Марина Воротнюк

Регіон:
ЄС
Країна:
Словаччина
Тема:
Публічна дипломатія

Відносини з Словаччиною є необтяженими будь-якими серйозними проблемними питаннями, що суттєво відрізняє цю країну від інших українських партнерів у «Вишеградській четвірці». Українська дипломатія ще має капіталізувати цей факт, як і зростаючий вплив Словаччини у загальноєвропейських процесах. Попри на сприятливі стартові умови, співпраця продовжує страждати від відсутності «великих тем» на двосторонньому порядку денному (за виключенням реверсу газу) в умовах фрагментарного інтересу країн одна до одної.

Політичний інтерес/залученість

Загальне висвітлення українсько-словацької тематики в українських політичних та експертних колах залишалось позитивним, хоча політичний інтерес є фрагментарним та ситуативним. Наголошується той факт, що між двома країнами не існує жодних проблемних питань. Головним виміром співпраці зараз видається політико-дипломатичний – Україна вбачає в Словаччині ключового партнера в Східній Європі та розраховує на її підтримку на міжнародних майданчиках. З середини 2018 р. до середини 2019 р. Словаччина головує у Вишеградській групі, у 2019 р. – в Міністерській раді ОЕСР, а також в ОБСЄ, де, згідно зі своїми заявленими пріоритетами, опікується питанням конфлікту на Донбасі. Позитивно висвітлюється підтримка міністра закордонних справ та європейських питань М. Лайчака щодо його позиції в якості голови ГА ООН стосовно ухвалення українських резолюцій. Також позитивно сприймається те, що Братислава займає незмінну позицію стосовно необхідності відновлення територіальної цілісності України та продовження санкційної політики ЄС щодо Росії у зв’язку з агресію проти України.

Другим важливим виміром залишається енергетичний – Словаччина продовжує згадуватись Президентом та урядовцями як ключовий партнер щодо гарантування енергетичної безпеки, викликає інтерес можливість координації в енергетичній сфері щодо недопущення будівництва російського газопроводу «Північний потік-2». Україна зацікавлена в участі Словаччини в проектах менеджменту української ГТС.

Крім того, однією з тем обговорення на найвищому рівні було питання забезпечення захисту соціальних прав українців, зокрема трудових мігрантів, у Словаччині.

Інституційна співпраця

Незважаючи на те, що відкритих проявів обструкціоністської позиції окремого органу влади України зафіксовано не було, помітною залишається повільна реалізація деяких напрямів співпраці. З української сторони це можна пояснити традиційною інерцією та низьким політичним інтересом до Словаччини.

Гальмування координації помітне, наприклад, у питанні запровадження спільного контролю та облаштування інфраструктури в пунктах пропуску на українсько-словацькому кордоні, що відноситься до компетенції Державної прикордонної служби, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, тощо. Проблема українських трудових мігрантів у Словаччині потребує більшої уваги з боку Міністерства соціальної політики. Для цього важливо було би відповісти на запрошення словацької сторони та здійснити довгоочікуваний візит Міністра соціальної політики з метою проведення переговорів щодо цього питання.

Гарним показником координації зусиль МЗС та експертного середовища можна вважати проведення разом із «Українською призмою» та Словацькою асоціацією зовнішньої політики Словацько-Українського форуму в Братиславі (вересень 2018 р.) за участю заступників міністрів обох країн, а також участь українських експертів та урядовців в інших заходах.

