Країна:
Сполучені Штати Америки
Тема:
ООН

Президент України прибув із робочим візитом до США для участі у 74-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Володимир Зеленський виступить з промовою під час загальних дебатів сесії Генасамблеї ООН, а також візьме участь у саміті щодо Цілей сталого розвитку- повідомляє прес-служба Президента.

Глава держави проведе низку двосторонніх зустрічей з лідерами іноземних країн, зокрема з Президентом США Дональдом Трампом.

Крім того, у рамках візиту Президент України зустрінеться з лідерами української громади Сполучених Штатів Америки, а також з представниками американських ділових кіл.

Про що обов’язково треба сказати?

Коментарі від експертів

Вадим Трюхан:

“Участь Президента Зеленського у засіданні Генеральної Асамблеї – це шанс заявити новий порядок денний для ООН.

Анонсована участь Президента Зеленського в роботі 74-ї сесії Генасамблеї ООН – це шанс для України по новому заявити про себе.

Ключове завдання Володимира Зеленського – зламати імідж України, як країни, яка постійно чогось у когось просить.

Фактично, він приїде до Нью-Йорку тріумфатором. Адже той карт-бланш, який він отримав під час президентських та парламентських виборів в Україні, затьмарив навіть сенсаційний успіх Президента Франції Емануеля Макрона, якого він досяг два роки тому.

Відповідно, цей історичний момент слід використати для просування українського порядку денного.

Ключовими ініціативами, які мав би озвучити Президент України з найвищої дипломатичної трибуни світу, могли б стати такі:

Перша. Ідея укладення універсальної конвенції ООН про заборону пропаганди та розповсюдження фейків. Ця тема давно вже назріла. Особливої актуальності їй додала агресивна поведінка Росії в інформаційному та кібер- просторах багатьох держав світу.

Друге. Пропозиція створення Економічної ради безпеки ООН. Україна за останні 5 років, як жодна інша країна у світі, натерпілася від економічного тиску з боку Росії. Тому в української делегації є всі необхідні підстави для реанімації цієї теми, яка час від часу вже неодноразово обговорювалася в рамках ООН. Можливо, поєднавши тему економіки з питаннями клімату та екології.

Третє. Було би дивним, якби Президент Зеленський не порушив тему агресії Росії проти України. Уявляється цілком доцільним запропонувати конкретний механізм формування та розміщення місії ООН з підтримання миру в Україні з чітким планом-графіком її розміщення на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО, починаючи з лінії зіткнення і закінчуючи виходом в короткостроковій перспективі на українсько-російський кордон.

У разі належної підготовчої роботи, яку має провести українська дипломатія та команда міжнародників Володимира Зеленського, кожна з цих трьох ініціатив матиме шанс на підтримку в рамках ООН.»

Олександр Снідалов:

“Основною темою повинно бути дотримання та виконання країнами членами рішень міжнародних інституції та міжнародних договорів маючи на увазі відразу декілька контекстів. По-перше звільнення українських моряків Росією за рішенням Міжнародного морського трибуналу. По-друге недотримання Росією ДРСМД яке призвело до ліквідації договори та збільшення загрози з боку РФ для України та інших країн ЄС. По-третє небажання РФ співпрацювати зі слідством, яке проводять Нідерланди з приводу катастрофи МН-17, що розбився на український території, що є тимчасово окупованою військами РФ. По-четверне небажання РФ виконувати рішення Стокгольмського арбітражу по справі компенсації для Нафтогазу та Міжнародного суду в Газі по справі порушення прав меншин на території анексованого Росією Криму.

Також варто підняти тему загрози природному середовищу і екологічні катастрофи в наслідок неналежного порядкування на окупованих та анексованих територіях, зокрема, як приклад дії РФ на Донбасі та в Криму.

І на завершення було б корисно звернути увагу аудиторії на кризу інституції захисту прав людини в ЄС через самодескредитацію з боку ПАРЕ, яка задля повернення делегації РФ знищила власний санкційний механізм і таким чином самоусунулась від вирішення проблем прав людини в Європі.”

Іван Ус:

“Думаю, що слід підняти питання спільної відповідальності країн світу за те, що відбувається на Планеті. Насамперед, щодо потреби розроблення механізмів втручання у внутрішні справи країн у випадках, коли дії чи бездіяльність цих країн створюють глобальні ризики або ризики для регіону, де вони знаходяться.”