних механізмів міжпарламентської співпраці, що включають широке коло учасників можна було б віднести Парламентську асамблею ОЧЕС, проте її дієвість та ефективність суттєво похитнулась після 2014 р.

Серед найбільш універсальних механізмів міжпарламентської співпраці варто відзначити Парламентську асамблею ЄВРОНЕСТ, що є парламентською установою Східного партнерства між Європейським Союзом та державами Східного партнерства і поєднує такі різновекторні держави як Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну.

Потенційно ефективним механізмом може бути також міжпарламентська асамблея Україна-Грузія-Молдова (створена в червні 2018 р.), що могла б використовуватися державами-учасницями для синхронізації роботи із втілення положень Угод про асоціацію з ЄС, а також у якості майданчика для оприлюднення спільних позицій цих держав у питаннях, що становлять взаємний інтерес.

Певний потенціал має ПА ГУАМ, що було засвідчено 12ою Асамблеєю у грудні 2019 р. у Києві. Перспективною видається робота Комітету з торговельно-економічних питань (щодо продовження роботи над забезпеченням логістичного сполучення між державами ГУАМ та оптимізацією процедур митного контролю) та, природно, Комітету з політичних питань і регіональної безпеки та з правових питань.

Для обговорення безпекової тематики з державами, що входять до НАТО є ПА НАТО. Перенос весінньої сесії, яка мала відбутися у Києві в травні 2020 р., не повинен вплинути на рівень співпраці, а повинен бути використаний для більш якісної підготовки можливих спільних заяв та декларацій.

Важливою є інтенсифікація співпраці на рівні парламентських груп дружби. Через них можна просувати і спільний порядок денний у рамках парламентських асамблей, оскільки це може стати додатковим каналом впливу на національні делегації.

Підготовлено: Сергій Герасимчук та Максим Кияк, Рада зовнішньої політики «Українська призма». Додаткову інформацію можна отримати е-mail: info@prismua.org.