Стратегічне бачення

Попри помірний політичний інтерес України до Словаччини, існують прогалини, де українсько-словацька взаємодія є практично відсутньою – наприклад, в економічній, транспортній та інвестиційній сферах, сфері безпеки та оборони тощо. Існує потреба запустити комплексну оцінку двосторонніх відносин, яка би надала можливість напрацювати стратегічні документи щодо посилення співпраці на тих напрямах, які не були досі задіяні. Плани українсько-словацьких міжвідомчих консультацій між МЗС України та Міністерством закордонних справ і європейських питань Словаччини (останній укладений у квітні 2018 р. на період 2018-2019 рр.) носять формальний характер. Бракує також інтересу до підписання інших двосторонніх угод у стратегічних областях – економічній чи військово-промисловій. Україна та Словаччина не мають історії повномасштабної двосторонньої співпраці; навпаки, є історія втрачених чи недооцінених можливостей. Подекуди зберігаються прояви упереджень минулого, коли Україна в Братиславі мала імідж несерйозного партнера, а Словаччина була маловідомим сусідом для Києва. У словацькому істеблішменті існує відчуття, що Україною їх держава сприймається як малий сусід, який, не будучи великим донором, не може запропонувати суттєву допомогу Україні, яка знаходиться в стані війни. .

Діяльність

Протягом року двосторонній політичний діалог розвивався помірно. Продовжилась практика дружніх зустрічей президентів: зокрема, Президент А. Кіска відвідав Київ у прояві солідарності під час вшанування річниці Голодомору. Під час свого візиту він констатував, що «за останні чотири роки в Україні було зроблено набагато більше, ніж за останні десятки років», та підтвердив свою позицію піднімати українське питання на всіх міжнародних зустрічах. Відбувались також зустрічі міністрів закордонних справ, голови ВРУ з Міністром закордонних справ та європейських питань Словаччини, візит заступника Міністра закордонних справ України до Братислави тощо.

Засідання двосторонньої Українсько-словацької міжурядової комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва, яке мало відбутись ще у 2017 р., так і не було проведено. Водночас було відновлено роботу низки двосторонніх органів: Українсько-словацького комітету з комбінованих перевезень, Українсько-словацької змішаної комісії з міжнародного автомобільного сполучення, Українсько-словацької комісії з водного господарства, Українсько-словацької міжурядової комісії з транскордонного співробітництва. Вперше проведено засідання Українсько-словацької спільної туристичної комісії.

У впровадженні спільного прикордонного та митного контролю на українсько-словацькому кордоні помітного прогресу не було. Співпраця в сфері транспорту у контексті розвитку комбінованого сполучення з Китаю до Європи територіями України та Словаччини поки що не набула реального втілення. Військово-технічна співпраця також залишається мінімальною.

Результати

Після інциденту у Керченській протоці 25 листопада Словаччина рішуче засудила російські агресивні дії. Важливою подією став запуск практичної роботи Трастового фонду НАТО із знешкодження вибухонебезпечних предметів та протидії саморобним вибуховим пристроям внаслідок підписання Імплементаційної угоди між КМУ та Організацією НАТО з підтримки та постачання. У рамках НАТО Словаччина є відповідальною за роботу Фонду та опікувалась залученням коштів до нього. Словаччина продовжувала надавати гуманітарну допомогу Україні.

Словаччина продовжує бути ключовим українським партнером у Вишеградській четвірці. Офіційна політика Словаччини щодо підтримки євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень, територіальної цілісності України залишилась незмінною, незважаючи на політичні демарші окремих членів коаліційного уряду (наприклад, спікера парламенту А. Данка). Збереження зовнішньополітичного консенсусу в Словаччині щодо України можна вважати серйозним здобутком.

Тенденція на зростання обсягів товарообігу між Україною та Словаччиною була закріплена. У 2018 р. він зріс на 35% та склав 1,4 млрд дол. Корисним є відкриття нового рейсу Львів – Братислава компанією WizzAir на додаток до існуючого рейсу Київ – Братислава. Обговорюється питання відновлення роботи Ужгородського аеропорту, для чого потрібні міжнародні дозвільні документи.

Новою формою взаємодії є співпраця в архівній справі та історичних дослідженнях, яка стала можливою після відкриття в Україні архівів НКВД-КДБ у 2015 р. Відповідний проект, підтриманий Міністерством закордонних справ і європейських питань Словаччини, відкриває можливості для співпраці між Інститутами національної пам’яті обох країн.

Ознайомитися з повним текстом дослідження